Безкрайні простори нарцисів білосніжним покривалом вкривають долину від краю до краю, міріади прекрасних квітів тягнуться до сонця і ледь колихаючись від вітру наповнюють повітря своїм п'янким ароматом.
Так от, всього цього ви в Долині нарцисів не побачите... ;)))
Тобто і долина справді є і нарциси там справді ростуть, але на безкрайні простори вкриті квітами, розраховувати не варто. Не знаю як було раніше, але складається таке враження що нарциси помалу зникають і зараз залишились тільки поодинокі острівці квітів. Хоча поїхати і подивитись на це варто.
P.S. Можливо, дядечко Дарвін був правий, не знаю...
Не знаю як там з мавпами, але щось від худоби в нас є, це точно. Особливо чітко ці примітивні стадні інстинкти проявляються в таких місцях як Долина нарцисів - фотоапарат тепер є навіть у молодшого помічника фірмана і кожний, звичайно ж, хоче увіковічнити себе на фоні квітів. Причому, щоб квітів на знімку виглядало багато треба вибрати найкращий і найгустіший кущ нарцисів і влягтися поміж них. Не стати поруч, не присісти, а саме влягтися. Максимально, так би мовити, наблизитись до прекрасного...
Одне слово - худоба...