Oct 10, 2013 05:05
Прихильники ґендерної коректності часто виступають за вживання паралельних форм замість використання лише форм чоловічого роду. Хоча на наших теренах ґендерна проблематика обговорюється порівняно недавно, і вживання фраз дослідник чи дослідниця або він чи вона (замість типових дослідник чи він) для багатьох виглядає незвично, однак є принаймні одна галузь, де вживання паралельних варіантів досить помітно було присутнє ще за радянських часів - з дитинства пригадую в різних бланках використання форм типу громадянин(ка) чи уклав(ла). На рівні суто інтуїтивної реакції це викликало у мене двоїсте враження: з одного боку, добре, що присутній жіночий варіант, але з іншого - він ішов другим. Тим більш, жіноче закінчення після слова в чоловічому роді часто виглядало дивакувато, адже у вищенавединих прикладах перше сприйняття було громадянинка чи уклавла, і хоча правильний варіант зринав у пам'яті за якусь частку секунди, однак все одно він ішов після неправильного. Цей ефект я відчувала задовго до ознайомлення із ґендерними дослідженнями. Він не створював помітного дискомфорту, загалом, враження, що жіночий варіант вторинний, було дуже розпливчастим, але тим не менш, воно виникло до того, коли почала свідомо звертати увагу на ґендерні некоректності. Пізніше, коли вже в англомовних працях натрапляла на he or she, або ж вітчизняні автори намагались впровадити використання обох родів, іноді здавалось, що це може мати побічний ефект: якщо жіночий відповідник стоїть на другому місці, цим підкреслюється вторинність жінок.
Хотілось би поцікавитись в учасників: які враження виникають у вас, коли натрапляєте на форми типу громадянин(ка)? Ви це сприймаєте як підкреслення рівноправності чи, навпаки, вторинності? Якщо присутні обидва протилежні ефекти, який відчуваєте сильніше? Можливо, комусь траплялись якісь дослідження з цього приводу?
Словотвір,
Ґендер