Тростянецький дендропарк восени
Під час подорожі до Тростянця було спалено 20 літрів дизпалива і подолано більше ніж 400 км, але воно того варте. Осінній Тростянець просто зачарував! Тому спочатку ми з"їздили самі, а потім ще батьків вмовили поїхати. Таким чином за місяць ми там побували двічі.
По дорозі з Києва до Тростянця можна проаналізувати структури посів агропромислового комплексу Київської і Чернігівської області, побачити дві газодобувні вежі, а також насолодитись красою Чернігівщини, яка зі своїми пагорбами виявилась дуже привабливою.
Тростянецький парк малолюдний - за дві прогулянки ми побачили відсили двадцять людей. Та й сам парк не розрахований на великий наплив бажаючих, оскільки навіть автомобільна стоянка розрахована максимум на 15-20 машин.
Вхід в парк (В"їздна (вестибюльна) алея):
Наскільки я розумію в минулому українські багатії будували парки з двох причин: через жінок, або через те, що не було їм чого робити. Парки Умані і Білої Церкви з"явились завдяки прекрасним панянкам, а Тростянець - тому що онуку гетьмана Скоропадського не було куди дівати гроші, але потім цей парк став великою частиною його життя....
Дендропарк був задуманий, таким чином, щоб кожна галявина виглядала як окрема природна композиція. Корочше кажучи, Скоропадський хотів, щоб у відвідувачів роти не закривались, а очі були великі і круглі від навколишньої краси. Я відчув на собі цей задум сповна.
Іван Михайлович, будуючи цей парк, вирішив, що струмка для цього парку буде замало, тому струмку зробили пластичну операцію і перетворили його не декілька озер.
Довжина Великого ставка 1,3 км. Максимальна глибина становить лише 5 метрів, в минулому було більше.
Сонячна галявина :
Ставок Куциха:
Сам парк Іван Михайлович Скоропадський почав будувати в 1833 році. Наразі площа парку 204 га.
Справжніми господарям сучасно парку є лебеді. Я нарахував їх аж сім. Вони майже "ручні" і людей не бояться. Тому якщо будете їхати в Тростянець, купіть батон, а краще два, з урахуванням того, що другий ви самі з"їсте, оскільки дорога далека і їсти вам захочеться в будь-якому випадку. Біля парку, десь за метрів 300-400 є продовольчий магазин, купити батон можна там. Кафе біля парку є, але графік його роботи велика загадка.
Заправляє ставком ось цей лебідь-мужик, поруч з ним його панянка. Побачивши туристів біля берега, вони одразу до них підпливають з надією що в них є щось смачненьке. Тому не розчаруйте лебедів! Їх можна годувати з рук, але приготуйтесь до того, що разом з батоном птаха спробує і ваші пальці.
Нам вдалося витягнути вожака на берег. За шмат батону він готовий показати свої здоровецькі ноги-ласти.
Інші п"ять лебедів тримаються подалі від цієї пари, оскільки "головний по ставку" їх постійно ганяє і вони його бояться.
Але нам вдалося їх погодувати. В цій групі теж одні лебеді ганяють інших. Такі красиві птахи, а життя в них суворе.
Технологія поїдання хліба в лебедів цікава: вони його розмочують у воді і лише потім їдять.
Дерево на Першотравневій галявині:
Одного разу Іван Михайлович поїхав до Європи, де познайомився з жінкою. Він запросив її до себе, але та сказала, що вона не поїде оскільки жити не може без Швейцарії і її природи. Тому було вирішено зробити Швейцарську ущелину в Тростянці.
Вона приїхала, але побула трошки і поїхала назад в Європу. Ех, Жінки... Це звичайно не зірка з неба, а всього лише ущелина... але все ж таки.....
Йшли роки...пагорби все насипали і насипали. На створення Швейцарської ущелини пішло 30 років і 100 тис. карбованців.
Деякі пагорби були насипані руками 50-х робітників і двадцятьма кінними тачками. Бідні коні залишились поза історією....
Найвищою горою Тростянецьких Альп є Дідова гора. Її висота над рівнем озера 35 м. Гору насипали впродовж двох років. На вершині стоїть кам"яна баба :
Назву скоріш за все можна пояснити тим що на вершині не кам"яна баба, а кам"яний мужик. Воно й дійсно так, пивне пузо видно чітко...
Скоропадському було самотньо в Тростянці. Діти виросли і поїхали від нього, з жінкою він прожив лише десять років. Тому свій смуток він висловив в сосні, яка росте спочатку один стовбуром, а потім трьома. Скоріше за все, сосна символізує близьких йому людей, які раніше були одним цілим.
В парку надзвичайно чисто, сміття я ніде не бачив. Доріжки не асфальтовані. Лавочки для втомлених туристів зроблені дуже оригінально - з пеньків зрубаних дерев.
