Наследие. Шаргород. Синагога/Спадщина. Шаргород. Сінагога.
Оригинал взят у m_a_d_m_a_x в Наследие. Шаргород. Синагога/Спадщина. Шаргород. Сінагога.
Синагога в Шаргороде - постороена в 1589 году [1], один из наилучших архитектурных памятников Украины.[2]
Синагога в Шаргороді - побудована у 1589 р.[1], одна з найкращих архітектурних пам'яток України.[2]
литография 1872 года/літографія 1872 року
История
Постороенная из камня синагога замкового типа входила в количество обширных построек города. Построена на юго-восточной его окраине недалеко от пресечения речки Ковбасної с речкою Мурашкою, синагога была не только основой местной еврейской общины для совместных молитв и богословских занятий, но и крепостью, которая спасала от нападений турков и татар, погромов, которые устраивали козаки. Построенная по канонами фортификационной архитектуры, данная постройка имела толстые, до 2 м, каменные стены, патрульно-боевой обход по периметру крыши, рубежи с бойницами, мосты подвалы с тайными подземными путями-соединениями и выходами на поверхность, а также комнаты для прихожан, удержания пленных и так далее. Так-же, синагога выдержала нападение козаков Северина Наливайка в 1595 р. В 1672-1699 рр. времен турецкого владения Подолом, использовалась как мечеть. Потом, после возвращения края к Речи Посполитой, а со временем и во владение Российской империи - снова как синагога. Была закрыта большевиками в 30-х годах ХХ ст. и передана в качестве одного из цехов Сокоморского завода. Нине ее вернули иудейской религиозной общине Шаргорода.
Історія
Мурована з каменю синагога фортечного типу входила до оборонних споруд міста. Побудована на південно-східній його околиці неподалік злиття річки Ковбасної зрічкою Мурашкою, синагога була не тільки домінантою місцевої єврейської громади для спільних молитов та богословських занять, але й фортецею, що рятувала від нападів турків й татар, погромів, що чинили козаки. Збудована за канонами фортифікаційної архітектури, ця споруда мала товсті, до 2 м, кам'яні стіни, патрульно-бойовий обхід по периметру даху, рубежі з бійницями, місткі підвали з таємними підземними шляхами-сполуками та виходами на поверхню, а також кімнати для приходьків, утримання в'язнів тощо. Зокрема, синагогавитримала напад козаків Северина Наливайка у 1595 р. У 1672-1699 рр. за часів турецького панування на Поділлі, використовувалась як мечеть. Потім, після повернення краю до Річі Посполитої, а згодом й у складі Російської імперії - знову як синагога. Була закрита більшовиками у 30-х роках ХХ ст. і передана в якості одного з цехів сокоморсовому заводу. Нині її повернули юдейській релігійній громаді Шаргорода.
Архитектура
В последствии перестроек под разными архитектурными влиянием синагога в конце-концов объединяет традиционный мавританский стиль и выразительные ренессансо-барроковые формы (манъеризм).
«Крепкие стены, гибкий ренессансный аттик с красочными зубчиками и маленькими орнаментальными башнями по углам, обридни прорубленные большие окна придают синагоге самобытный вид.»[3] В ее аттиках северного фасада до сегодня сохранились бойницы для ведения обстрелов сверху. Изначально объем синагоги состоял из квадратного залп для моления, который был окружен с северной, западной и южной сторон одноэтажными пристройками. Пристройка с юга потеряна (на ее месте построено современное здание). Сооружение основательно реконструировано в начале XVIII в., С окончанием турецкого господства, чтобы избавиться аналогий с мечетью. Тогда был возведен второй этаж западной пристройки, где располагалась деревянная галерея для женщин (не сохранилась). С тех пор несколько изменились пропорции главного объема здания. В 1893 проведена очередная реконструкция - новая отделка гребней и угловых маленьких башен на крыше, прорубленный в центре фасада новый главный вход, используется по сей день. В советские времена на центральной части аттика западного фасада уже в то время цеха было размещено пятиконечную звезду вместо скрижалей Завета с изображением двуглавого орла и шестиугольным щитом Давида. Сейчас этот абрис снова свободен.
Архітектура
Внаслідок перебудов під різними архітектурними впливами синагога зрештою поєднує традиційний мавританський стиль та виразні ренесансно-барокові форми (маньєризм).
