25 років об’єднанню Німеччини
Originally posted by noddeat on October 3rd 2015 at 25 років об’єднанню Німеччини
Сьогодні, рівно 25 років тому, 3 жовтня 1990 року Німецька Демократична Республіка увійшла до складу Федеральної Республіки Німеччина у вигляді п’яти нових штатів, які й досі прийнято називати новими федеральними штатами - Вільний Штат Саксонія, Вільний Штат Тюринґія, Саксонія-Ангальт, Бранденбурґ та Мекленбурґ-Передпомеранія.
Було - стало:
До цього, у березні відбулися перші в історії ГДР вільні вибори, де була більш, ніж одна партія, ще до цього впала Берлінська стіна та було знято обмеження на подорож за кордон, ще до цього кордон впав між Чехословаччиною і Баварією, а тому перші біженці отримували свої візи в посольстві ФРН у Празі...
23 серпня 1990 року народна палата парламенту ГДР прийняла рішення «Про вхід ГДР у зону дії Конституції Федеральної Республіки Німеччина згідно зі статтею 23, починаючи з 3 жовтня 1990 року».
Як бачите, все відбулося дещо раніше, але саме офіційний перехід на право ФРН було обрано федеральним святом Дня німецької єдності - одним з небагатьох нерелігійних свят у Німеччині.
Стаття 23 Конституції 1949 року звучала так:
«
Цей Базовий закон поширюється на територію штатів Баден, Баварія, Брємен, Великий Берлін, Гамбурґ, Гесен, Нижня Саксонія, Північний Рейн-Вестфалія, Рейнландія-Пфальц, Шлєзвіґ-Гольштайн, Вюртемберґ-Баден. У інших частинах Німеччині він набуває чинності з моменту їх вступу.
»
Теза про «Великий Берлін» була декларацією: насправді навіть Західний Берлін не мав можливості бути частиною ФРН, тому Сенат Берліна мусив пере-приймати всі закони, ухвалені парламентом у Бонні. Про «інші частини Німеччини» йшлося про радянську зону та Заарландію, що приєдналася до Німеччини у 1957 році. З того часу також Баден і Вюртемберґ об’єдналися у один штат, що пишеться через дефіс.
Нині стаття 23 містить інфу про дію законодавства Європейської Унії на території Німеччини.
Тут залишається питання, наскільки добрим було об’єднання для східних німців. І хоча інфраструктуру більш-менш підрівняли до рівня Заходу, а подекуди вона значно ліпша від бідних західних штатів Заарланд, NRW, Райнландія-Пфальц, все ще зберігається значна різниця у рівні безробіття, зарплатах і, як наслідок, підтримці авторитарних і тоталітарних партій та угруповань: абсолютно недивно, шо дрочери на один тип авторитаризму легко починають дрочити на інший тип, тому як лівототалітаристи, так і правототалітаристи користуються тут однаковою популярністю.
У Східній Німеччині не з’явилося олігархів, що дешево приватизували всі заводи, бо:
а) значна частина заводів збанкрутувала, не витримавши конкуренції з Заходом;
б) решта була скуплена грошима з Заходу.
Не всім східним німцям це подобається, але, на мою думку, це найліпший вихід із ситуації, особливо у порівнянні з іншими країнами Варшавського блоку. І, як не крути, право виїхати на Захід за ліпшим життям залишилось назавжди. Ті самі тоталітаристи, що розстрілювали всіх, хто тікав з країни, тепер критикують цей клятий капіталізм за те, шо при ньому люди тікають на Захід.
У цьому пості я опублікую свій старий пост, де нагадаю, як це виглядало:
«
Високі технології: коли спрацьовувала сигналізація, спеціальна хуйовина опускалась і закривала проїзд. Далі за цим шлагбаумом - лінія смерті. Крім того, солдати з автоматами сиділи в отаких бункерах і мали наказ стріляти в усіх, кого бачать. Крім того, був «dog track» - ряд прив’язаних собак, які теж працювали як жива сигналізація. З бункерів потім солдат прибрали, і стріляли лише ті солдати, що стояли на «вишках». Якщо ви якимось чином дісталися сюди, і перелізли через стіну, і ось лишилося пару метрів до струмочка, вас чекав наступний сюрприз - солдати з калашами, що проходили через цю фіртку, і патрулювали кордон вздовж стіни. Вони й відстрілювали утікачів.
» « Німецько-німецький музей у Мьодларойті»
Розділене між Баварією (ФРН) і Тюринґією (ГДР) село Мьодларойт: табличка «межа штату» на баварському боці та фортифікації на боці ГДР, що залишили як музей внутрішньонімецького кордону. Струмок був кордоном між ФРН і ГДР, а нині є межею між двома штатами.
Мьодларойт знаходився на кордоні з Баварією ось у цій п’ятикілометровій зоні:
Більшість інших сіл були примусово з цієї зони виселені (на мапі - хрестиком), у тих, шо лишилися, будували стіни і ставили солдатів з автоматами (помаранчеві кола):
Можна мати різні політичні погляди, але соррі, режим, шо таке робив, не має права на існування. У 2011 році я написав:
«Всі школярі у штаті Баварія зобов’язані відвідати два музеї: концентраційний табір Дахау, що біля Мюнхена, та музей у Мьодляройті. Хочу колись відвідати такий самий музей у Шегинях. Або в Ель Пасо, на худий кінець.»
З того часу ми не тільки не наблизилися до музею в Шегинях, у нас з’явилося ще більше внутрішніх кордонів, які невідомо, скільки часу будуть існувати. Німці чекали на об’єднання 40 років...
