(no subject)
Я недавно їздила в Крим. і я хочу про це поговорити. я так думаю, що говорити я буду багатослівно, тому ховаю це під кат.
ну і фотка для привернення уваги:
отже, я сіла в поїзд і заснула в зимі. проснулась уже в весні, тобто в Криму. я підозрюю Крим у тому, що зими там не буває взагалі й ніколи, і тільки фільм "Асса" натякає, що це не так.
поїзд приїхав у Севастополь.
СЕВАСТОПОЛЬ
Це дивовижно красиве місто. одне з найкрасивіших із тих, що я бачила. воно повітряне, з високими вікнами, з невагомими колонадами, з арками, башенками і рештою прибамбасів, які здатні зробити місто красивим. на прикладі Севастополя можна вивчати градації білого кольору, від сніжнобілого до темнокремового. я була в Севастополі тричі (в свідомому віці). дивно, але проілюструвати мені свої многабукав тупо нічим, у мене немає жодної фотки міста %) ну хіба що одна ця фотка пам'ятника загиблим кораблям, і та не моя.
ХЕРСОНЕС
Цього разу в Севастополі я жила у безпосередній близькості від Херсонесу. Херсонес приємно безлюдний. там вигулюють собак і купають їх у морі. взагалі, якщо живеш біля моря, то це дуже прикольно - тримати собаку. можна купати її в морі. кльово. собака завжди чиста :) ще я би тримала великого кота породи риболов. він би ходив до моря ловити рибу.
блондика вигулювала велике щеня лабрадора, тонко підібране під колір її волосся. блондинка закинула у море м'ячик і собака з лементом кинулася його діставати. собака вилізла з холодного моря і побігла з м'ячиком у зубах до блондинки. блондинка побігла від неї - блондинка знала, що собаки обтрушуються після того, як вилазять з моря, і радіус пораженія при обтрушуванні собаки досягає кількох метрів. собака знала, що блондинка не хоче бути обляпаною холодною водою, але вперто намагалася наблизитися до неї. так вони й маневрували. зрештою собака таки обтрусилася, правда, не дуже заляпала блондинку. блондинка втратила бдітєльность і підійшла ближче, і лабрадор трусонув шерстю ще раз. западло.
якась тітонька просила у нас запальничку. у нас запальнички не було. тітонька сказала: "как хорошо, что есть еще такие ребята, как вы".
в залишках одного з будинків за кам'яним столиком місцеві гопніки п'ють пиво. будинки переважно мають по два виходи з протилежних боків, тому в Херсонесі можна гуляти не вулицями міста, а будинками міста. правда, в якийсь момент ми зайшли в тупик і довелося перелазити стіну.
фотка - Херсонес ТМ.
Біля цих колон ми самі теж фотографувалися. поки фотографувалися, навколо ходила парочка. коли ми вже йшли звідти, дівчина сказала хлопцю: "идем фотографироваться, место освободилось". прям якось не зручно стало - виходить, вони чекали своєї черги, а ми стопорили весь процес %)
Херсонес пахне морем і древністю. над старими руїнами височіє новенький гламурний собор, і десь там у місті трапляється горда табличка, що саме звідси прийшло християнство на Русь. хм...
ми зайшли в Херсонес як порядошні, купивши квитки. нам порадили їх купити, щоб зайти в музей. в музей ми, ясна річ, не зайшли. ми його просто не знайшли. ну а може не побачили... чесно кажучи, не дуже й хотілось, і щось мені взагалі ніпанятна, чому ми не пройшли в Херсонес просто пляжем.
можливо, щось із цього було музеєм.
в ну і ладно. ще ми сходили в найстарішу
частину Херсонесу, там, де вхід в місто, міська брама і під'їзд до міста, такий собі кам'яний рукав. там ми уже нічого не фоткали, бо були голодні і стомлені.
БАЛАКЛАВА
в Балаклаву скільки не їздиш - все хочеться знов повертатися.
зате цього разу я потрапила в воєнно-морський музей, він же штольня, він же музей підводних лодок. не знаю, може ще якось його називають.
це такий підземний тунель з каналом, заповненим водоюфоткати там не особливо зручно, бо темно. приємний момент - екскурсій зараз не проводять, тому в музеї треба ходити самостійно. а я екскурсій і не люблю)
музей мені сподобався. він СПРАВЖНІЙ. там справжні двері, що витримають ядерний вибух, справжні шматки підводних човнів, справжні снаряди (ок, корпуси справжніх снарядів))) і справжнє приміщення, де колись тусили підводні човни.
наскільки я знаю зараз підводний човен у нас один, і він міцно застряг десь у степах чи то Миколаївщини, чи то Херсонщини, то весь цей об'єкт відкрито й перетворено на музей.
хм...
але на поверхні в Балаклаві значно життєрадісніше.
було тепло, весняно, до нас відразу приблудилася собачка, яка полізла з нами на башти. тобто на гори, де стоять башти. з тих гір прекрасно видно Балаклаву і все, що навколо. красиво до нєпрілічія :)
якщо хто не знає - Балаклавська бухта унікальна тим, що вхід в неї практично не видно з моря. ну і на те вона й бухта, щоб там завжди було спокійним море. в бухті купа човнів і яхт. я думаю, мати човен у Балаклаві - це все одно, що мати велосипед. а може, й обов'язковіше.
Так, якщо жити біля моря - велика собака, кіт-риболов, човен. можна брати кота в човен і їхати рибалити.
гоню, да, я знаю).
Балаклавські башти реставрують, мабуть, хочуть брать дєнєг з відвідувачів. але реставрують якось мляво. я була рік тому, реставраційні роботи були десь на тому ж етапі, що й цього року.
