Історія "зізнання" у вбивстві
Юрій БАБІРОВ
Оскільки жодного з фігурантів цієї сумної історії поки що так і не покарано, не називатимемо їхні імена.
26 лютого 2009 року колегія Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва під головуванням С.І.Стрижко скасувала звинувачувальний вирок від 16 грудня 2008 року одного з райсудів столиці 20-річному киянину Євгену Новицькому за вбивство, в якому хлопець з багатодітної родини зізнався після жахливих тортур у міліції.
Протиріччя в показаннях свідків не усунуті
Усе викладене в цьому матеріалі ґрунтується на Ухвалі Апеляційного суду м.Києва від 26 лютого 2009 року й фактах, здобутих захисниками Євгена Новицького.
Як сказано у вироку райсуду від 16 грудня 2008 року, 11 лютого 2007 року, приблизно о 19.35., Євген Новицький, перебуваючи на загальному балконі 15 поверху свого будинку, під час сварки між ним та гр-ном Петром Вишняком, забив останнього ногами до смерті. Та вже показання свідків - вдови загиблого Г.Вишняк та її матері Г.Кирсенко - м’яко кажучи, не співпадають з головним "висновком" досудового слідства. За їхніми свідченнями, 11 лютого 2007 року, о 19.20. двоє молодих хлопців, приблизно 20-річного віку, серед яких Є.Новицького не було, викликали П.Вишняка з їх квартири на загальний балкон поговорити. Невдовзі Вишняка знайшли там мертвим.
Та замість ретельної перевірки цих обставин досудове слідство зосередило оперативно-розшукові заходи лише на Новицькому, вказавши в протоколах допиту свідків одне і те ж саме усього лише їхнє припущення: "Можливо, що Новицький скоїв злочин відносно Вишняка." Причому слідчий і не подумав з’ясувати, на підставі чого свідки дійшли такого висновку. Адже в поясненні від 11 лютого (день вбивства) свідок вказала, що з двома невідомими до її квартири заходив і Новицький. Але вже 16 лютого вдова загиблого заявила слідчому: "Ні! Євгена в той момент там не було, його я побачила вперше, коли ми приїхали до райвідділу".
Ці протиріччя в показаннях свідка районна міліція і не думала усувати.
"Мотив"
Насправді, перед місцевими "пінкертонами" стояло зовсім інше завдання - якомога швидше відрапортувати про розкриття злочину.
…У багатодітній родині Новицьких (вісьмох дітей виховувала одна матір, батько загинув 7 років тому) Євген був четвертим. Вишняки - сусіди Новицьких, Євген товаришував з сином Петра Олександром. Як це часто буває в наші скрутні часи з дітьми з неблагополучних родин, хлопці "святими" не були. За показаннями засудженого і свідка, сина загиблого, О.Вишняка, в січні 2007 року вони разом, за попередньою змовою між собою, вчинили ряд крадіжок автомагнітол з автомобілів в дворах неподалік від місця проживання, але Олександр після продажу вкраденого не розрахувався з Євгеном. За відсутності друга, Євген, мовляв, помстився його батькові.
Найцікавіше те, що навіть сам факт крадіжок слідство не довело! До формальних рапортів працівників міліції у відповідній кримінальній справі не долучено офіційні відповіді керівника райуправління ГУ МВС України в м. Києві про те, що заяв громадян у зазначений Новицьким і Вишняком проміжок часу з приводу крадіжок магнітол не поступало.
І якби Новицький був справжнім вбивцею, чому ж він і не думав переховуватися від слідства?
2 березня 2007 року Євген пішов за викликом до міліцейського райвідділу сам. І зник.
Кати на лаві свідків
Лише завдяки захисникам Новицького - адвокатам Володимиру Гречановському та члену Громадської ради за дотриманням прав людини при столичній міліції Олегові Веремієнку Україна довідалася про те, що трапилося з Євгеном у стінах "Гуантанамо-бей" (так місцеві жителі охрестили рідний райвідділ міліції, де, як і в знаменитій американській тюрмі на Кубі, застосовують тортури) з 2-го по 10-те березня 2007 року.
"Розмовляли" з Женею двоє оперуповноважених, начальник районного кримінального розшуку в званні майора та особисто перший заступник начальника райвідділу, полковник.
- Три дні Євгена катували в кабінеті останнього, - стверджує Олег Веремієнко. - 8 березня його прикували наручниками до батареї, а наступного дня знову оформили на три доби і знущалися ще 72 години.
Медична експертиза підтвердила, що Новицькому завдали тяжких травм.
До того ж, за інформацією О.Веремієнка, під час арешту і першого допиту співробітники райвідділу позбавили підозрюваного допомоги захисників. Новицький "зламався" через два дні безперервних побиттів і підписав "зізнання" у вбивстві.