Сьогодні, рівно 25 років тому, 3 жовтня 1990 року Німецька Демократична Республіка увійшла до складу Федеральної Республіки Німеччина у вигляді п’яти нових штатів, які й досі прийнято називати новими федеральними штатами - Вільний Штат Саксонія, Вільний Штат Тюринґія, Саксонія-Ангальт, Бранденбурґ та Мекленбурґ-Передпомеранія.
Було - стало:
До цього, у березні відбулися перші в історії ГДР вільні вибори, де була більш, ніж одна партія, ще до цього впала Берлінська стіна та було знято обмеження на подорож за кордон, ще до цього кордон впав між Чехословаччиною і Баварією, а тому перші біженці отримували свої візи в посольстві ФРН у Празі...
23 серпня 1990 року народна палата парламенту ГДР прийняла рішення «Про вхід ГДР у зону дії Конституції Федеральної Республіки Німеччина згідно зі статтею 23, починаючи з 3 жовтня 1990 року».
Як бачите, все відбулося дещо раніше, але саме офіційний перехід на право ФРН було обрано федеральним святом Дня німецької єдності - одним з небагатьох нерелігійних свят у Німеччині.
Стаття 23 Конституції 1949 року звучала так:
«
Цей Базовий закон поширюється на територію штатів Баден, Баварія, Брємен, Великий Берлін, Гамбурґ, Гесен, Нижня Саксонія, Північний Рейн-Вестфалія, Рейнландія-Пфальц, Шлєзвіґ-Гольштайн, Вюртемберґ-Баден. У інших частинах Німеччині він набуває чинності з моменту їх вступу.
»
Теза про «Великий Берлін» була декларацією: насправді навіть Західний Берлін не мав можливості бути частиною ФРН, тому Сенат Берліна мусив пере-приймати всі закони, ухвалені парламентом у Бонні. Про «інші частини Німеччини» йшлося про радянську зону та Заарландію, що приєдналася до Німеччини у 1957 році. З того часу також Баден і Вюртемберґ об’єдналися у один штат, що пишеться через дефіс.
Нині стаття 23 містить інфу про дію законодавства Європейської Унії на території Німеччини.
Тут залишається питання, наскільки добрим було об’єднання для східних німців. І хоча інфраструктуру більш-менш підрівняли до рівня Заходу, а подекуди вона значно ліпша від бідних західних штатів Заарланд, NRW, Райнландія-Пфальц, все ще зберігається значна різниця у рівні безробіття, зарплатах і, як наслідок, підтримці авторитарних і тоталітарних партій та угруповань: абсолютно недивно, шо дрочери на один тип авторитаризму легко починають дрочити на інший тип, тому як лівототалітаристи, так і правототалітаристи користуються тут однаковою популярністю.
У Східній Німеччині не з’явилося олігархів, що дешево приватизували всі заводи, бо:
а) значна частина заводів збанкрутувала, не витримавши конкуренції з Заходом;
б) решта була скуплена грошима з Заходу.
Не всім східним німцям це подобається, але, на мою думку, це найліпший вихід із ситуації, особливо у порівнянні з іншими країнами Варшавського блоку. І, як не крути, право виїхати на Захід за ліпшим життям залишилось назавжди. Ті самі тоталітаристи, що розстрілювали всіх, хто тікав з країни, тепер критикують цей клятий капіталізм за те, шо при ньому люди тікають на Захід.
У цьому пості я опублікую свій старий пост, де нагадаю, як це виглядало:
«
Високі технології: коли спрацьовувала сигналізація, спеціальна хуйовина опускалась і закривала проїзд. Далі за цим шлагбаумом - лінія смерті. Крім того, солдати з автоматами сиділи в отаких бункерах і мали наказ стріляти в усіх, кого бачать. Крім того, був «dog track» - ряд прив’язаних собак, які теж працювали як жива сигналізація. З бункерів потім солдат прибрали, і стріляли лише ті солдати, що стояли на «вишках». Якщо ви якимось чином дісталися сюди, і перелізли через стіну, і ось лишилося пару метрів до струмочка, вас чекав наступний сюрприз - солдати з калашами, що проходили через цю фіртку, і патрулювали кордон вздовж стіни. Вони й відстрілювали утікачів.
» « Німецько-німецький музей у Мьодларойті»
Розділене між Баварією (ФРН) і Тюринґією (ГДР) село Мьодларойт: табличка «межа штату» на баварському боці та фортифікації на боці ГДР, що залишили як музей внутрішньонімецького кордону. Струмок був кордоном між ФРН і ГДР, а нині є межею між двома штатами.
Мьодларойт знаходився на кордоні з Баварією ось у цій п’ятикілометровій зоні:
Більшість інших сіл були примусово з цієї зони виселені (на мапі - хрестиком), у тих, шо лишилися, будували стіни і ставили солдатів з автоматами (помаранчеві кола):
Можна мати різні політичні погляди, але соррі, режим, шо таке робив, не має права на існування. У 2011 році я написав:
«Всі школярі у штаті Баварія зобов’язані відвідати два музеї: концентраційний табір Дахау, що біля Мюнхена, та музей у Мьодляройті. Хочу колись відвідати такий самий музей у Шегинях. Або в Ель Пасо, на худий кінець.»
З того часу ми не тільки не наблизилися до музею в Шегинях, у нас з’явилося ще більше внутрішніх кордонів, які невідомо, скільки часу будуть існувати. Німці чекали на об’єднання 40 років...