В Тростянці можна замовити екскурсію, також на територію парку пускають з домашніми улюбленцями. Папуг і котів на мотузочку я не бачив, а от з собаками люди гуляли:)
Обов"язково повернусь сюди вже в цьому році, восени тут просто неймовірно.
По дорозі з Києва до Тростянця можна проаналізувати структури посів агропромислового комплексу Київської і Чернігівської області, побачити дві газодобувні вежі, а також насолодитись красою Чернігівщини, яка зі своїми пагорбами виявилась дуже привабливою.
Тростянецький парк малолюдний - за дві прогулянки ми побачили відсили двадцять людей. Та й сам парк не розрахований на великий наплив бажаючих, оскільки навіть автомобільна стоянка розрахована максимум на 15-20 машин.
Вхід в парк (В"їздна (вестибюльна) алея):
Наскільки я розумію в минулому українські багатії будували парки з двох причин: через жінок, або через те, що не було їм чого робити. Парки Умані і Білої Церкви з"явились завдяки прекрасним панянкам, а Тростянець - тому що онуку гетьмана Скоропадського не було куди дівати гроші, але потім цей парк став великою частиною його життя....
Дендропарк був задуманий, таким чином, щоб кожна галявина виглядала як окрема природна композиція. Корочше кажучи, Скоропадський хотів, щоб у відвідувачів роти не закривались, а очі були великі і круглі від навколишньої краси. Я відчув на собі цей задум сповна.
Іван Михайлович, будуючи цей парк, вирішив, що струмка для цього парку буде замало, тому струмку зробили пластичну операцію і перетворили його не декілька озер.
Довжина Великого ставка 1,3 км. Максимальна глибина становить лише 5 метрів, в минулому було більше.
Сонячна галявина :
Ставок Куциха:
Сам парк Іван Михайлович Скоропадський почав будувати в 1833 році. Наразі площа парку 204 га.
Справжніми господарям сучасно парку є лебеді. Я нарахував їх аж сім. Вони майже "ручні" і людей не бояться. Тому якщо будете їхати в Тростянець, купіть батон, а краще два, з урахуванням того, що другий ви самі з"їсте, оскільки дорога далека і їсти вам захочеться в будь-якому випадку. Біля парку, десь за метрів 300-400 є продовольчий магазин, купити батон можна там. Кафе біля парку є, але графік його роботи велика загадка.
Заправляє ставком ось цей лебідь-мужик, поруч з ним його панянка. Побачивши туристів біля берега, вони одразу до них підпливають з надією що в них є щось смачненьке. Тому не розчаруйте лебедів! Їх можна годувати з рук, але приготуйтесь до того, що разом з батоном птаха спробує і ваші пальці.
Нам вдалося витягнути вожака на берег. За шмат батону він готовий показати свої здоровецькі ноги-ласти.
Інші п"ять лебедів тримаються подалі від цієї пари, оскільки "головний по ставку" їх постійно ганяє і вони його бояться.
Але нам вдалося їх погодувати. В цій групі теж одні лебеді ганяють інших. Такі красиві птахи, а життя в них суворе.
Технологія поїдання хліба в лебедів цікава: вони його розмочують у воді і лише потім їдять.
Дерево на Першотравневій галявині:
Одного разу Іван Михайлович поїхав до Європи, де познайомився з жінкою. Він запросив її до себе, але та сказала, що вона не поїде оскільки жити не може без Швейцарії і її природи. Тому було вирішено зробити Швейцарську ущелину в Тростянці.
Вона приїхала, але побула трошки і поїхала назад в Європу. Ех, Жінки... Це звичайно не зірка з неба, а всього лише ущелина... але все ж таки.....
Йшли роки...пагорби все насипали і насипали. На створення Швейцарської ущелини пішло 30 років і 100 тис. карбованців.
Деякі пагорби були насипані руками 50-х робітників і двадцятьма кінними тачками. Бідні коні залишились поза історією....
Найвищою горою Тростянецьких Альп є Дідова гора. Її висота над рівнем озера 35 м. Гору насипали впродовж двох років. На вершині стоїть кам"яна баба :
Назву скоріш за все можна пояснити тим що на вершині не кам"яна баба, а кам"яний мужик. Воно й дійсно так, пивне пузо видно чітко...
Скоропадському було самотньо в Тростянці. Діти виросли і поїхали від нього, з жінкою він прожив лише десять років. Тому свій смуток він висловив в сосні, яка росте спочатку один стовбуром, а потім трьома. Скоріше за все, сосна символізує близьких йому людей, які раніше були одним цілим.
В парку надзвичайно чисто, сміття я ніде не бачив. Доріжки не асфальтовані. Лавочки для втомлених туристів зроблені дуже оригінально - з пеньків зрубаних дерев.
В Тростянці можна замовити екскурсію, також на територію парку пускають з домашніми улюбленцями. Папуг і котів на мотузочку я не бачив, а от з собаками люди гуляли:)
Обов"язково повернусь сюди вже в цьому році, восени тут просто неймовірно.