Чехословацька архітектура эпохи "слов'янізації угорського пограниччя"
Чехословацька архітектура эпохи "слов'янізації угорського пограниччя"
Ці села можна назвати «ведмежим кутом» Берегівщини, щоправда, без ведмедів. Адже від райцентру до них відстань більша, ніж до сусідніх з Берегово міст - Мукачево, Виноградова та Іршави. Йдеться про низку сіл, що відносяться до Свободянської сільської ради. В архітектурному плані інтерес можуть викликати кілька місцевих будівель, що відносяться до "чехословацького періоду" (1920-1938 рр).
Село Свобода є адміністративним центром для поселень, що розташувались у відносній близькості від Тиси та кордону з Угорщиною. Перша письмова згадка датується 1282 роком. Угорська назва села (Нодьбокош, тобто Великий Бокош) походить від прізвища одного з перших, ще часів раннього середньовіччя, власників навколишніх земельних угідь. Згодом тривалий час, до 1919 року місцевими землями володіли представники угорської графської родини Лоняї. На цих землях була заснована низка невеличких хуторів (угорською - «майор», або «тоня»), на кожному з яких працювало по 20-40 батрацьких безземельних родин.
Поштовх до розвитку місцеві хутори отримали під час перебування Закарпаття в складі Чехословацької республіки. Нова влада, бажаючи міцно закріпитися на нових землях, розпочала політику, що отримала назву «слов’янізація угорського пограниччя». В її рамках почалася колонізація підкарпатських земель біля кордону з Угорщиною, вздовж Тиси від румунської границі і до Словаччини. В результаті було засновано цілу низку поселень, які стали основою кількох сучасних сіл.
(Див. " Интересный образец чехословацкого социального жилья" та Школа и клуб - образцы чехословацкой социальной инфраструктуры)
Ці поселення заселялися в першу чергу чехами (т.зв. легіонерами), а також переселенцями з гірських малоземельних районів нашого краю. Одним із найбільших поселень такого типу стала сучасна Свобода. Землі навколо невеликих хуторів були незаселеними («слободні»), тож місцевість назвали «Свободою». Наприкінці 1920-х років тут були засновані населені пункти Великий Бакош, Малий Бакош та Нове Батьово.
Землевласниками замість угорських дворян стали чеські легіонери. Новою владою було збудовано 71 однотипний будинок з господарськими приміщеннями, зокрема, 20 - в Малому Бакоші, 30 - у Великому Бакоші та 21 - у Новому Батєві. Декотрі з цих будинків залишилися практично в незмінному стані, інші були згодом перебудовані. Їх можна побачити, зокрема, в сьогоднішній Свободі, в частині села, що неофіційно й понині зветься Нове Батьово.
В одному з таких типових чехословацьких будинків нині розмістилась місцева амбулаторія.
Сусіднє село Бакош було засноване в 1927 році чехословацькими легіонерами та переселенцями з гірських районів Закарпаття, яких стимулювали заселяти місцевість, надаючи земельні наділи та худобу за низькими цінами. (Пізніше, в 1950-х роках до села переселили родини з Міжгірського району, села яких були ліквідовані під час споруди греблі Теребля-Рікської ГЕС). В Бакоші чехословаками була побудована перша в місцевості школа, відкритий клуб для мешканців усіх навколишніх поселень. В радянській час в будівлі клубу були влаштовані також відділення пошти та амбулаторія. В 1999-му, після потужного снігопаду, в частині приміщення не витримав дах. Згодом більша частина будівлі була демонтована, і на даний час від споруди залишилась тільки частина, та й та, на превеликий жаль, стрімко руйнується. Буде дуже прикро, якщо ця пам’ятка чехословацької доби зникне. Зрозуміло, що від нинішнього уряду допомоги годі й чекати. То, можливо, місцевій владі варто було б звернутись до Чехії - може, там би знайшлися кошти для збереження історичної спадщини?
Два прилеглих села, також заснованих в 1932-1935 рр., Бадів та Данилівка, в архітектурному плані інтересу не викликають. Закриваючи тему чехословацької колонізації «угорського прикордоння», варто ще раз згадати будівлю селищної ради розашованого неподалік від см т Батьово. Її в якості будівлі сільської управи збудували в 1935 р. все ті ж чехословаки...
