Посилання на євреїв видає чорносотенну пресу (чи то «Кіевъ», чи то «Новое время»), яка намагалася подати заборонені виступи у певному антиурядовому світлі. Так само в пресі з’являлися звістки, що «мазепинці» кричали: «Да здравствует Австрия! Долой Россию!» Євген Чикаленко згадує, що сама поліція обурилася такими статтями, бо антиурядові вигуки свідчили б, що вона погано працює.
Щоденник Чикаленка, де пояснюється активна участь неукраїнської молоді, запис 10 березня 1914 р.: «Росіяни, вчиняючи демонстрації, навіть цілу революцію, не рискують своїми культурними інституціями. Коли настане реакція після революції, коли „вернеться начальство“, то воно не закриє російської Академії наук, преси і пр., а нам можуть на основі на той час заведеного військового стану закрити Наукове товариство, пресу, книгарні, взагалі придушити всі прояви культурного життя. [...] Справді, українська молодь послухала нас, старших, і не пристала до заклику на вуличну демонстрацію, а оголосила тільки одноденну забастовку (страйк). А демонстрація, на мою думку, склалася зовсім стихійно. [...] Російська революційна молодь, якій все одно, з якого приводу робити демонстрацію, - чи скористувавшись іменем Толстого, чи Шевченка, почала підбивати публіку до протесту. За це гаряче вхопилися кавказці, які, як я вже казав, з пієтизмом ставляться до Шевченка за його „Кавказ“, і таким робом, почалася демонстрація [...] заміри київських націоналістів витворити процес за державну зраду на цей раз не здійснились. Та й кого тягнути до суду за сепаратизм до Австрії, коли більшість арештованих демонстрантів - кавказці! Кажуть, при списуванні протоколів з арештованих демонстрантів, кавказці, а власне грузини, наче змовились називати себе українцями. - Та який же ви українець? - питає їх на допиті поліцейський пристав. - Ви ж грузин, видно по вас. - Пиши українець. Ти „Кавказ“ Шевченка читав? Його написав українець, і я теж хочу бути українцем!»
Щоденник Чикаленка, де пояснюється активна участь неукраїнської молоді, запис 10 березня 1914 р.:
«Росіяни, вчиняючи демонстрації, навіть цілу революцію, не рискують своїми культурними інституціями. Коли настане реакція після революції, коли „вернеться начальство“, то воно не закриє російської Академії наук, преси і пр., а нам можуть на основі на той час заведеного військового стану закрити Наукове товариство, пресу, книгарні, взагалі придушити всі прояви культурного життя. [...] Справді, українська молодь послухала нас, старших, і не пристала до заклику на вуличну демонстрацію, а оголосила тільки одноденну забастовку (страйк). А демонстрація, на мою думку, склалася зовсім стихійно. [...]
Російська революційна молодь, якій все одно, з якого приводу робити демонстрацію, - чи скористувавшись іменем Толстого, чи Шевченка, почала підбивати публіку до протесту. За це гаряче вхопилися кавказці, які, як я вже казав, з пієтизмом ставляться до Шевченка за його „Кавказ“, і таким робом, почалася демонстрація [...] заміри київських націоналістів витворити процес за державну зраду на цей раз не здійснились. Та й кого тягнути до суду за сепаратизм до Австрії, коли більшість арештованих демонстрантів - кавказці! Кажуть, при списуванні протоколів з арештованих демонстрантів, кавказці, а власне грузини, наче змовились називати себе українцями.
- Та який же ви українець? - питає їх на допиті поліцейський пристав. - Ви ж грузин, видно по вас.
- Пиши українець. Ти „Кавказ“ Шевченка читав? Його написав українець, і я теж хочу бути українцем!»
А святкування тоді були заборонені. В Каневі могилу Шевченка охороняли військові: http://community.livejournal.com/ua_kobzar/525233.html
Reply
Leave a comment