Zittau I: потрійна точка PL-DE-CZ
Originally posted by noddeat at Zittau I: потрійна точка PL-DE-CZ
Метою моєї поїздки в Німеччину була не стільки сама Німеччина, скільки її кордони. Отож, у Ціттау я приїхав, бо, якщо вірити географічній мапі, це місто знаходиться у 6 км від точки перетину трьох держав - Німеччини, Чехії та Польщі:
Три прикордонні містечка поруч - німецьке Ціттау, чеське Градек над Нісоу та польське Боґатиня.
Мапа показувала, що до цієї точки не веде жодна дорога, але натомість є дорога в Чехію через Польщу, яка подовжує шлях, але проходить близько потрібного пункту. Я роздумував, як би мені дістатися. Отож, по приїзді в Ціттау я попензлював до Польщі, а саме до мосту через річку Ниса, яка розділяє Польщу та Німеччину:
До Республіки Польща пензлювати ще один кілометр.
Дорога там проста, як двері: від ратуші в центрі Ціттау треба фігачити увесь час, прямо, прямо, прямо, десь півгодини. Знак «кінець міста Ціттау» знаходиться просто перед мостом:
Прощавай, Ціттау,, прощавай, Ґьорліцький район,, прощавай, Вільна Земля Саксонія,, прощавай, Федеральна Республіка Німеччина:
Зліва ще Німеччина, а справа вже Польща: знайдіть 10 відмінностей:
На польському боці маркер кордону «Польща 5», а просто біля нього - кіоск з цигарками:
Отож, тут я вирішив іти до Чехії вздовж річки, себто вздовж кордону, по польському боці. Тут я зрозумів, що таке «демаркація кордону»: це коли через кожні N метрів стоять стовпчики, пофарбовані в колір державного прапора. Кожен стовпчик має свій унікальний номер. Ось стовпчик «Польща 4»:
А навпроти нього, на протилежному боці - німецький маркер кордону:
Цікаво, як тут було в дошенгенські часи? Це шо, тут ходили якісь придурки з автоматами і стерегли, шоб ніхто не переплив річку?
Іти було не дуже комфортно, я із заздрістю дивився на німецький бік: там була асфальтована доріжка, по якій їздили сорелли і фрателли на роверах, а тут болото і сліди від вантажівок (потім я зрозумів, чому):
Після маркеру «Польща 3» у мене були сподівання, що буде 2 і 1, а потім - Чехія, однак це виявився останній маркер:
Міст, який на вигляд був аварійним:
З німецького боку він був зачинений залізним парканом, а з польського - ні, а загорожа по-слов’янськи валялася поруч. Цікаво, цьому мосту ж явно не 3 роки. Чи був тут пропускний пункт? Навряд чи. Хто тоді користувався цим мостом? Вид з мосту на річку (Польща зліва, Німеччина справа):
З німецького боку, судячи з усього, табличка на кшалт «Ахтунґ! Мостен небезпекен! Прохід верботен!». Ви запам’ятайте цей паркан:
Тут я зрозумів, звідки взялися сліди вантажівки: тут була повінь, яка, судячи з усього, зачепила переважно Польщу і Чехію. На польському боці навколо мосту лежали укріплювальні мішки з піском:
Я не дуже зрозумів, що дають ці мішки, коли все нахер заливає водою, але от пожежники їх ставили свого часу в усіх регіонах, які заливало водою:
Повені вже не було, але течія в річці була доволі сильною. Можна уявити, що тут відбувалося:
І ось ми майже прийшли. На честь вступу Чехії та Польщі до Унії тут поставили пам’ятник з написами трьома мовами «Боґатиня, Градек над Нісоу, Ціттау. Тут спільно розвивається Європа. На пам’ять, 1.05.2004»:
Інші пам’ятники повалені:
З фоток в інеті я бачив, що тут мають бути прапори Чехії, Німеччини та Польщі. Однак через повінь залишився лише німецький прапор. Так виглядає точка перетину трьох держав:
Про те, що на другому боці цього струмочку - Чехія, я зрозумів з таблички із красномовним написом «Pozor»:
Увага! Державний кордон проходить вздовж води.
На чеському боці була асфальтована доріжка. Якісь велосипедисти-пенсіонери дивно на мене дивилися, коли я то все фоткав. Судячи з усього, вони не вірили, що на тому боці теж є люди:
Чехія справа, Польща зліва:
Перейти на чеський бік мені не судилося: якщо тут і був міст, то його змило водою, а мочити ноги в мутному та глибокому струмку мені не хотілося:
Зум фотоапарата дозволив мені сфоткати табличку на чеському боці, яка інформувала про те, що скоро тут побудують крутий міст:
Потрійна точка: вид з боку польсько-чеського кордону:
Німецько-чеський кордон (повалений стовп - це Чехія):
Течія місцями доволі бурхлива:
Назад я вирішив повертатися німецькою територією, а оскільки єдина можливість потрапити в Німеччину - це закритий аварійний міст, довелося лізти через паркан:
Табличка на паркані (з німецького боку!) була польською мовою: ну правильно, хто, крім слов’ян, додумається лізти на аварійний міст:
По асфальтованій доріжці йти приємніше, ніж через болото:
Зліва Німеччина, справа Польща:
Маркер кордону:
На тому березі - польський маркер, який я вже вам показував зблизька:
Хтось має дачі з городами просто на кордоні:
Ну ось і казці кінець, закрита німецька прикордонна будка - ми в Ціттау:
Маршрут мій виглядав ось так:
На все про все - 2 з половиною години - від вокзалу в Ціттау до потрійної точки і назад, включно з оглядом центру міста. Тіки якщо захочете повторити, то врахуйте, що рухався я дуже швидко, майже спортивним кроком, бо дуже хтів все побачити і встигнути на електричку до Чехії.
