Джерело:
Лісапєдом по горах На Мангуп можна заходити знизу, по ущелинах між чотирма мисами. Є там і давня брукована дорога, якою й заїжджали колись до міста. Та чи ми схожі на тих, що шукають простого шляху?
Монастир
Якщо залишити село Хаджы Сала ліворуч і проїхати трошки на південь то одразу потрапляєш в долину, з якої вже легко дістатися крутою стежечкою до південного печерного монастиря.
Повідають, що в ньому збереглися давні готські фрески. Але монашок, що тут ходив, чи то не задоволений був непрошеними зайдами у велоґатях, чи може мігрень мав, сказав, що про таке не знає. А може там і були фрески, тільки зникли. Бо добре відома руйнівна сторона віддання культових споруд церкві.
Джерело:
Лісапєдом по горах У середині можна побачити завалені плитами чиїсь давні могили і ось цю Богородицю, певно відреставровану.
Джерело:
Лісапєдом по горах Трохи далі за монастирем є підйом зі сходами на саме плато. І відразу знаходишся у місті.
Стольний град
Знову ж таки, треба знати, де і як ходити. На цей раз у нас була книзя, про яку я
вже говорив у вересні, де добре пояснено, що дивитись і куди треба рухатися. На Мангупі є стрілочки і таблиці з інформацією. Та цього замало.
Справді, без путівника тут не обійтись. Адже Дорос, як його називали візантійці, - це не просто місто, а столиця князівства Феодоро. У часи своєї величі тут проживало багато народу.
Джерело:
Лісапєдом по горах Природа на плато така, що особливої потреби сходити вниз у доросців, певно, не виникало. Джерела є, виноград росте, вівці пасуться - що ще треба? Те що вино було на Мангупі відмінним, можна не сумніватися. Інакше, нащо в камінні вибито стільки тарапанів - тобто таких виночавилок?
Джерело:
Лісапєдом по горах Окрім будинків, тут знаходилися численні церкви, будинки, палаци, каземати (а як же без них). Навіть караїмське передмістя існувало. Можливо через це один з мисів плато носить дуже дивну назву - Чуфут чеаргъан бурун, яку традиційно перекладають як «мис викликання євреїв». (Однак єврей - то єуд, а чуфут - то дещо іншого забарвлення слово). Так і уявляю собі готів чи греків, які стояли на ньому і кричали: «Єврееееееееїїїїїїїїїїї, єврееееееееееїїїїїїїїїї…».
Як раз по дорозі з цього мису до цитаделі знаходився палац князя Алексія, від якого залишились самі руїни
Джерело:
Лісапєдом по горах Давня велич
Більш-менш на плато збереглась цитадель, у якій і розташовувався палац князів Феодоро. При чому в одній з брам досить непогано уцілів орнамент. Тобто насправді палац виглядав досить пристойно. Саме в цьому палаці і відбулося весілля Штефана чель Маре, славетного правителя Молдавського князівства, із місцевою княжною Марією.
Джерело:
Лісапєдом по горах Трошки далі знаходилося декілька церков. При чому частина з них - у печерах. У деяких з них потім було влаштовано дерев’яне перекриття, так що певно виглядало гарно.
Джерело:
Лісапєдом по горах Зараз вони становлять предмет паломництва. Але не лише для християн, про що свідчить, наприклад от ця мандала.
Джерело:
Лісапєдом по горах Хлопчик
А от на виході з однієї церкви-гроту знаходиться дещо незрозуміле - творіння сучасних туристів. І ми б не знали, що воно таке, як би не монах, який провадив екскурсію для собратів. Виявляється, це такий місцевий бульбулятор, який видовбали мангупомани.
Джерело:
Лісапєдом по горах Хоч це і типу заповідна зона, на плато навіть частково живуть різні "цікаві" люди. Отак проходжаючи повз печери, ми почули звук дримби. Не довго думаючи, я витягнув свою і почав підігравати. Таким чином вдалося видримбати із печери дівчину, яка радо запросила мене долучитися до гри.
Проте бувальці рекомендують поводити себе на Мангупі дуже обережно і не займатися казна чим, не смітити, не пити пиво, навіть не обривати ягоди. Адже тут бігає примара -
мангупське хлопчисько - якій може не сподобатися, те що ви робите.
Нам не вдалося його зустріти. Певно звук дримби відвадив хлопченя куди подалі, так що ми в спокої обійшли майже все навколо і поїхали далі.
Джерело:
Лісапєдом по горах