26. О. М. БОДЯНСЬКИЙ. 25 жовтня 1844. Москва
Еге, ж еге! То дуже погано, коли чоловік почне хату ставити, а глядь, чорт-ма матеріялу. Так і тута, пане добродію! Без грошенят та ще в Петенбурзі що-небудь робити дуже погано, а як кажуть, часто і зусім не можна. Послав би я Вам що-небудь за Ваші книжки, але ж коли б то вони продалися.
А тож сьогодні був у того книжника, котрому їх віддав на продаж, а він каже, що ніхто нічогісінько не питає по цім товару. Тільки би то і продано, що штук сім-вісім усього гуртом. Не спитав котрих: чи тих, що по копі сріблом, чи що менше. А коли й по копі, то не дуже багацько того дива. Напишіть мені, чи нічого то, щоб тілько їх вислати, чи може, підождати до Вашого приїзду сюди, як Ви то кажете. Тоді вже візьмете самі їх, кільки їх не буде, чи то з приплодом, чи без приплоду.
А щодо літописі, то її я вже не маю теперечки у себе. Навісний хазяїн взяв її ік собі, побачивши, що з нею не можна нашого брата так одурити, як би йому хотілося. Не знаю, що і як з нею започне, знаю тільки, що за дурницю ніхто нікому не стане робити, а тим більше у Московщині.
По сій мові бувайте, пане добродію, живі та здорові! До бачення зо мною, як то кажете, у Москві.
Ваш щирий земляк
І. Бодянський
25-го окт[ября]
1844 року,
Москва.
Стороженка, чую, немає у Варшаві, а там, десь на Україні блукає.
Коментарі:
Подається за автографом: ІЛ. Ф. 92. № 70.
Вперше надруковано: Правда. - 1891. - № 9, - С. 183 - 184, з помилковою датою - 25 жовтня 1845 р. У редакторській примітці зазначалося, що лист друкується не за оригіналом, а за списком Шевченкового біографа. Цим, очевидно, зумовлені деякі розбіжності між текстом автографа та текстом, опублікованим у журналі.
Дата в автографі: «25-го окт[ября] 1844 року, Москва».
Відповідь на невідомий лист Шевченка, написаний, ймовірно, не пізніше першої половини жовтня 1844 р.
Без грошенят та ще в Петербурзі що-небудь робить дуже погано... - Очевидно, Шевченко скаржився О. Бодянському у згаданому листі на нестачу грошей на друкування офортів «Живописной Украины». У жовтні цього ж року він звернувся з заявою до Комітету Товариства заохочування художників за підтримкою, яка дала б «...возможность отпечатать первые два выпуска, состоящие из шести эстампов, в количестве 600 экземпляров...» (див.: Т. Г. Шевченко : Документи та матеріали до біографії. - С. 56 - 57).
Послав би я Вам що-небудь за Ваші книжки, але ж коли б то вони продали ся - Йдеться про видання: Тризна: Т. Шевченка. Спб., 1844, та - Гамалія : Соч. Т. Шевченки. - Спб., 1844. - В типографии М. Ольхина, які О. М. Бодянський на просьбу Шевченка (див. листи Шевченка за 6-7 травня та 29 червня 1844 р.) віддав на комісію в контору журналу «Москвитянин».
...чи тих, що по копі сріблом, чи що менше. - Див. коментар до листа О. М. Бодянського від 9 липня 1844 р.
А щодо літописі... - із рукописом історичної праці Самійла Величка (бл. 1670 р. - після 1728 р.) «Летопись событий в Юго-западной России в XVII веке» (т. 1 - 4. - К., 1848 - 1864) Шевченко вперше познайомився, мабуть, ще в лютому 1844 р., коли був у О. М. Бодянського в Москві. Пізніше, в 1845 - 1846 рр., власник цього рукопису М. П. Погодін передав його до Київської археографічної комісії (над підготовкою його до друку працював М. Костомаров), і Шевченко мав добру нагоду читати цю цінну історичну працю (див.: Спогади П. Куліша: Новь. - СПб., 1885 - Т. IV. - № 18. - С. 66-67).
Навісний хазяїн взяв її ік собі... - Йдеться про Погодіна Михайла Петровича (1800 - 1875), російського історика, журналіста, публіциста, академіка Петербурзької АН із 1841 р. Рукопис С. Величка був куплений Большаковим для М. П. Погодіна на аукціоні у Москві в 1840 р. у любителя давніх пам’яток Лаптева. Передавши «Летопись...» О. М. Бодянському для опублікування його в «Чтениях в имп. Обществе истории и древностей Российских при Московском университете», М. П. Погодін хотів одержати за це 200 друкованих примірників цієї праці, «Московское общество истории и древностей российских» відхилило такі умови. М. П. Погодін забрав рукопис (див.: Барсуков Н. Жизнь и труды М. П. Погодина. - СПб., 1889. - кн. VII - С. 150 - 152).
Збереглися два листи-записки М. П. Погодіна до О. М. Бодянського від 1 і 12 червня 1844 р., які стосуються рукопису С. Величка. «Услышав о Вашем отъезде в Малороссию, я не могу оставить у Вас моей Малороссийской летописи и подвергать эту единственную вещь опасностям дороги, переезда или огня», - писав він 1 червня 1844 р. (див.: ІЛ. - Ф. 99 № 90/1453. Арк. 185 - 188). Лист від 12 червня опублікований в «Чтениях в имп. Обществе истории и древностей Российских при Московском университете (М., 1884. - Кн. 3. - С. 4).
До бачення зо мною, як то кажете, у Москві. - Лист, в якому Шевченко писав про свій намір зустрітися з О. М. Бодянським, не зберігся. Шевченко відвідав О. М. Бодянського 28 - 30 березня 1845 р., по дорозі в Україну.
Стороженка, чую, немає у Варшаві, а там, десь на Україні блукає. - Стороженко Андрій Якович (1791 - 1858) - літератор, історик, власник колекції історичних документів. Про А. Я. Стороженка Шевченко згадував у листі до О. М. Бодянського від 29 червня 1844 р. Серед «известнейших ученых-малороссиян» прізвище А. Я. Стороженка також у рекламному повідомленні про видання Шевченком «Живописной Украины» у газ. «Северная пчела» за 25 серпня 1844 р. (див.: Тарас Шевченко: Документи та матеріали до біографії. - С. 50).
Стороженко вже в 40-х роках мав багато архівних матеріалів, які збирався використати для написання праці з історії України. Однак задум його не здійснився (див.: С. Н. Очерк литературной деятельности А. Я. Стороженка // Киевская старина. - 1886. - № 8. - С. 3). О. М. Бодянський в одному з листів до А. Я. Стороженка цікавився його колекцією українських письмових пам’яток (див.: Киевская старина. - 1886. - № 10. - С. 315).
У Варшаві А. Я. Стороженко перебував на службі з 1832 по 1850 рр. як голова слідчої комісії, сенатор внутрішніх та духовних справ (див.: Модзалевский В. Малороссийский Родословник - Т. IV. - С. 785 - 787).