(no subject)
Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [В останні часи свого віку, стор. 14]
Жодного сліду нема, щоб відповісти запевне: чи після наведеного листа переписувалися Шевченко й Семеренко, чи ні? Тільки з Тарасового листа 12 січня до Варфоломея знати, що поет писав про щось до Семеренка, мабуть, прохав взяти до себе на службу Варфоломея, але лист сей до нас не дійшов.
Коли, нарешті, вийшов «Кобзарь», Шевченко послав його до знайомих з власноручними написами. Пославши кілька примірників до Варфоломея, він писав до його, щоб, прийнявши посилку, одвіз примірники «Кобзаря» в Городище до Семеренка і до Хропаля.
Побачивши, що на «Кобзарі» - «коштом Платона Семеренка», останній, як переказує д. Чалий 1176, вельми ремствував на Тараса, бо, даючи гроші на видання, він не бажав, «щоб відала лівша про те, що діє правша», і після того Семеренко вже не схотів відповідати Тарасові.
І Варфоломей 1177 свідчить, що справді Семеренко за те гнівався. Тарас же, довідавшись про його гнів, писав: «Нехай собі сердиться, коли у його така сердита натура».
Дійсно Платон Семеренко був чоловік стільки ж добрий, скільки скромний і ворог всякої реклами, але, кажучи правду, за «рекламу» на «Кобзарі» не слід було йому гніватися на Тараса. Коли хто й винен тут, так хіба ті люди, що, знаючи Семеренкову вдачу, не остерегли Шевченка, щоб на «Кобзарю» не оголошував ймення видавника.
З листів, що приходили до Шевченка з подякою за «Кобзаря», варто де про які згадати нам.
Старий приятель Тарасів доктор Козачковський гаряче дякує за «Кобзаря», як за дарунок дорогий своєю вартостію абсолютною. Навпаки, другий старий приятель Максимович дуже якось холодно висловлює свою подяку, а дука великорос Катенін писав: «Спасибіг, що не забули і про мене. Живіть многі та многі літа і своїми творами поетичними, повними живої краси, драматизму та свідомості гідності чоловіка, будіть простовання до Правди і Добра» 1178.
1176 Чалий, с. 175.
1177 Правда. - 1875. - [п. 24]. - С. 967. [Листи до Т. Г. Шевченка. - С. 180].
1178 Чалий, с. 175 - 177. [Листи до Т. Г. Шевченка. - С. 178 - 179. 187 - 189].
Коментар
Жодного сліду нема, щоб відповісти запевне: чи після наведеного листа [від Симиренка за 11 грудня 1859 р. - Ред.] переписувалися Шевченко й Семеренко, чи ні? - Нині відомі листи поета до П. Ф. Симиренка від 3 січня й 1 лютого 1860 р., а також написаний між 4 і 12 січня 1861 р.
Попередня Наступна
Жодного сліду нема, щоб відповісти запевне: чи після наведеного листа переписувалися Шевченко й Семеренко, чи ні? Тільки з Тарасового листа 12 січня до Варфоломея знати, що поет писав про щось до Семеренка, мабуть, прохав взяти до себе на службу Варфоломея, але лист сей до нас не дійшов.
Коли, нарешті, вийшов «Кобзарь», Шевченко послав його до знайомих з власноручними написами. Пославши кілька примірників до Варфоломея, він писав до його, щоб, прийнявши посилку, одвіз примірники «Кобзаря» в Городище до Семеренка і до Хропаля.
Побачивши, що на «Кобзарі» - «коштом Платона Семеренка», останній, як переказує д. Чалий 1176, вельми ремствував на Тараса, бо, даючи гроші на видання, він не бажав, «щоб відала лівша про те, що діє правша», і після того Семеренко вже не схотів відповідати Тарасові.
І Варфоломей 1177 свідчить, що справді Семеренко за те гнівався. Тарас же, довідавшись про його гнів, писав: «Нехай собі сердиться, коли у його така сердита натура».
Дійсно Платон Семеренко був чоловік стільки ж добрий, скільки скромний і ворог всякої реклами, але, кажучи правду, за «рекламу» на «Кобзарі» не слід було йому гніватися на Тараса. Коли хто й винен тут, так хіба ті люди, що, знаючи Семеренкову вдачу, не остерегли Шевченка, щоб на «Кобзарю» не оголошував ймення видавника.
З листів, що приходили до Шевченка з подякою за «Кобзаря», варто де про які згадати нам.
Старий приятель Тарасів доктор Козачковський гаряче дякує за «Кобзаря», як за дарунок дорогий своєю вартостію абсолютною. Навпаки, другий старий приятель Максимович дуже якось холодно висловлює свою подяку, а дука великорос Катенін писав: «Спасибіг, що не забули і про мене. Живіть многі та многі літа і своїми творами поетичними, повними живої краси, драматизму та свідомості гідності чоловіка, будіть простовання до Правди і Добра» 1178.
1176 Чалий, с. 175.
1177 Правда. - 1875. - [п. 24]. - С. 967. [Листи до Т. Г. Шевченка. - С. 180].
1178 Чалий, с. 175 - 177. [Листи до Т. Г. Шевченка. - С. 178 - 179. 187 - 189].
Коментар
Жодного сліду нема, щоб відповісти запевне: чи після наведеного листа [від Симиренка за 11 грудня 1859 р. - Ред.] переписувалися Шевченко й Семеренко, чи ні? - Нині відомі листи поета до П. Ф. Симиренка від 3 січня й 1 лютого 1860 р., а також написаний між 4 і 12 січня 1861 р.
Попередня Наступна