Вже пізніше, на суді, він поіменно назвав кожного свого мучителя.
І вони опинилися в суді на лаві… свідків. А там багато чого з’ясувалося.
- Протокол створення слідчої групи підписаний заднім числом, в чому зізнався на суді сам слідчий, - розповідає адвокат Володимир Гречановський. - Ще один підроблений протокол - "про надання звинуваченому захисника" - датований 9 лютого 2007 року, його, виходить, склали… за два дні до вбивства Вишняка. Факти фабрикації були настільки очевидні, що один з прокурорів навідріз відмовився підписувати звинувачення, склавши доповідну. Але в результаті прокуратура все ж підписала обвинувальний вирок й направила його до суду.
Прямий доказ катувань судді Б. не дороговказ
Одного цього суду будь-якій цивілізованій країни з лихвою вистачило б, аби справу відправити на дослідування.
А тут ще й повне алібі Новицького! І справа навіть не в тому, що за показаннями родичів і сусідів, в момент убивства Вишняка Євген разом з ними дивився вдома футбольний матч, а вдова убитого підтвердила, що серед вечірніх візитерів Євгена не було. Головне - судмедекспертиза встановила, що кров на його одязі належить не людині, а тварині! За словами Жені, він 11 лютого вигулював собаку, на яку напали інші собаки й подряпали псу вухо, після чого той пожалівся хазяїну, потершися об нього. Слід кросовок Новицького не співпав з жодним слідом взуття на місці вбивства Вишняка.
Однак у деяких суддів іноді буває незбагненна логіка.
Адвокати довгий час не мали жодного прямого доказу побиття Євгена в міліції. Та рано чи пізно усе таємне стає явним. 13 листопада 2008 року в залі засідань суду сталося диво.
Захисникам пощастило здобути відеозапис міліцейського відтворення обставин убивства: сліди побоїв на обличчі Новицького проступали дуже виразно. На той час міліціонери-"свідки" вже заявили у суді, що Новицький, мовляв, упав з драбини в слідчому ізоляторі. Але це відео було записано самими співробітниками райвідділу 9 березня 2007 року, за три дні до переводу Новицького з РУ ГУ до Київського СІЗО № 13!
Суддя з прокурором збентежилися. Мовляв, синців немає, це просто тінь, сліди від утоми. Суддя запропонував покликати секретаря з сусіднього кабінету. Ось її дослівна оповідь:
"Я бачила великий синець під лівим оком в арештованого, в нього напухла ліва половина обличчя, навколо лівого ока - почервоніння. Й таке враження, що йому кулаком дали в обличчя не один раз!"
Прокурор нервово заперечив: "Ви помилилися! Це тінь впала так! Давайте ще раз перемотаємо відео!" І секретар, усвідомлюючи, що від того, що вона скаже, залежить її майбутня робота, задкує. Це таки тінь.
Відео не увійшло до міліцейського протоколу й не стало для судді Б. доказом катувань.
16 грудня 2008 року суддя Б., на підставі зізнання Новицького, засудив юнака до 9 років тюрми. Прокурор просив 10 років.
26 лютого 2009 року Апеляційний суд Києва не залишив каменя на камені від незаконного вироку. Й упритул до цієї дати районна прокуратура намагалася притягти до відповідальності адвоката Веремієнка, який "розголосив", мовляв, тайну слідства, оприлюднивши відеозапис. Не вдалося.
Прокуратура не здається!
Подальші події вкотре підтвердили, що наша правоохоронна система не любить виправляти своїх "помилок". Вже 2,5 роки Євген Новицький перебуває у Київському СІЗО № 13.
Не змінивши обвинуваченому запобіжного заходу, адже той, все ж таки, підозрюється у тяжкому злочині, Апеляційний суд виніс постанову про відправлення справи на дослідування в районну прокуратуру. 29 травня 2009 р. суддя райсуду С. винесла постанову, якою підтвердила Ухвалу Апеляційного суду про відправлення справи на дослідування.
От тільки прокуратура й не збиралася нічого дослідувати!
- Заступник районного прокурора Н., який двічі підписував звинувачувальний вирок Новицькому й направляв його до суду, вирішив оскаржити постанову судді С., - повідомляє О.Веремієнко. - І зрозуміло, чому: якщо звинуваченого звільнять, кар’єрі прокурора настане кінець!
Ну а далі, - і сміх, і гріх! - прокурор Н. став заручником… все тієї ж вітчизняної правоохоронної системи. 10 липня, пропустивши строки апеляції без поважних причин, він отримав відмову в клопотанні про поновлення строку на оскарження у вигляді постанови судді С.. Довелося оскаржувати вже цю постанову в апеляційному суді. Розгляд триває.
