Іспанія - Еспанія - Гішпанія

[maksymus]

 
Іспанія. Серед цікавих вивертів на межі мови та політики знаходиться назва цієї піренейської країни.

Останнім часом з-за кордону назва Іспанія приходить (повертається з еміґрації, якщо хочете) у досить незвичній для українців формі Еспанія. Заміна відбувається переважно в тих же марґінальних групах, які відмовляються від сучасної мовної норми

Comments

[pani_grunia]

колись уперше зустріла у Юрія Тарнавського "Без Еспанії". очевидно, це якраз "еміграційний" вивезений варіант.

[tin_tina]

Так само писав Майк Йогансен.

[maksymus]

Не дивно, бо в 1920-і це була єдина норма, яку пропонували тодішні словники та вивезли з собою еміґранти.

Я ж намагаюсь розібрати причини появи такого особливого варіанта, який не спирається на звичайні способи потрапляння до нас подібних назв. Зміна досить суттєва, з огляду на те, що надзвичайно природно для західноукраїнських авторів було б вживати варіант Гішпанія, підтриманий польською мовою. Наприклад, Кониського до 1900-го друкують у Львові: «Дубельт... родом гішпанець». А на Великій Україні, навіть тоді, коли у всіх словниках стоїть е-, у виданнях, навіть академічних, постійно трапляється звичний для нас варіант з і-. Тобто, десь на початку XX ст. щось змушувало відмовлятися від вже вживаних Іспанії-Гішпанії і перезапозичувати назву своїм особливим способом.

[tin_tina]

Стократно перепрошую :-) Я і правда не знаю, чому без Вас розмова зійшла на безконечну суперечку і навіть змучилася запевняти, що не збираюся нікого страчувати за "Іспанію" та "іспанський" чи розхитувати норму. А чому б не розглянути такий екзотичний варіант, що це було а) пряме запозичення з іспанської б)ввійшло в моду як свіжіше і, на думку слухачів, милозвучніше слово?

[maksymus]

>А чому б не розглянути такий екзотичний варіант...

Самої милозвучності звучання для перезапозичення не досить, коли назва вже якимось чином адаптована. Потрібні були якісь стимули, що вони підштовхували відмовитися від двох потужних пропозицій. У подібній ситуації в білоруській саме так, як і очікувалося б у нас, ті ж два варіанта Іспанія та Гішпанія, нині розведені за конкуруючими правописами.

[tin_tina]

Ну, зізнатися, й хитромудру ж загадку Ви загадали! Я саме застряла десь на переході від Куліша до Франка :-) Чомусь, може, безпідставно, підозрюю, що тут прислужився якийсь перекладач, може, "Дон Кіхота".

[maksymus]

Так, цілком можливо, що першою була робота впливового перекладача. А перекладав «Пригоди Дон Кіхота» Франко, видання для дітей 1891, окермо 1892, 1899, 1913. Щойно за вашою підказкою знайшов посилання, що вперше, в двотижневику «Дзвінок» переклад подавався з припискою: «З [?]спанської повіст[?] переробив Мирон». Але це треба ще десь знайти, щоб перевірити, бо різні видання цитують по-різному, заокеанські з е-, а наші з і-. Також у цьому виданні передмова 1913-го року, скоріше за все, поправлена.

Намагаюсь знайти якісь зачіпки. У покажчику прижиттєвих видань Франка, де, здається, збережено орфографію, друге видання 1899-го року подається «з ісп. повісти перероб І. Франко», але третє, 1913-го року вже «з есп.».

Хоча, навіть знайшовши першого, все одно не можна пояснити, чому сама заміна стала можливою.

[tin_tina]

Так, я теж згадала цей переклад, але от риюся у Франковому ж перекладі "Війт заламейський" - там і Лісбона і Заламанка, але, як на гріх, Іспанія й іспанський :-)

[maksymus]

Питання знято, це не Франко:

[tin_tina]

І хто ж там ще залишився, такий затятий еспанець, який зумів переіспанити Франка?

[tin_tina]

Може, знайдемо відповідь на цьому шляху:
Мені вдалося прослідкувати найдавніші приклади друкованого вживання з Е- тільки до 1905-го року.
Тобто, хто саме так писав?

[maksymus]

Це перевіка за допомогою books.google, але, очевидно, могло вживатися і раніше.

[o_rest]

http://books.google.com
Advanced Book Search:
Find results: Еспанія
Publication Date: -1910
видає: Literaturno-naukovyĭ vistnyk: Volume 37, Part 3