«Міцні стіни, гінкий ренесансний аттик з мальовничими зубчиками і маленькими орнаментальними баштами по кутах, обрідні прорубані великі вікна надають синагозі самобутній вигляд.»[3] В її аттиках північного фасаду до сьогодні збереглися бійниці для ведення обстрілів угорі. Початково об'єм синагоги складався з квадратної зали для моління, що була оточена з північної, західної і південної сторін одноповерховими прибудовами. Прируб з півдня втрачено (на його місті зведено сучасну будівлю). Споруда ґрунтовно реконструйована на початку XVIII ст., із закінченням турецького панування, щоб позбутися аналогій з мечеттю. Тоді був зведений другий поверх західної прибудови, де розташовувалась дерев'яна галерея для жінок (не збереглась). Відтоді дещо змінилися пропорції головного об'єму будівлі. У 1893 р. проведено чергову реконструкцію - нове оздоблення гребенів і кутових маленьких башт на даху, прорубано у центрі фасаду новий головний вхід, що використовується донині. За радянську добу на центральній частині аттика західного фасаду вже сокоморсного на той час цеху було розміщено п'ятикутну зірку замість скрижалей Заповіту із зображенням двоголового орла та шестикутним щитом Давида. Зараз цей абрис знову вільний.
Интерьер.
«Синагога в Шаргороде (1589) имеет большой (около 15х15) молитвенный зал, перекрытый девятью квадратными в плане сомкнутыми сводами на поддужных арках, опирающихся на восьмигранные столбы и толстые стены. Уровни фасадные плоскости с арочными окнами завершены карнизом, над которым установлен аттик волнистого абриса, составленного из отдельных звеньев - собранных в столбики криволинейных щитов и наружных цилиндрических башен. Ось главного входа на уровне аттика подчеркнута массивным и высоким двухъярусным щитом, украшенным валютами.[4] Композиция молитвенного зала близка к центрической с амвоном-бимой («бима» - стол или тумба, стоит посередине молитвенного зала, на которую кладут свиток во время чтения) посередине. Молитвенный зал организован в соответствии с традициями середины XVI в. - Биму окружают четыре сближенных к центру столба, на которых с помощью системы арок опираются девять крестовых сводов. Девяти соединенным друг с другом внутренним объемам молитвенного зала отвечают большие окна - по три на каждом фасаде. В пристройке к основному зданию находилась школа-хедер. Бима с различными деревянными перилами была разобрана при перепланировке синагоги в заводской цех. Не уцелели и внутренние арки сводов, державшиеся на восьмигранных колоннах.
Інтер'єр.
«Синагога в Шаргороді (1589 р.) має великий (близько 15х15) молитовний зал, перекритий дев’ятьма квадратними в плані зімкненими склепіннями на попружних арках, що спираються на восьмигранні стовпи й товсті стіни. Рівні фасадні площини з арковими вікнами завершені карнизом, над яким встановлено аттик хвилястого абрису, складеного з окремих ланок - забраних у стовпчики криволінійних щитів і наріжних циліндричних веж. Вісь головного входу на рівні аттика підкреслена масивнішим і вищим двоярусним щитом, оздобленим волютами.[4] Композиція молитовної зали близька до центричної з амвоном-бимой («бима» - стіл або тумба, що стоїть посередині молитовної зали, на який кладуть свиток під час читання) посередині. Молитовна зала організована відповідно до традицій середини XVI ст. - биму оточують чотири зближених до центру стовпа, на яких за допомогою системи арок спираються дев'ять хрестових зводів. Дев'яти сполучених один з іншим внутрішнім обсягам молитовної зали відповідають великі вікна - по три на кожному фасаді. У прибудові до основної будівлі знаходилася школа-хедер. Бима з різними дерев'яними бильцями була розібрана при переплануванні синагоги у заводській цех. Не вціліли й внутрішні арки склепінь, що тримались на восьмигранних колонах.
Синагога на рубеже XIX-XX веков. Автор фото: Зигмунт Глогер/Синагога на рубежі XIX-XX століть. Автор фото: Зигмунт Глогер
Из того, что сохранилось по внутренней отделке после возвращения синагоги иудейской общине:
- частично конструкция Арон-кодеша, настенного алтаря-шкафа для хранения свитков торы;
- две его прямоугольные ниши (одна над другой), украшенные по обеим сторонам пилястрами;
- над местом, где находилась бима, - баня с золотистыми спиральными декоративными грузами, что по голубому полю тяготеют к центру купола;
- на столбах и пилястрах в центре зала - фрагменты декоративной лепнины и псевдокласического стиля капители.[5]
З того, що збереглось з внутрішнього оздоблення після повернення синагоги юдейській громаді:
- частково конструкція арон-кодеша, стінного вівтаря-шафи для зберігання сувоїв тори;
- дві його прямокутні ніші (одна над одною), прикрашені по обох боках пілястрами;
- над місцем, де знаходилась бима, - баня із золотавими спіральними декоративними тяглами, що по блакитному полю тяжіють до центру бані;
- на стовпах і пілястрах в центрі зали - фрагменти декоративної ліпнини і псевдокласичного стилю капітелі.[5]
Попасть во внутрь синагоги чтобы проверить список сохраненного не получилось, может быть при следующем посещении Шаргорода.