Із заяви правозахисника О.Веремієнка Президенту України, Уповноваженому ВР з прав людини, Генеральному прокурору та Прем’єр-Міністру (мовою оригіналу):
"Информирую Вас о том, что заместитель прокурора… района Києва - г-н Н. всеми законными и незаконными способами старается продержать невиновного 20-летнего киевлянина в СИЗО…
Прокуратура города Києва покрывает преступную бездеятельность зам. прокурора… района Н. (відповідь прокуратури м. Києва на звернення О.Веремієнка є в редакції - авт.) 1) в отношении нерасследования убийства…2)…г-н Н. не расследует факт пыток над Евгением Новицким…3)… в отношении фабрикации и фальсификации уголовного дела…
Требую вмешательства Генеральной прокуратуры…"
А ось і думка з приводу цієї заяви самого пана Н., з яким ми зв’язалися по телефону:
- Треба врахувати, що обвинувачуваного при засудженні взяв під варту суд першої інстанції, й навіть апеляційний суд, скасувавши вирок, залишив його під вартою! До речі, на рішення апеляційного суду ми внесли касаційне подання, яке зараз розглядається. А питання тримання звинуваченого під вартою вирішило спочатку слідство райвідділу міліції, а потім і суд. То до чого тут прокуратура? Чому шановний пан адвокат звинувачує у всіх смертних гріхах мене? Утримувати звинуваченого під вартою чи ні можна вирішити лише в судовому порядку. Коментувати не будемо.
Хто винний і що робити?
Здавалося б, Україна вже давно офіційно визнала наявність тортур у правоохоронних органах. Час від часу комісії й Уповноваженого ВР з прав людини, й громадських рад, які опікуються дотриманням прав громадян при міліцейських главках виявляють перевертнів у погонах. Та катування в стінах міліцейських райвідділів тривають, оскільки продовжується успадкована з радянських часів гонитва за показниками розкриття злочинів. Від ризику стати жертвою системи не застрахований ніхто. За даними О.Веремієнка, Україна займає друге місце у світі за рівнем розкриття злочинів - 79%! Наші показники випереджають навіть статистику Європи (30%) і США (25%) Невже вітчизняні правоохоронці дійсно попереду усієї планети? Відповідь абсолютно проста: "розкриття" злочинів за допомогою катувань стало звичайною справою для наших міліціонерів. Та й не лише для них. Український правозахисник Дмитро Гройсман вважає, що постійному ризику стати жертвою катувань щорічно піддаються 150 тисяч засуджених до позбавлення волі. Але випадків притягнення до кримінальної відповідальності "перевертнів" дуже мало. За даними Гройсмана, в 2008 році органами прокуратури було виявлено лише 14 фактів незаконних дій стосовно затриманих чи засуджених. Трьох служивих намагалися притягнути за 127-ю статтею КК, яка передбачає відповідальність за катування. Безуспішно.
Як покласти цьому край, вже давно знають українські правозахисники. Олег Левицький, наприклад, запевняє, що законодавство України здатно працювати і на попередження, і на профілактику, і на покарання за катування, треба лише домогтися виконання законів. Олег Веремієнко вважає за необхідне зафіксувати в КПК, що одного визнання звинуваченого чи підозрюваного недостатньо для його засудження - потрібні докази. А проблему "здобуття" цих доказів Веремієнко пропонує вирішити за допомогою створення при слідчих ізоляторах незалежних медичних комісій, які виявлятимуть факти катувань над прибулими.
До речі, проект закону, що передбачає обмеження прав органів досудового слідства, направлений нині до Верховної Ради, -повідомив голова Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Віктор Швець.
То ж, змусити нашу міліцією дотримуватися законів можна.
Інша справа, що вище керівництво МВС цього робити не збирається. Попри обіцянки Ю.Луценка на Майдані й оптимістичну статистику міністерства щодо притягнення перевертнів до відповідальності, усі давно знають, що притягують у нас виключно рядових виконавців, "генералам" же роблять нові кадрові пропозиції.
P.S. А тим часом захисники Новицького сповнені рішучості дізнатися правду у справі й домогтися покарання перевертнів, використовуючи для цього усі законні способи й втручання міжнародної спільноти. Ми триматимемо ситуацію під контролем.
http://www.yurincom.com/ua/legal_practice/?id=4464
P.S. Не зважаючи на відсутність доказів причетності до злочину чи будь-яких об"єктивних фактичних данних про це,
Євген Новіцький ось уже 2 роки і 9-ть місяців знаходиться під арештом в Київському СІЗО ( в "сороковнікє")!
Справа зараз знаходиться на дослідуванні в СВ Дарницького РУГУ МВС України в м.Києві... Кошиця, 3.