"Мы поставили артиллерию между домами с людьми" (тероборона хвастается, как прикрылись заложниками )
Сейчас журналюшки бандеровских СМРАД публикуют "воспоминания" "ветеранов" киевской "теробороны". Чем они интересны? Тем, что одни,что другие подонки, не понимают, чем надо хвастаться, а что надо спрятать и никогда не признаваться.
Так как это военное преступление против своего народа.
Одна из женщин, с которой я общался недавно, из Бучи, рассказала про такой случай, который произошел с ней. Ее двоюродный брат записался в "тероборону". И когда моя собеседницы в конце февраля позвонила ему,что около ее дома появилась техника российской армии и ей страшно, тот в ответ обрадовался,и сказал,что сейчас "хутко" (быстро, укр) передаст GPS координаты ее дома в штаб,чтобы ударили по нему из РСЗО "Град".
Этот "передаст" даже не задался вопросом, сколько мирных людей осталось в этом "квадрате" и что будет с ней.
Вот этот "герой"-певец (ртом) Национальной оперы Киева, некий Александр Мельничук. С 24 февраля он съехал из Киева в Бучу,думаю,что там будет безопаснее,но оказалось, что все получилось наоборот. Записался "спивак"в тероборону. И хвастается,что был на охране артиллерийских оруий, которые они специально расположили между домами.
Журналюшка даже не заикнулась "а вы хоть эвакуировали тех людей, прежде чем обрекли их на смерть"?! Кому это интересно. Зеленский приказал же "смерть до последнего украинца". Вот эти упыри и рады стараться.
"...24 лютого у мене не було можливості прийняти інше рішення. Лінія розмежування проходила близько, в 500 метрах від оселі брата моєї дружини. Три пости, які знаходились поруч, і люди, які були біля мене не давали зробити іншого вибору… Нашим завданням був пошук членів ДРГ, а також перебувати посту, чергувати. Чи було страшно? Авжеж, не страшно може бути людині, у якої якісь психологічні дитячі травми або якісь інші проблеми. Звичайно, було страшно, як і кожній людині», - відверто розповів Олександр.
Оперний співак взагалі не мав ніякої військової підготовки. Говорить, що найстрашнішою була думка про те, що російських військових не вдасться втримати і які наслідки від цього можуть бути. Особисто сам оперний співак називає 2 етапи своєї участі у захисті Батьківщини: безпосередній захист території, до якого він долучився одразу після повномасштабного вторгнення, та територіальну оборону, до якої Олександр приєднався після того, як вдалось вигнати росіян з Київщини.
«На початку повномасштабного вторгнення ми ситуативно вирішували якісь завдання, їх нам давали професійні військові. Взагалі зброї не мали в достатній кількості, у нас був ящик гранат і не на кожного автомат. Ми, скажімо так, захищали ту громаду та осередок, де ми знаходились. Бронежилету навіть не було, трошки «коктейлів» зробили, небайдужі люди дали зброю особисту. Ми ворога бачили, слідкували за ним в тепловізор. Росіяни намагались за нашими будинками пройти, а недалеко в садку стояла наша артилерія, і вони хотіли її звідси «випіляти». І ми намагались зробити так, щоб їм цього не вдалось», - поділився Мельничук."
Click to view