181. В. М. БІЛОЗЕРСЬКИЙ. 16 березня 1860. Петербург

Oct 12, 2009 06:00

 
        Поспішаю до Вас, дорогий нам Кобзарю, Тарасе Григоровичу, з вісткою: сьогодні ранком, в пів-четвертій годині, дав нам Бог сина. Маємо надію, що Ви не одмовитесь з нами покуматься. Жінка моя перва захотіла, щоб Ви, а не хто інший, були хрещеним батьком. Благословіть же малого козака на виріст і на розум і накажіть матері його співать отакого котка (чи знаєте?):

Понад морем, Дунаєм
                Вітер явор хитає;
                Мати сина питає:
                - Ой сину мій, Іване,
                Дитя моє кохане!
                А чи тебе оженить,
                Чи у військо урядить?..
                Як я тебе родила,
                Тяжко-важко нудила;
                Як я тебе колихала,
                Усю ніченьку не спала;
                Як я тебе зростила,
                Сама себе звеселила;
                Як я тебе оженю,
                Всю родину звеселю;
                Як я тебе в військо дам, -
                Собі жалю я завдам!
                - Мати ж моя рідная,
                Порадонько вірная!
                Ісправ мені три труби,
                Да й усі три мідяні,
                А четвертую трубу
                Ісправ мені золоту!
                Ув одну трубу заграю,
                Як коника сідлаю;
                А в другую заграю -
                На коника сідаю;
                А в третюю заграю -
                З твого двору з’їжджаю,
                А в четверту затрублю,
                Серед війська стоячи
                І шабельку держучи,
                Щоб зачула матуся
                До утрені ідучи.
                - Ой сину ж мій, Іване,
                Дитя моє кохане!
                Ой коли б же я зозуля,
                Я б до тебе полинула!
                - Якби, мати, я сокіл,
                Я б до тебе прилетів!
                - Рости -ж, синку, в забаву,
                Козачеству на славу,
                Вороженькам в розправу!

Правда, що Ви мені подякуєте, що я Вам нагадав такого чудесного котка?
        Чи не зайшли би Ви сьогодні увечері до мене: єсть дещо Вам показать і запитать Вашої ради. Всі отсі дні не ладилось, щоб до Вас зайти. В суботу Ви не заглянули ні до мене, ні до куми, а вчора знов я не був у Варвари Яківни.

Ваш довіку Василь Б[ілозерський].

16 марта 1860,
        ранній ранок.

Коментарі:

Подається за автографом: ЦНБ. III. № 4995.
        Вперше надруковано: Киевская старина. - 1905. - №2. - С. 139 - 140.
        Дата в автографі: «16 марта 1860».

Жінка моя... - Н. О. Білозерська.
        ...співать отакого котка... - Українська народна пісня, зафіксована на той час як у рукописних (З. Доленга-Ходаковський), так і друкованих фольклорних збірниках (Сборник украинских песен, издаваемый Михайлом Максимовичем. - К., 1849. - Ч. 1. - С. 74. Див. також: Пісні великого Кобзаря // Упорядкування, коментарі та примітки О. Правдюка, - К., 1964. - С. 331 - 332). За спогадами О. М. Лазаревського, Шевченко часто наспівував цю пісню, буваючи 1860 р. в петербурзькій квартирі М. М. Лазаревського (Киевская старина. - 1899. - № 2. - С. 291 - 295). Коток - колискова пісня.
        ...ні до куми... - Очевидно, йдеться про Тарновську Надію Василівну (? - 1891). Познайомилася з Шевченком 1843 р. в Качанівці, 1845 р. у с Потік разом із ним хрестила дитину місцевого диякона. Шевченко зустрічався з нею в Петербурзі, присвятив їй вірші «Н. Т.» та «Кума моя і я».
        ...у Варвари Яківни. - В. Я. Карташевської (1832 - 1902), петербурзької знайомої Шевченка, сестри М. Я. Макарова, на вечорах у квартирі якої збиралися російські та українські літератори й часто бував Шевченко.

1860, Листи до Шевченка

Previous post Next post
Up