Бережани вперше згадують в 1375-му році. Тоді угорський намісник Владислав Опольський (той самий, який іменував себе “Божою милостю пан і дідич Руської землі”, чим викликав обурення місцевої знаті, про що я згодував в
розповіді про Олеське) дарує містечко якомусь боярину.
Звісно, що Бережани старіші. Напевне, колись неспішною Золотою Липою пропливали плоти з поселенцями. Декому ці береги сподобались. І людей, які тут оселилися стали звати бережанами.
Частина перша, у якій ми познайомимось з родом Сенявських і з якогось дива згадаємо Віктора Януковича.
Частина остання, у якій ми зосередимось на архітектурі.
Бережани на МЕТА-картах. Проїзд на автомобілі від Києва - 488 км (біля 7 годин дороги), від Львова - 108 км, Тернополя - 57 км. Неподалік варто подивитись купу принад
Збаража, а також на палац в
Раю, забуті усіма
Підгайці і нещасні
Поморяни.