Прабатьківщина слов’ян. Діалектне членування праслов’янської мови
Минулого разу ми розглянули ранні східнослов’янські діалекти. Для повноти картини відступимо крок на століття назад, до початку великого розселення слов’ян.
На мапі об’єднано такі археологічні культури раннього Середньовіччя (за В. Бараном): Колочинська (слов’яно-балти), Пеньківська (анти), Празько-Корчацька (склавини), Іпотешт-Кіндешт-Чурел, Дзедзіцько-Суківська (праполяки).
Щоб не виникло раптом гострого бажання потішити національне самолюбство, уявивши «слов’яногенез як відгалуження окремих слов’янських праетносів від праукраїнського етнічного дерева.між Припяттю та Карпатами» (Л. Залізняк), треба отримати уявлення про діалектний поділ, неоднорідність самої праслов’янської мови.
Контакти праслов’ян з іншомовними групами, переміщення людності всередині та міґрації, призводили до виникнення та перегрупування праслов’янських діалектів. Наступна тисячолітня історія слов’янських мов залишила нам згадки про діалектне членування праслов’янського ареалу у вигляді окремих спільних лексичних елементів. Відмічають численні зв’язки, які можуть свідчити про існування діалектів у праслов’янській мові. Наприклад, болгарсько-балтійські (джуна, драскам, гръздав), сербохорватьско-балтійські, сербохорватьско-лужицькі, словенсько-західнослов’янські, серболужицько-південнослов’янські тощо.
До діалектного поділу праслов’янських часів сходить попіл-пепел (*popelъ: польськ. popiół, чеськ. popel, словацьк. popol, білор. попел; *pepelъ: рос. пепел, болг. пепел, серб. пепео), птах-птиця (*pъta; *pъtakъ: польськ., ptak, чеськ. pták, словацьк. vták, білор. птах; *pъtica: рос., болг., серб. птица, словенськ. ptíca).
Особливо цікавими є гіпотетичні польсько-іранські лексичні зв’язки, відмічені О. Трубачовим (polono-iranica), появу яких у західних слов’ян, а не у східних, як очікувалося б, намагаються пояснити ледь не походом Дарія на скіфів. Це слова baczyć, patrzyć, dbać, szatrzyć, pan (всі були запозичені пізніше українською мовою з польської, а не навпаки).
baczyć «бачити» < прасл. діал. *ob-ačiti ~ іранськ. *abi-āxšaya «видіти, спостерігати, оберігати, пам’ятати» (пор. авест. aiwyāxšaya «спостерігати, оберігати»);
dbać «дбати, піклуватися, уповати» < *dъbati ~ інверсія авест. dəbaēš «ворогувати, ображати»;
pan «пан» < *gъpanъ ~ іранськ. *gu-pāna- (*gau-pāna-) «коров’ячий пастух, охоронець скоту»; *gau «товар, худоба» та *pa- «берегти» (пор. ср.-перськ. gupān «пастух»);
patrzyć «патрити» < прасл. діал. *patriti ~ іранськ. *pātr- (пор. авест. pāθrāi) «стерегти, охороняти»;
szatrzyć «знати, бути уважним» < прасл. діал. *šatriti ~ іранськ. *xšatra- (пор. авест. xšaθra-) «влада, господарство, царювання, панування».
На мапі об’єднано такі археологічні культури раннього Середньовіччя (за В. Бараном): Колочинська (слов’яно-балти), Пеньківська (анти), Празько-Корчацька (склавини), Іпотешт-Кіндешт-Чурел, Дзедзіцько-Суківська (праполяки).
Щоб не виникло раптом гострого бажання потішити національне самолюбство, уявивши «слов’яногенез як відгалуження окремих слов’янських праетносів від праукраїнського етнічного дерева.між Припяттю та Карпатами» (Л. Залізняк), треба отримати уявлення про діалектний поділ, неоднорідність самої праслов’янської мови.
Контакти праслов’ян з іншомовними групами, переміщення людності всередині та міґрації, призводили до виникнення та перегрупування праслов’янських діалектів. Наступна тисячолітня історія слов’янських мов залишила нам згадки про діалектне членування праслов’янського ареалу у вигляді окремих спільних лексичних елементів. Відмічають численні зв’язки, які можуть свідчити про існування діалектів у праслов’янській мові. Наприклад, болгарсько-балтійські (джуна, драскам, гръздав), сербохорватьско-балтійські, сербохорватьско-лужицькі, словенсько-західнослов’янські, серболужицько-південнослов’янські тощо.
До діалектного поділу праслов’янських часів сходить попіл-пепел (*popelъ: польськ. popiół, чеськ. popel, словацьк. popol, білор. попел; *pepelъ: рос. пепел, болг. пепел, серб. пепео), птах-птиця (*pъta; *pъtakъ: польськ., ptak, чеськ. pták, словацьк. vták, білор. птах; *pъtica: рос., болг., серб. птица, словенськ. ptíca).
Особливо цікавими є гіпотетичні польсько-іранські лексичні зв’язки, відмічені О. Трубачовим (polono-iranica), появу яких у західних слов’ян, а не у східних, як очікувалося б, намагаються пояснити ледь не походом Дарія на скіфів. Це слова baczyć, patrzyć, dbać, szatrzyć, pan (всі були запозичені пізніше українською мовою з польської, а не навпаки).
baczyć «бачити» < прасл. діал. *ob-ačiti ~ іранськ. *abi-āxšaya «видіти, спостерігати, оберігати, пам’ятати» (пор. авест. aiwyāxšaya «спостерігати, оберігати»);
dbać «дбати, піклуватися, уповати» < *dъbati ~ інверсія авест. dəbaēš «ворогувати, ображати»;
pan «пан» < *gъpanъ ~ іранськ. *gu-pāna- (*gau-pāna-) «коров’ячий пастух, охоронець скоту»; *gau «товар, худоба» та *pa- «берегти» (пор. ср.-перськ. gupān «пастух»);
patrzyć «патрити» < прасл. діал. *patriti ~ іранськ. *pātr- (пор. авест. pāθrāi) «стерегти, охороняти»;
szatrzyć «знати, бути уважним» < прасл. діал. *šatriti ~ іранськ. *xšatra- (пор. авест. xšaθra-) «влада, господарство, царювання, панування».