24. В. М. РЄПНІНА. 25 вересня 1844. Яготин
Ах какие Вы несносные, Тарас Григорьевич: вот пришли две почты и не привезли мне обещанных билетов насчет Вашего дела. А все желают программы. В Полтаве взялась начальница Института сделать подписку и так как ее зять один из начальников корпуса, то есть надежда что это дело пойдет там хорошо. Об этом будут хлопотать и в Одессе где находится знакомый Вам граф де Бальмен. Сегодня же писала к одному знакомому Писаревых, чтобы он их употреблял в Киеве; то же самое поручение даю в Харькове Осинскому. Вот подъедет Алексей Васильевич, он нам поможет. Бедный Ал[ексей] Вас[ильевич], его ожидает большая горесть: брат его Семен Василь[евич] почти скоропостижно скончался в Полтаве, оста[ви]в огромное семейство! О, если бы не было будущей жизни, как горько было бы здесь! Но эта мысль что дольная жизнь лишь дверь вечной, что смерть есть начало нескончаемой жизни, мирит душу с горестями и укрепляет колеблющиеся сердца!
Прощайте, добрый Тарас Григорьевич, не медлите с высылкою билетов, если Вы их еще не отправили. Сегодня я только о том и могу к Вам писать. Поздно, пора ложиться, да будет господь с Вами!
Варвара Репнина.
25-го сентября
1844 года.
Неужели это Григорович так дурно поступил с Вами?
Коментарі:
Подається за автографом: ІЛ. Ф. 92. № 291.
Вперше надруковано: Киевская старина. - 1897. - №2. - С. 164 (публікація М. К. Чалого). Текст подано без дати, з незначними скороченнями. Замість «Осинскому» надруковано «Основскому».
Дата в автографі: «25-го сентября 1844 года».
...вот пришли две почты и не принесли мне обещанных билетов насчет Вашего дела. - Йдеться про передплатні квитки «на получение «Живописной Украины» Т. Шевченка». Вони були віддруковані лише в кінці серпня 1844 р. ( цензурний дозвіл на їх випуск Шевченко одержав 23 серпня 1844 р.). Див.: Тарас Шевченко : Документи та матеріали до біографії. - С. 49 - 50.
В Полтаве взялись начальница Института сделать подписку... - Йдеться про начальницю Інституту шляхетних дівчат Засс Софію Іванівну. П. Жур висловлює припущення, що Шевченко, перебуваючи в Полтаві у червні-липні 1845 р., повинен був з нею зустрітися, оскільки знав, що вона займається передплатою на його видання «Живописной Украины» (Жур П. Дума про Огонь. - К., 1985. - С. 82).
...знакомый Вам граф де Бальмен. - З Яковом Петровичем де Бальменом (1813 - 1845) Шевченко познайомився 29 червня 1843 р. у селі Мойсівці, бував також у його родовому селі Ліновиці, що недалеко від Мойсівки. Зустрічалися вони ще у Закревських і Рєпніних. 22 січня 1844 р. Шевченко, Я. де Бальмен, І. Корбе, В. Закревський написали колективний лист М. А. Маркевичу. Тоді ж, у січні чи на початку лютого, коли Шевченко повертався до Петербурга, а Я. де Бальмен - в Одесу, де служив у чині ад’ютанта начальника штабу П’ятого піхотного корпусу генерал-лейтенанта П. Данненберга 1-го, вони бачилися востаннє (див.: Шубравский В. Яков де Бальмен // Яков де Бальмен. Повести. - Харьков, 1988. - С. 19). Маючи з собою друковані та рукописні твори Шевченка, Я. де Бальмен разом зі своїм родичем Михайлом Башиловим випустили власноручно ілюстрований рукописний «Кобзар» Шевченка, переписаний латинськими буквами під заголовком «Wirscy T. Szewczenka». 20 липня 1844 р. ця збірка була переслана В. Закревському для передачі Шевченкові (див. лист Я. де Бальмена до В. Закревського від 20 липня 1844 р. у кн.: Шевченко Т. Г. в документах і матеріалах. - К., Держполітвидав. - 1950. - С. 71-72).
Глибоке душевне потрясіння, яке Шевченко пережив, одержавши звістку про загибель Я. де Бальмена на Кавказі 26 липня 1845 р., було головним психологічним мотивом для створення поеми «Кавказ», яку Шевченко присвятив своєму щирому другові. За спогадами Варфоломія Шевченка, фрагменти з поеми Шевченко декламував йому наприкінці вересня 1845 р. (див.: Спогади про Тараса Шевченка. - С. 28).
Сегодня же писала к одному знакомому Писаревых... - Можливо, йдеться про М. Е. Писарєва (1806 - 1884), правителя канцелярії Київського генерал-губернатора Д. Г. Бібікова. Сатиричний образ М. Е. Писарєва Шевченко створив у поемі «Юродивий».
...то же самое поручение даю в Харкове Осинскому. - Особа не відома.
...брат его Семен Василь[евич] почти скоропостижно скончался в Полтаве... - Капніст Семен Васильович (1791-1792 - 1844), брат О. В. Капніста. З 1838 р. працював директором училищ Полтавської губернії та інспектором класів Полтавського інституту шляхетних дівчат. У статті В. Василевського «Полтавская I Мужская Гимназия» згадується «чрезмерное добродушие и мягкосердие» директора С. В. Капніста (див.: Труды полтавской ученой архивной Комиссии. - Полтава, 1908. - Вып. V. - С. 156).
Неужели это Григорович так дурно поступил с Вами? - Можливо, Шевченко розчарувався у своїх розрахунках на підтримку В. I. Григоровича як секретаря Товариства заохочування художників у справі видання «Живописной Украины» і в одному з листів до В. Рєпніної писав про це. На думку Ф. Я. Прийми, «...совершенно бесспорно, что Шевченко сообщал Репниной об изменившемся к худшему отношении Григоровича к «Живописной Украине» (Прийма Ф. Я. Шевченко в работе над «Живописной Украиной» // Збірник праць четвертої наукової шевченківської конференції. - С. 280 - 281).