Крим приємний тим, що майже немає туристів, відповідно, немає сміття, набридливих таксистів і палаток з сувенірами на кожному кроці. тихо там. і це приємно :)
ну і фотка для привернення уваги:
отже, я сіла в поїзд і заснула в зимі. проснулась уже в весні, тобто в Криму. я підозрюю Крим у тому, що зими там не буває взагалі й ніколи, і тільки фільм "Асса" натякає, що це не так.
поїзд приїхав у Севастополь.
СЕВАСТОПОЛЬ
Це дивовижно красиве місто. одне з найкрасивіших із тих, що я бачила. воно повітряне, з високими вікнами, з невагомими колонадами, з арками, башенками і рештою прибамбасів, які здатні зробити місто красивим. на прикладі Севастополя можна вивчати градації білого кольору, від сніжнобілого до темнокремового. я була в Севастополі тричі (в свідомому віці). дивно, але проілюструвати мені свої многабукав тупо нічим, у мене немає жодної фотки міста %) ну хіба що одна ця фотка пам'ятника загиблим кораблям, і та не моя.
ХЕРСОНЕС
Цього разу в Севастополі я жила у безпосередній близькості від Херсонесу. Херсонес приємно безлюдний. там вигулюють собак і купають їх у морі. взагалі, якщо живеш біля моря, то це дуже прикольно - тримати собаку. можна купати її в морі. кльово. собака завжди чиста :) ще я би тримала великого кота породи риболов. він би ходив до моря ловити рибу.
блондика вигулювала велике щеня лабрадора, тонко підібране під колір її волосся. блондинка закинула у море м'ячик і собака з лементом кинулася його діставати. собака вилізла з холодного моря і побігла з м'ячиком у зубах до блондинки. блондинка побігла від неї - блондинка знала, що собаки обтрушуються після того, як вилазять з моря, і радіус пораженія при обтрушуванні собаки досягає кількох метрів. собака знала, що блондинка не хоче бути обляпаною холодною водою, але вперто намагалася наблизитися до неї. так вони й маневрували. зрештою собака таки обтрусилася, правда, не дуже заляпала блондинку. блондинка втратила бдітєльность і підійшла ближче, і лабрадор трусонув шерстю ще раз. западло.
якась тітонька просила у нас запальничку. у нас запальнички не було. тітонька сказала: "как хорошо, что есть еще такие ребята, как вы".
в залишках одного з будинків за кам'яним столиком місцеві гопніки п'ють пиво. будинки переважно мають по два виходи з протилежних боків, тому в Херсонесі можна гуляти не вулицями міста, а будинками міста. правда, в якийсь момент ми зайшли в тупик і довелося перелазити стіну.
фотка - Херсонес ТМ.
Біля цих колон ми самі теж фотографувалися. поки фотографувалися, навколо ходила парочка. коли ми вже йшли звідти, дівчина сказала хлопцю: "идем фотографироваться, место освободилось". прям якось не зручно стало - виходить, вони чекали своєї черги, а ми стопорили весь процес %)
Херсонес пахне морем і древністю. над старими руїнами височіє новенький гламурний собор, і десь там у місті трапляється горда табличка, що саме звідси прийшло християнство на Русь. хм...
ми зайшли в Херсонес як порядошні, купивши квитки. нам порадили їх купити, щоб зайти в музей. в музей ми, ясна річ, не зайшли. ми його просто не знайшли. ну а може не побачили... чесно кажучи, не дуже й хотілось, і щось мені взагалі ніпанятна, чому ми не пройшли в Херсонес просто пляжем.
можливо, щось із цього було музеєм.
в ну і ладно. ще ми сходили в найстарішу
частину Херсонесу, там, де вхід в місто, міська брама і під'їзд до міста, такий собі кам'яний рукав. там ми уже нічого не фоткали, бо були голодні і стомлені.
БАЛАКЛАВА
в Балаклаву скільки не їздиш - все хочеться знов повертатися.
зате цього разу я потрапила в воєнно-морський музей, він же штольня, він же музей підводних лодок. не знаю, може ще якось його називають.
це такий підземний тунель з каналом, заповненим водоюфоткати там не особливо зручно, бо темно. приємний момент - екскурсій зараз не проводять, тому в музеї треба ходити самостійно. а я екскурсій і не люблю)
музей мені сподобався. він СПРАВЖНІЙ. там справжні двері, що витримають ядерний вибух, справжні шматки підводних човнів, справжні снаряди (ок, корпуси справжніх снарядів))) і справжнє приміщення, де колись тусили підводні човни.
наскільки я знаю зараз підводний човен у нас один, і він міцно застряг десь у степах чи то Миколаївщини, чи то Херсонщини, то весь цей об'єкт відкрито й перетворено на музей.
хм...
але на поверхні в Балаклаві значно життєрадісніше.
було тепло, весняно, до нас відразу приблудилася собачка, яка полізла з нами на башти. тобто на гори, де стоять башти. з тих гір прекрасно видно Балаклаву і все, що навколо. красиво до нєпрілічія :)
якщо хто не знає - Балаклавська бухта унікальна тим, що вхід в неї практично не видно з моря. ну і на те вона й бухта, щоб там завжди було спокійним море. в бухті купа човнів і яхт. я думаю, мати човен у Балаклаві - це все одно, що мати велосипед. а може, й обов'язковіше.
Так, якщо жити біля моря - велика собака, кіт-риболов, човен. можна брати кота в човен і їхати рибалити.
гоню, да, я знаю).
Балаклавські башти реставрують, мабуть, хочуть брать дєнєг з відвідувачів. але реставрують якось мляво. я була рік тому, реставраційні роботи були десь на тому ж етапі, що й цього року.
Крим приємний тим, що майже немає туристів, відповідно, немає сміття, набридливих таксистів і палаток з сувенірами на кожному кроці. тихо там. і це приємно :)