Leave a comment

harnack September 9 2021, 21:05:47 UTC
Ось Забужчиха вже забула і український кличний відмінок, зрештою - як і Фаріониха:

Дякую, Дніпро ДНІПРЕ, - на Букспейсі було напрочуд тепло й сердечно (2 дні - ось так, як на фото).

Шевченку, Шевченку - спаси кличним відмінком нашу неньку, та й наших зне-Ярославнених та знекличнених та знемовлених та россоізсуржикізованих амазонок- українок:

ПЛАЧ ЯРОСЛАВНИ (плач кличного відмінка)

Сумує, квилить, плаче рано
В Путивлі граді Ярославна.
І каже: - Дужий і старий,
Широкий Дніпре, не малий!
Пробив єси високі скали,
Текучи в землю половчина,
Носив єси на байда[ка]х
На половчан, на Кобяка
Дружину тую Святославлю!..
О мій Словутицю преславний!
Моє ти ладо принеси,
Щоб я постіль весела слала,
У море сліз не посилала, -
Сльозами моря не долить.

Отож:

Кличний відмінку - не плач!
Розпач - не прокляття невдач:
Амазонки - тобі спечуть москво-калач:
Знеукраїнив тебе россо-товмач! ...
І наопак і розпач - збагне мовограч!...
ітд!

Чи пак - наопак ( Навпакилогія):

Не плач кличний відмінку:
Знайдемо тобі справжню українську жінку!
Незайману - в мовобарвінку!
Ще не зросійщену - для мововчинку!

Reply


Leave a comment

Up