ДЖЕРЕЛА ВИННИЧУКОЗНАВСТВА
На Вікіпедії виявив свіжу статтю
Ріанґабар
Думаю, хтось прочитав про цей сюжет у названій книжці Максима Стріхи - а вже звідти взяв і посилання на мою публікацію...
Слід уточнити, що «Плач над градом Кия» - це не вірш, а ціла поема.
А трохи докладніше про цю містифікацію розповідає сам Юрій Винничук:
"На початку 80-х я, не маючи змоги друкувати власних художніх текстів, писав літературознавчі, критичні статті, а також друкував переклади з давньої кельтської поезії, з ірландської та валійської мов, яких я не знав, але мав підрядники. І ввійшов у такий смак, що почав сам писати в тому стилі і опублікував кілька містифікацій. Дійшло до того, що я написав від імені ірландського монаха Ріангабара, який нібито був очевидцем облоги Києва ордами Батия, цілу поему “Плач над градом Кия”. І це надрукував журнал “Жовтень” у №9 за 1984 р., а перед тим подала уривки „Літературна Україна”. Був великий розголос, що це визначне відкриття на рівні “Слова о полку Ігоревім” і т.д. І навіть недавно, роки три тому, газета “Українське слово” на повному серйозі написала про те, що давня українська поезія представлена автором “Слова…”, Митусою (після якого жодного рядка не лишилося) і тим Ріангабаром, якого я вигадав. “Плач над градом Кия” згадується в різних дослідженнях і навіть в УЛЕ, тобто мій Ріангабар пробився до академічних кіл...
Таких фокусів я зробив більше, але я ще не до всіх признаюся. Просто мені соромно перед деякими поважними людьми, яких я розіграв."
http://www.potyah76.org.ua/potyah/?t=28
Ріанґабар
Думаю, хтось прочитав про цей сюжет у названій книжці Максима Стріхи - а вже звідти взяв і посилання на мою публікацію...
Слід уточнити, що «Плач над градом Кия» - це не вірш, а ціла поема.
А трохи докладніше про цю містифікацію розповідає сам Юрій Винничук:
"На початку 80-х я, не маючи змоги друкувати власних художніх текстів, писав літературознавчі, критичні статті, а також друкував переклади з давньої кельтської поезії, з ірландської та валійської мов, яких я не знав, але мав підрядники. І ввійшов у такий смак, що почав сам писати в тому стилі і опублікував кілька містифікацій. Дійшло до того, що я написав від імені ірландського монаха Ріангабара, який нібито був очевидцем облоги Києва ордами Батия, цілу поему “Плач над градом Кия”. І це надрукував журнал “Жовтень” у №9 за 1984 р., а перед тим подала уривки „Літературна Україна”. Був великий розголос, що це визначне відкриття на рівні “Слова о полку Ігоревім” і т.д. І навіть недавно, роки три тому, газета “Українське слово” на повному серйозі написала про те, що давня українська поезія представлена автором “Слова…”, Митусою (після якого жодного рядка не лишилося) і тим Ріангабаром, якого я вигадав. “Плач над градом Кия” згадується в різних дослідженнях і навіть в УЛЕ, тобто мій Ріангабар пробився до академічних кіл...
Таких фокусів я зробив більше, але я ще не до всіх признаюся. Просто мені соромно перед деякими поважними людьми, яких я розіграв."
http://www.potyah76.org.ua/potyah/?t=28