Попасти у внутрешні приміщення шоб перевірити збереженне не вдалось, може це вдастьсся у майбутней подорожжю до Шаргорода.
еще пара старых фотографий/ще пара старих фотографій
Примечания/Примітки.
1. Пам'ятки історії та культури Вінницької області: словникова частина / Упоряд. Ю. А. Зінько, М. Р. Мудрак та ін. - Вінниця: ДП «Державна картографічна фабрика», 2011. - С. 381.
2. Визначні пам'ятки Вінниччини: Альбом / Вінниц. обл. краєзн. музей; відп. за випуск К. Висоцька. - Вінниця, 2011. - С. 154-155.
3. Малаков, Д. В. По Восточному Подолью. - Москва: Искусство, 1988. - C. 94-95.
4. Історія української архітектури / Ред. В. Тимофієнка. - Київ: Техніка, 2003. - ISBN 966-575-066-6
5. З книги: Нагребецький, Анатолій. Шаргород - еврейское містечко. - Вінниця: ДП ДКФ, 2011. - С. 178-180.//Див.: Історико-культурний центр духовності в Шаргороді на офіційному інформаційному сайті Вінницької обласної ради
6. Рішення Вінницької обласної ради № 449 від 18 грудня 2007 р. //Цит. по: Сім чудес Вінниччини: Альбом / Вінницький обласний краєзнавчий музей; відп. за випуск К. Висоцька. - 2-ге вид. - Вінниця, 2011. - С. 3.
текст взят на https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%B3%D0%B0_(%D0%A8%D0%B0%D1%80%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4)
старые фотографии взяты у/старі фотографії взяті у:
http://oko.kiev.ua/m151_k_shargorod_sinagoga.zsp
http://j-roots.info/database/GeoCentric/LocalityDetails.php?ID=137224
http://amkob113.narod.ru/sing/
за большими картинками-переростками, как всегда ко мне/за великими картинками-переростками, як завжди до мене:
http://m-a-d-m-a-x.livejournal.com/161438.html
ну как то так =)
Синагога в Шаргороде - постороена в 1589 году [1], один из наилучших архитектурных памятников Украины.[2]
Синагога в Шаргороді - побудована у 1589 р.[1], одна з найкращих архітектурних пам'яток України.[2]
литография 1872 года/літографія 1872 року
История
Постороенная из камня синагога замкового типа входила в количество обширных построек города. Построена на юго-восточной его окраине недалеко от пресечения речки Ковбасної с речкою Мурашкою, синагога была не только основой местной еврейской общины для совместных молитв и богословских занятий, но и крепостью, которая спасала от нападений турков и татар, погромов, которые устраивали козаки. Построенная по канонами фортификационной архитектуры, данная постройка имела толстые, до 2 м, каменные стены, патрульно-боевой обход по периметру крыши, рубежи с бойницами, мосты подвалы с тайными подземными путями-соединениями и выходами на поверхность, а также комнаты для прихожан, удержания пленных и так далее. Так-же, синагога выдержала нападение козаков Северина Наливайка в 1595 р. В 1672-1699 рр. времен турецкого владения Подолом, использовалась как мечеть. Потом, после возвращения края к Речи Посполитой, а со временем и во владение Российской империи - снова как синагога. Была закрыта большевиками в 30-х годах ХХ ст. и передана в качестве одного из цехов Сокоморского завода. Нине ее вернули иудейской религиозной общине Шаргорода.
Історія
Мурована з каменю синагога фортечного типу входила до оборонних споруд міста. Побудована на південно-східній його околиці неподалік злиття річки Ковбасної зрічкою Мурашкою, синагога була не тільки домінантою місцевої єврейської громади для спільних молитов та богословських занять, але й фортецею, що рятувала від нападів турків й татар, погромів, що чинили козаки. Збудована за канонами фортифікаційної архітектури, ця споруда мала товсті, до 2 м, кам'яні стіни, патрульно-бойовий обхід по периметру даху, рубежі з бійницями, місткі підвали з таємними підземними шляхами-сполуками та виходами на поверхню, а також кімнати для приходьків, утримання в'язнів тощо. Зокрема, синагогавитримала напад козаків Северина Наливайка у 1595 р. У 1672-1699 рр. за часів турецького панування на Поділлі, використовувалась як мечеть. Потім, після повернення краю до Річі Посполитої, а згодом й у складі Російської імперії - знову як синагога. Була закрита більшовиками у 30-х роках ХХ ст. і передана в якості одного з цехів сокоморсовому заводу. Нині її повернули юдейській релігійній громаді Шаргорода.
