13 липня 1858 року

[maksymus]

13 июля

СОН
        На панщині пшеницю жала,
        Втомилася. Не спочивать
        Пішла в снопи, пошкандибала
        Івана сина годувать.
        Воно сповитеє кричало
        У холодочку за снопом;
        Розповила, нагодувала,
        Попестила і, ніби сном,
        Над сином сидя, задрімала.
        І сниться їй той син Іван
        І уродливий, і багатий,
        Не одинокий, а жонатий
        На вольній, бачиться: бо й сам
        Уже не панський, а на волі
        Та на своїм веселім полі
        Удвох собі пшеницю жнуть,
        А діточки обід несуть...
        Та й усміхнулася небога.
        Прокинулась - нема нічого.
        На Йвася глянула, взяла,
        Його гарненько сповила;
        Та щоб дожать до ланового,
        Ще копу дожинать пішла...
        Остатню, може; Бог поможе,
        То й сон твій справдиться.






13 липня
        Напередодні цього дня, 12 липня 1858 р., у день іменин М. М. Лазаревського, Шевченко подарував йому свій щоденник. Вже після цього вписав він сюди щойно створений вірш «Сон» («На панщині пшеницю жала...»). Це найраніший варіант із відомих тепер п’яти автографів вірша.

Варіанти:
        У холодочку за снопом / У холодочку під снопом
        Не одинокий, а жонатий / Не бурлакує, а жонатий