(no subject)
У класифікації понять в логіці досить поширений поділ на позитивні та негативні, за критерієм вказівки на наявність чи відсутність ознаки у змісті поняття (так, високий буде позитивним поняттям, а невисокий - негативним). Зазвичай у підручниках для ілюстрації використовуються очевидні, безпроблемні приклади, скажімо повнолітній/неповнолітній, залежність/незалежність. При цьому часто вказується, що негативні поняття утворюються з позитивних шляхом додавання заперечних префіксів -не, -анти, -без і т.п. Але чомусь оминається увагою ряд проблем, пов'язаних з таким поділом. На одну з них вказує Войшвілло, зазначаючи, що не завжди слова із заперечним префіксом позначають негативні поняття - так, бездоганність чи нехлюйство слід розглядати як позитивні, оскільки вони були б негативними лише в тому разі, якби існували поняття доганність чи хлюйство. Однак виникає наступне питання - чи завжди такого типу поняття були позитивними? Можливо, колись вони утворились шляхом заперечення позитивного, але позитивне з часом було забуте? Чи можна навести приклади, коли в минулому існувала пара позитивного й негативного поняття, а потім залишилось лише негативне (перетворившись на позитивне після зникнення відповідного йому позитивного)? (спадає на думку ум і безум, але це не зовсім вдалий приклад, бо ум все ж не цілком забуте слово).
Друга проблема виникає при співставленні різних мов. Зазвичай вважається, що поняття - це смисл слова, і що одне й те ж поняття позначається у різних мовах різними словами. Поділ на позитивні та негативні стосується саме понять, тож можна припустити, що в різних мовах він зберігатиметься. Але це не завжди так, варто порівняти безпека, безопасность і safety. Англійське поняття очевидно позитивне, російське - негативне, наше ж формально позитивне, але його структура вказує, що, можливо, раніше воно було негативним (принаймні, утворилось за заперечним принципом). Виходить, що позитивність чи негативність стосується таки слів, і поняття, позитивне в одній мові, може бути негативним у іншій?
І ще, як тлумачити запозичення на кшталт аномія чи антипатія? У нас вони позитивні, але якщо в мові оригіналу вони були негативними, а ми просто із пари понять запозичили лише одне? (це наразі гіпотетичне твердження, я не можу навести точних прикладів, не знаю, чи в грецькій існувало номія як самостійне слово. Але не виключаю можливості запозичень за таким принципом).
Ще одна проблема стосується подвійного заперечення. Так, корисливий буде позитивним поняттям, безкорисливий - негативним, а яким буде небезкорисливий? Можна зняти подвійне заперечення і розглядати небезкорисливий як корисливий, але проблема в тому, що небезкорисливий передає трохи інший відтінок.
Обмірковучи це питання, згадала ще один випадок - як розглядати безневинний? Логічно було б припускати, що це слово мусило б мати принаймні синонімічне значення до винний. Чому подвійне заперечення тут не спрацювало? У зв'язку з цим спадають на думку випадки, коли заперечення не змінює значення слова: мов/немов, наче/неначе. Один такий випадок щодо хай/нехай вже обговорювався, але він, здається, не пояснює вищенаведені приклади.
Оскільки ця проблематика стосується не лише мови, а й логіки, дублюю запис до ua_philosophy