Архитектура
В последствии перестроек под разными архитектурными влиянием синагога в конце-концов объединяет традиционный мавританский стиль и выразительные ренессансо-барроковые формы (манъеризм).
«Крепкие стены, гибкий ренессансный аттик с красочными зубчиками и маленькими орнаментальными башнями по углам, обридни прорубленные большие окна придают синагоге самобытный вид.»[3] В ее аттиках северного фасада до сегодня сохранились бойницы для ведения обстрелов сверху. Изначально объем синагоги состоял из квадратного залп для моления, который был окружен с северной, западной и южной сторон одноэтажными пристройками. Пристройка с юга потеряна (на ее месте построено современное здание). Сооружение основательно реконструировано в начале XVIII в., С окончанием турецкого господства, чтобы избавиться аналогий с мечетью. Тогда был возведен второй этаж западной пристройки, где располагалась деревянная галерея для женщин (не сохранилась). С тех пор несколько изменились пропорции главного объема здания. В 1893 проведена очередная реконструкция - новая отделка гребней и угловых маленьких башен на крыше, прорубленный в центре фасада новый главный вход, используется по сей день. В советские времена на центральной части аттика западного фасада уже в то время цеха было размещено пятиконечную звезду вместо скрижалей Завета с изображением двуглавого орла и шестиугольным щитом Давида. Сейчас этот абрис снова свободен.
Архітектура
Внаслідок перебудов під різними архітектурними впливами синагога зрештою поєднує традиційний мавританський стиль та виразні ренесансно-барокові форми (маньєризм).
«Міцні стіни, гінкий ренесансний аттик з мальовничими зубчиками і маленькими орнаментальними баштами по кутах, обрідні прорубані великі вікна надають синагозі самобутній вигляд.»[3] В її аттиках північного фасаду до сьогодні збереглися бійниці для ведення обстрілів угорі. Початково об'єм синагоги складався з квадратної зали для моління, що була оточена з північної, західної і південної сторін одноповерховими прибудовами. Прируб з півдня втрачено (на його місті зведено сучасну будівлю). Споруда ґрунтовно реконструйована на початку XVIII ст., із закінченням турецького панування, щоб позбутися аналогій з мечеттю. Тоді був зведений другий поверх західної прибудови, де розташовувалась дерев'яна галерея для жінок (не збереглась). Відтоді дещо змінилися пропорції головного об'єму будівлі. У 1893 р. проведено чергову реконструкцію - нове оздоблення гребенів і кутових маленьких башт на даху, прорубано у центрі фасаду новий головний вхід, що використовується донині. За радянську добу на центральній частині аттика західного фасаду вже сокоморсного на той час цеху було розміщено п'ятикутну зірку замість скрижалей Заповіту із зображенням двоголового орла та шестикутним щитом Давида. Зараз цей абрис знову вільний.
Интерьер.
«Синагога в Шаргороде (1589) имеет большой (около 15х15) молитвенный зал, перекрытый девятью квадратными в плане сомкнутыми сводами на поддужных арках, опирающихся на восьмигранные столбы и толстые стены. Уровни фасадные плоскости с арочными окнами завершены карнизом, над которым установлен аттик волнистого абриса, составленного из отдельных звеньев - собранных в столбики криволинейных щитов и наружных цилиндрических башен. Ось главного входа на уровне аттика подчеркнута массивным и высоким двухъярусным щитом, украшенным валютами.[4] Композиция молитвенного зала близка к центрической с амвоном-бимой («бима» - стол или тумба, стоит посередине молитвенного зала, на которую кладут свиток во время чтения) посередине. Молитвенный зал организован в соответствии с традициями середины XVI в. - Биму окружают четыре сближенных к центру столба, на которых с помощью системы арок опираются девять крестовых сводов. Девяти соединенным друг с другом внутренним объемам молитвенного зала отвечают большие окна - по три на каждом фасаде. В пристройке к основному зданию находилась школа-хедер. Бима с различными деревянными перилами была разобрана при перепланировке синагоги в заводской цех. Не уцелели и внутренние арки сводов, державшиеся на восьмигранных колоннах.
Інтер'єр.
