Давноминулий час

[maksymus]

У першій друкованій українській граматиці живої народної мови Олексія Павловського («Грамматика Малороссійскаго нарѣчія», Санкт-Петербурґ, 1818) серед інших був описаний давноминулий час:
Давнопрошедшее.
един. число
я.
ты.
винъ.

ворýшувавъ.
ворýшувала.
ворýшувало.

мы.
вы.   }
воны.
множ. число

ворýшували

Цікаво, Павловський сам був вигадав цю форму, як його критикували, чи вона побутувала насправді? У сучасній мові давноминулий час (як своєрідний український плюсквамперфект) зберігається лише у конструкціях минулого часу + був: ходив був, були писали.