Забрів нині на https://www.ukr.net/ і там кажуть, що Сьогодні Всесвітній день "спасибі". Вдома завжди казали не 'спасибі', але 'дякую'. То що є те 'спасибі' - русизм, якесь нововведення, чи десь в Україні кажуть 'спасибі' замість 'дякую'?
Та ні, москаль - лиш коли "спасї-ба", бо не розуміє звідкіля та що то отаке "-ба", як і деякі українці про "-бі". Пан Біг вчинив так - що у когось дасть-бі розуму, дале-бі!
Біг-ме: Як бачимо богиня Мова та пан Біг мови - мають свою буттєву хатину в багатьох українських словах, не як ото кацап'ята: спаси-бі богам за теє.
До мовозлиденних та деслов'янізованих москалів не дійшли: дастьбі, бігме, далебі... а за "спасибі" й спасїба не скажуть! Ото москво-вдячність!
За 'бігме' мене бабця малим завжди дуже сварила, хоча ніколи не пояснювала чому - казала 'То є гріхом бігматися'... :) За 'бігме боже' погрожувала відлупцювати, бо 'За таке Бог карає' :)
Бо то первісно є божитися (письменники - вже вживають в риторичному смислі), клястися Богом (етимологічно - "хай Біг мене побий, покарай") - що непобожно-небезпечно-непотрібно. Але маємо ще й бігма (=біг-має=немає):
БІГМА́ 1, невідм., у знач. присудка, заст. Немає. Всього надбали. Та діточок у їх бігма (Тарас Шевченко, I, 1951, 311); В мене бігма тепереньки ані хати, ані господи (Марко Вовчок, I, 1955, 149).
БІГМА́ 2, БІГМЕ́, част., розм., заст. Уживається для підтвердження чого-небудь або запевнення в чомусь і т. ін. - Ей, бігма, не піду, бігма, не піду, - забормотіла та, кидаючи полохливо чорними очима на всі боки (Леся Українка, III, 1952, 676); - Бігме, страшно простій людині на таку гору стати - звідкіль її видно, може, і з-за кордону позирають (Юрій Яновський, I, 1954, 38).
Навряд спасибі утворилося від злиття спаси+боже. По-перше, «і» утворити важче, а по-друге, звертання відбувається не до бога, а до об’єкта подяки. Це спаси[+вас]+бог - спаси+біг - спасибі.
на Волині кажуть. Причому старші люди вживають його, коли хочуть комусь за щось подякувати . А саме дякую частіше вживається як інфінітив. Дєкувати Богу, наприклад.
Comments 16
Reply
Біг-ме: Як бачимо богиня Мова та пан Біг мови - мають свою буттєву хатину в багатьох українських словах, не як ото кацап'ята: спаси-бі богам за теє.
До мовозлиденних та деслов'янізованих москалів не дійшли: дастьбі, бігме, далебі... а за "спасибі" й спасїба не скажуть! Ото москво-вдячність!
Reply
Reply
БІГМА́ 1, невідм., у знач. присудка, заст. Немає. Всього надбали. Та діточок у їх бігма (Тарас Шевченко, I, 1951, 311); В мене бігма тепереньки ані хати, ані господи (Марко Вовчок, I, 1955, 149).
БІГМА́ 2, БІГМЕ́, част., розм., заст. Уживається для підтвердження чого-небудь або запевнення в чомусь і т. ін. - Ей, бігма, не піду, бігма, не піду, - забормотіла та, кидаючи полохливо чорними очима на всі боки (Леся Українка, III, 1952, 676); - Бігме, страшно простій людині на таку гору стати - звідкіль її видно, може, і з-за кордону позирають (Юрій Яновський, I, 1954, 38).
Reply
Reply
Reply
Reply
( ... )
Reply
( ... )
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Leave a comment