Метою моєї поїздки в Німеччину була не стільки сама Німеччина, скільки її кордони. Отож, у Ціттау я приїхав, бо, якщо вірити географічній мапі, це місто знаходиться у 6 км від точки перетину трьох держав - Німеччини, Чехії та Польщі:
Три прикордонні містечка поруч - німецьке Ціттау, чеське Градек над Нісоу та польське Боґатиня.
Мапа показувала, що до цієї точки не веде жодна дорога, але натомість є дорога в Чехію через Польщу, яка подовжує шлях, але проходить близько потрібного пункту. Я роздумував, як би мені дістатися. Отож, по приїзді в Ціттау я попензлював до Польщі, а саме до мосту через річку Ниса, яка розділяє Польщу та Німеччину:
До Республіки Польща пензлювати ще один кілометр.
Дорога там проста, як двері: від ратуші в центрі Ціттау треба фігачити увесь час, прямо, прямо, прямо, десь півгодини. Знак «кінець міста Ціттау» знаходиться просто перед мостом:
Прощавай, Ціттау,, прощавай, Ґьорліцький район,, прощавай, Вільна Земля Саксонія,, прощавай, Федеральна Республіка Німеччина:
Зліва ще Німеччина, а справа вже Польща: знайдіть 10 відмінностей:
На польському боці маркер кордону «Польща 5», а просто біля нього - кіоск з цигарками:
Отож, тут я вирішив іти до Чехії вздовж річки, себто вздовж кордону, по польському боці. Тут я зрозумів, що таке «демаркація кордону»: це коли через кожні N метрів стоять стовпчики, пофарбовані в колір державного прапора. Кожен стовпчик має свій унікальний номер. Ось стовпчик «Польща 4»:
А навпроти нього, на протилежному боці - німецький маркер кордону:
Цікаво, як тут було в дошенгенські часи? Це шо, тут ходили якісь придурки з автоматами і стерегли, шоб ніхто не переплив річку?
Іти було не дуже комфортно, я із заздрістю дивився на німецький бік: там була асфальтована доріжка, по якій їздили сорелли і фрателли на роверах, а тут болото і сліди від вантажівок (потім я зрозумів, чому):
Після маркеру «Польща 3» у мене були сподівання, що буде 2 і 1, а потім - Чехія, однак це виявився останній маркер:
Міст, який на вигляд був аварійним:
З німецького боку він був зачинений залізним парканом, а з польського - ні, а загорожа по-слов’янськи валялася поруч. Цікаво, цьому мосту ж явно не 3 роки. Чи був тут пропускний пункт? Навряд чи. Хто тоді користувався цим мостом? Вид з мосту на річку (Польща зліва, Німеччина справа):
З німецького боку, судячи з усього, табличка на кшалт «Ахтунґ! Мостен небезпекен! Прохід верботен!». Ви запам’ятайте цей паркан:
Тут я зрозумів, звідки взялися сліди вантажівки: тут була повінь, яка, судячи з усього, зачепила переважно Польщу і Чехію. На польському боці навколо мосту лежали укріплювальні мішки з піском:
Я не дуже зрозумів, що дають ці мішки, коли все нахер заливає водою, але от пожежники їх ставили свого часу в усіх регіонах, які заливало водою:
Повені вже не було, але течія в річці була доволі сильною. Можна уявити, що тут відбувалося:
І ось ми майже прийшли. На честь вступу Чехії та Польщі до Унії тут поставили пам’ятник з написами трьома мовами «Боґатиня, Градек над Нісоу, Ціттау. Тут спільно розвивається Європа. На пам’ять, 1.05.2004»:
Інші пам’ятники повалені:
З фоток в інеті я бачив, що тут мають бути прапори Чехії, Німеччини та Польщі. Однак через повінь залишився лише німецький прапор. Так виглядає точка перетину трьох держав:
Про те, що на другому боці цього струмочку - Чехія, я зрозумів з таблички із красномовним написом «Pozor»:
Увага! Державний кордон проходить вздовж води.
На чеському боці була асфальтована доріжка. Якісь велосипедисти-пенсіонери дивно на мене дивилися, коли я то все фоткав. Судячи з усього, вони не вірили, що на тому боці теж є люди:
Чехія справа, Польща зліва:
Перейти на чеський бік мені не судилося: якщо тут і був міст, то його змило водою, а мочити ноги в мутному та глибокому струмку мені не хотілося:
Зум фотоапарата дозволив мені сфоткати табличку на чеському боці, яка інформувала про те, що скоро тут побудують крутий міст:
Потрійна точка: вид з боку польсько-чеського кордону:
Німецько-чеський кордон (повалений стовп - це Чехія):
Течія місцями доволі бурхлива:
Назад я вирішив повертатися німецькою територією, а оскільки єдина можливість потрапити в Німеччину - це закритий аварійний міст, довелося лізти через паркан:
Табличка на паркані (з німецького боку!) була польською мовою: ну правильно, хто, крім слов’ян, додумається лізти на аварійний міст:
По асфальтованій доріжці йти приємніше, ніж через болото:
Зліва Німеччина, справа Польща:
Маркер кордону:
На тому березі - польський маркер, який я вже вам показував зблизька:
Хтось має дачі з городами просто на кордоні:
Ну ось і казці кінець, закрита німецька прикордонна будка - ми в Ціттау:
Маршрут мій виглядав ось так:
На все про все - 2 з половиною години - від вокзалу в Ціттау до потрійної точки і назад, включно з оглядом центру міста. Тіки якщо захочете повторити, то врахуйте, що рухався я дуже швидко, майже спортивним кроком, бо дуже хтів все побачити і встигнути на електричку до Чехії.