Леськове. Через два роки після "заборонених атракцій"
Два роки назад, коли тільки відкрилася завіса над втаємниченою пам'яткою - палацом Даховських у Леськовому, що в Монастирищенському районі на Черкащині - після свого першого візиту туди я написав "Леськівське диво" або принади заборонених атракцій.
Пам'ятаються ті відчуття якоїсь втаємниченості аж до містичності, роздуті певно із труднощів доступу до "замку" та заборони фотографувати.
Через два роки я знову повернувся сюди. Наче нічого не змінилося. Такий само колючий дріт по периметру огорожі, охорона на воротах...
Одначе щось таки змінилося. Охоронець не пішов за нами по слідах, не контролював де ми ходимо (і чи не залізли бува за опломбовані двері та загратовані вікна). Жодної заборони на фотографування. Якась компанія, що влаштувала пікнік біля флігелю... Та й об'єкт взагалі став доступний для організованих екскурсій.
А головне - змінилося відчуття. Наче не лишилося жодних таємниць... Лиш жаль за цією помираючою пам'яткою. Тріщина на фасаді через усі поверхи стає все загрозливішою, є ризик обрушення перекриттів, всередині зогнила підлога, сирі стіни, сміття і запах медикаментів. А ще нестерпний холод... Холод і у цілком матеріальному, але і у надприродно-потойбічному сенсі.
Мені здалося, що ночами тут таки мають бродити привиди. Привиди скалічених війною солдатських душ, адже тут був не просто санаторій - а божевільня...
А саме творіння Даховських, виявившись заручником військових бюрократів, здається вже не потрібне нікому. Військові за звичкою ще охороняють щось, ще наче як дають дозволи на відвідини, але видається, самі не знають, що з тим всім робити. Нещодавно знову промайнула інформація, що палац та парк переданий на баланс Монастирищенської райради. Чи дасть райрада йому раду?
Тому все ж поспішайте бачити те, що ще можна бачити.
Далі фото палацу та парку Даховських, і трохи історії