«Синагога в Шаргороді (1589 р.) має великий (близько 15х15) молитовний зал, перекритий дев’ятьма квадратними в плані зімкненими склепіннями на попружних арках, що спираються на восьмигранні стовпи й товсті стіни. Рівні фасадні площини з арковими вікнами завершені карнизом, над яким встановлено аттик хвилястого абрису, складеного з окремих ланок - забраних у стовпчики криволінійних щитів і наріжних циліндричних веж. Вісь головного входу на рівні аттика підкреслена масивнішим і вищим двоярусним щитом, оздобленим волютами.[4] Композиція молитовної зали близька до центричної з амвоном-бимой («бима» - стіл або тумба, що стоїть посередині молитовної зали, на який кладуть свиток під час читання) посередині. Молитовна зала організована відповідно до традицій середини XVI ст. - биму оточують чотири зближених до центру стовпа, на яких за допомогою системи арок спираються дев'ять хрестових зводів. Дев'яти сполучених один з іншим внутрішнім обсягам молитовної зали відповідають великі вікна - по три на кожному фасаді. У прибудові до основної будівлі знаходилася школа-хедер. Бима з різними дерев'яними бильцями була розібрана при переплануванні синагоги у заводській цех. Не вціліли й внутрішні арки склепінь, що тримались на восьмигранних колонах.
Синагога на рубеже XIX-XX веков. Автор фото: Зигмунт Глогер/Синагога на рубежі XIX-XX століть. Автор фото: Зигмунт Глогер
Из того, что сохранилось по внутренней отделке после возвращения синагоги иудейской общине:
- частично конструкция Арон-кодеша, настенного алтаря-шкафа для хранения свитков торы;
- две его прямоугольные ниши (одна над другой), украшенные по обеим сторонам пилястрами;
- над местом, где находилась бима, - баня с золотистыми спиральными декоративными грузами, что по голубому полю тяготеют к центру купола;
- на столбах и пилястрах в центре зала - фрагменты декоративной лепнины и псевдокласического стиля капители.[5]
З того, що збереглось з внутрішнього оздоблення після повернення синагоги юдейській громаді:
- частково конструкція арон-кодеша, стінного вівтаря-шафи для зберігання сувоїв тори;
- дві його прямокутні ніші (одна над одною), прикрашені по обох боках пілястрами;
- над місцем, де знаходилась бима, - баня із золотавими спіральними декоративними тяглами, що по блакитному полю тяжіють до центру бані;
- на стовпах і пілястрах в центрі зали - фрагменти декоративної ліпнини і псевдокласичного стилю капітелі.[5]
Попасть во внутрь синагоги чтобы проверить список сохраненного не получилось, может быть при следующем посещении Шаргорода.
Попасти у внутрешні приміщення шоб перевірити збереженне не вдалось, може це вдастьсся у майбутней подорожжю до Шаргорода.
еще пара старых фотографий/ще пара старих фотографій
Примечания/Примітки.
1. Пам'ятки історії та культури Вінницької області: словникова частина / Упоряд. Ю. А. Зінько, М. Р. Мудрак та ін. - Вінниця: ДП «Державна картографічна фабрика», 2011. - С. 381.
2. Визначні пам'ятки Вінниччини: Альбом / Вінниц. обл. краєзн. музей; відп. за випуск К. Висоцька. - Вінниця, 2011. - С. 154-155.
3. Малаков, Д. В. По Восточному Подолью. - Москва: Искусство, 1988. - C. 94-95.
4. Історія української архітектури / Ред. В. Тимофієнка. - Київ: Техніка, 2003. - ISBN 966-575-066-6
5. З книги: Нагребецький, Анатолій. Шаргород - еврейское містечко. - Вінниця: ДП ДКФ, 2011. - С. 178-180.//Див.: Історико-культурний центр духовності в Шаргороді на офіційному інформаційному сайті Вінницької обласної ради
6. Рішення Вінницької обласної ради № 449 від 18 грудня 2007 р. //Цит. по: Сім чудес Вінниччини: Альбом / Вінницький обласний краєзнавчий музей; відп. за випуск К. Висоцька. - 2-ге вид. - Вінниця, 2011. - С. 3.
текст взят на https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%B3%D0%B0_(%D0%A8%D0%B0%D1%80%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4)
старые фотографии взяты у/старі фотографії взяті у:
http://oko.kiev.ua/m151_k_shargorod_sinagoga.zsp
http://j-roots.info/database/GeoCentric/LocalityDetails.php?ID=137224
http://amkob113.narod.ru/sing/
за большими картинками-переростками, как всегда ко мне/за великими картинками-переростками, як завжди до мене:
http://m-a-d-m-a-x.livejournal.com/161438.html
ну как то так =)