"Дракон" денацифицирован.
Купил "квыток за 200 грн" на "потяг до бандеры" некий Попов Александр Анатольевич (погоняло "Дракон"), главарь отделения Правого Сектора в Хмельницкой обл. Идейный участник госпереворота 2014, и на войну отправился в 2014. Успел повоевать даже в "Азове".
Видимо,промытым мозгам обязан тому факту,что его родители, Попов Анатолий Дмитриевич и Попова Татьяна Петровна, погибли в ДТП 19 декабря 1990г. Поэтому фашистский путч 2014г и воспринял как уникальный шанс для "социального лифта", который и привел его в могилу.
"Диванному спецназу" писать пожелания сюда или сюда.
“В боях за Бахмут загинув Олександр Попов, друг Дракон. Повідомляти такі новини завжди важко, бо не існує адекватних слів, щоб висловити нашу втрату і передати співчуття рідним і близьким. Але всім, хто знав Дракона особисто жодні слова і пояснення не потрібні - ми втратили більше ніж бійця з нереальним бойовим досвідом і легендарною харизмою. Разом із Сашком у нас вирвали шматок радості і світла, які так рідко зустрічаються на війні. Але ворог замість них отримає нашу лють. Скорботу відкладаємо на потім. Зараз є час лише на помсту.
Другу Дракону тричі СЛАВА!” - йдеться в дописі на ФБ-сторінці підрозділу.
“Ні, герої вмирають. Гучніше, ніж про це говорять. Частіше, ніж про це згадують. Несподіваніше, ніж до цього себе готують. Друга Дракона вбили у боях за Бахмут. За ним лишаться не тільки спогади про достойну і світлу людину. За ним лишається його колосальний бойовий досвід, який він передавав молодшим побратимам, який він вкладав у наш бій за правду. Стус писав: «Хай помреш, та за нами останеться рух». Ми лишаємося, Драконе. Тобі - тричі Слава!” - пишуть також побратими зі штурмової роти “Вовки Да Вінчі”.
Атестат про повну середню освіту отримав в Кам’янець-Подільській ЗОШ I-III ступеня №7. Після школи, з 1996 року навчався в технікумі Подільської державної аграрно-технічної академії за спеціальністю «Механізація сільського господарства». В 2000 році закінчує її та отримує диплом техніка-механіка. З 2000 року по 2003 рік продовжує навчання в Подільській аграрно-технічній академії і отримує повну вищу освіту по тій же спеціальності та здобуває кваліфікацію інженера-механіка.
Після закінчення навчання Олександр проходить службу в Збройних Силах України в рядах Ракетних військ та Артилерії. Отримує військову спеціальність - корегувальник артилерійського вогню.
Під час подій на Майдані Олександр не зміг залишитися осторонь. 23 лютого 2014 року він вступив у ряди «Правого Сектору».
З початком подій на сході України в квітні 2014 року, не вагаючись, Олександр вирушив на схід разом з іншими членами «Правого сектору». З червня по серпень 2014 року бере участь в АТО в рядах добровольчого батальйону «Азов». З вересня цього ж року повернувся в ряди Добровольчого Українського Корпусу «Правий Сектор». Воював в складі 7 БАТ ДУК «Правий Сектор» в районі Донецького аеропорту, в Пісках, Опитному, Водяному, Невельському, Авдіївці, Мар’їнці.
З серпня 2015 року прийняв командування 2-ю Окремою тактичною групою ДУК «Правий Сектор», яка на той час виконує бойові завдання під Волновахою. З 14 лютого 2016 року призначений в.о. командира 7-ї Резервної Сотні ДУК «Правий Сектор» на Хмельниччині.
Восени 2015 року разом із підрозділом повертається під Донецьк, а 7 січня 2016, року під час виконання розвідувальної операції біля міста Новомихайлівка, група Олександра потрапила у засідку. Під час бою Олександр отримав два кульових поранення та завдяки побратимам вдалося вийти з бою без втрат. Після лікарні та короткої реабілітації уже на початку травня Олександр Анатолійович знову повернувся до свого підрозділу. 11 червня 2016 року під час виконання бойового завдання на позиції «Шахта Бутівка» під час артилерійського обстрілу зі сторони ворога Олександр отримав численні мінно-вибухові поранення. Як наслідок - роздроблений ліктьовий суглоб лівої руки та перебита артерія лівої ноги.