Ці села можна назвати «ведмежим кутом» Берегівщини, щоправда, без ведмедів. Адже від райцентру до них відстань більша, ніж до сусідніх з Берегово міст - Мукачево, Виноградова та Іршави. Йдеться про низку сіл, що відносяться до Свободянської сільської ради. В архітектурному плані інтерес можуть викликати кілька місцевих будівель, що відносяться до "чехословацького періоду" (1920-1938 рр).
Село Свобода є адміністративним центром для поселень, що розташувались у відносній близькості від Тиси та кордону з Угорщиною. Перша письмова згадка датується 1282 роком. Угорська назва села (Нодьбокош, тобто Великий Бокош) походить від прізвища одного з перших, ще часів раннього середньовіччя, власників навколишніх земельних угідь. Згодом тривалий час, до 1919 року місцевими землями володіли представники угорської графської родини Лоняї. На цих землях була заснована низка невеличких хуторів (угорською - «майор», або «тоня»), на кожному з яких працювало по 20-40 батрацьких безземельних родин.
Поштовх до розвитку місцеві хутори отримали під час перебування Закарпаття в складі Чехословацької республіки. Нова влада, бажаючи міцно закріпитися на нових землях, розпочала політику, що отримала назву «слов’янізація угорського пограниччя». В її рамках почалася колонізація підкарпатських земель біля кордону з Угорщиною, вздовж Тиси від румунської границі і до Словаччини. В результаті було засновано цілу низку поселень, які стали основою кількох сучасних сіл.
(Див. " Интересный образец чехословацкого социального жилья" та Школа и клуб - образцы чехословацкой социальной инфраструктуры)
Ці поселення заселялися в першу чергу чехами (т.зв. легіонерами), а також переселенцями з гірських малоземельних районів нашого краю. Одним із найбільших поселень такого типу стала сучасна Свобода. Землі навколо невеликих хуторів були незаселеними («слободні»), тож місцевість назвали «Свободою». Наприкінці 1920-х років тут були засновані населені пункти Великий Бакош, Малий Бакош та Нове Батьово.
Землевласниками замість угорських дворян стали чеські легіонери. Новою владою було збудовано 71 однотипний будинок з господарськими приміщеннями, зокрема, 20 - в Малому Бакоші, 30 - у Великому Бакоші та 21 - у Новому Батєві. Декотрі з цих будинків залишилися практично в незмінному стані, інші були згодом перебудовані. Їх можна побачити, зокрема, в сьогоднішній Свободі, в частині села, що неофіційно й понині зветься Нове Батьово.
В одному з таких типових чехословацьких будинків нині розмістилась місцева амбулаторія.
Сусіднє село Бакош було засноване в 1927 році чехословацькими легіонерами та переселенцями з гірських районів Закарпаття, яких стимулювали заселяти місцевість, надаючи земельні наділи та худобу за низькими цінами. (Пізніше, в 1950-х роках до села переселили родини з Міжгірського району, села яких були ліквідовані під час споруди греблі Теребля-Рікської ГЕС). В Бакоші чехословаками була побудована перша в місцевості школа, відкритий клуб для мешканців усіх навколишніх поселень. В радянській час в будівлі клубу були влаштовані також відділення пошти та амбулаторія. В 1999-му, після потужного снігопаду, в частині приміщення не витримав дах. Згодом більша частина будівлі була демонтована, і на даний час від споруди залишилась тільки частина, та й та, на превеликий жаль, стрімко руйнується. Буде дуже прикро, якщо ця пам’ятка чехословацької доби зникне. Зрозуміло, що від нинішнього уряду допомоги годі й чекати. То, можливо, місцевій владі варто було б звернутись до Чехії - може, там би знайшлися кошти для збереження історичної спадщини?
Два прилеглих села, також заснованих в 1932-1935 рр., Бадів та Данилівка, в архітектурному плані інтересу не викликають. Закриваючи тему чехословацької колонізації «угорського прикордоння», варто ще раз згадати будівлю селищної ради розашованого неподалік від см т Батьово. Її в якості будівлі сільської управи збудували в 1935 р. все ті ж чехословаки...