ЕТИКА АДВОКАТА: “Адвокат не може відмовитися від захисту” in memoria адв.Тетяни Прокопівни Шевченко
ЕТИКА АДВОКАТА: “Адвокат не може відмовитися від захисту” (in memoria адв.Тетяни Прокопівни Шевченко з м.Єнакієве)
Років з 5 (п”яти) кожне літо я їхав до баби з дідом в славне місто Єнакієве: місто шахтарів і металургів. Бабушка Юля, яка була головним редактором місцевої газети «Єнакіївський робочий» товаришувала з юристом Тетяною Прокопівною Шевченко. Бувало таке, що газета бабці версталась з 7 до 11-00 ранку, а десь з обіду ми з бабушкою Юлею йшли до її найкращої подруги Тетяни Прокопівни Шевченко в адвокатську контору - жінки пили чай, спілкувались (тоді ще вони називались «Юридична Консультація міста Єнакієве»). Там в тій конторі я і «тусив» дуже часто - бачив як працюють адвокати, як проводять інтерв»ю з клієнтами тощо (як шуткує мій друг і колега Ваня Клапа «це до питання про стаж роботи»))). Тетяна Прокопівна - була дуже талановитою і мудрою людиною! Витягла із в»язниць сотні і сотні, якщо не тисячі людей. Одному з них долею потім судилося стати Президентом України.
Якось в середині-наприкінці 1990-их я приїхав в Єнакієве і думаю зайду привітаюсь з Тетяною Прокопівною. Прийшов до її офісу, кажу «Добрий день!» Вона впізнала мене, каже, Олеже, а ти знаєш хто наш новий Прем»єр Міністр (а його тільки призначили як тиждень здається - і ніхто не знав що то за один)? Кажу, ні не знаю. Вона каже: «Віктор Федорович», каже, я його по малолєткє захищала в суді. Насправді, це як раз заслуга Тетяни Прокопівни, що вона знайшла тоді космонавта Леоніда Берегового, який заступився за малолітнього правопорушника, взяв його на поруки, і завдяки цьому - малолітній Вітя вийшов з-під варти набагато раніше, ніж очікувалось.
Далі ви знаєте що відбувалось. В 2003-04 рр. кримінальна справа зникла із Єнакієвського міського суду (суддя що її слухав - поїхав на мальдіви-канари тощо), пожар-потоп плюс миші постаралися. Відомий журналіст Володя Бойко потім робив розслідування про це. Виявив фальсифікації в обласному суді тощо. Але я не про це. Овоч виявився забудькуватим і ніколи не згадував про свого адвоката, яка по-суті витягла його з буцегарні свого часу. Типова поведінка для гопніка…
Тетяна Прокопівна була дуже мудрою, скромною жінкою, мала чудове почуття гумору. Коли я ще був молодим юристом, я завжди міг подзвонити до неї і проконсультуватися щодо тієї чи іншої складної ситуації. Вона завжди допомагала, радила що і як зробити краще - і це спрацьовувало завжди! Вона вчила мене багатьом речам, була моїм Наставником і першим Вчителем. Вчила, наприклад, що адвокат не має права відмовитись від захисту, завжди має іти до кінця, захищаючи свого клієнта! (раджу почитати інтерв»ю Тетяни Прокопівни чудовому журналісту і юристу Славіку Бігуну 2008 року -http://bihun.in.ua/jushits/jurhit/article/240/)
Наразі, зателефонувати їй я вже не зможу… Смерть - це відсутність вхідних повідомлень… Шкода, що із-за клятих окупантів навіть на похорони поїхати я не зможу… Вічна пам’ять Людині і Адвокату (з великої літери!) Тетяні Прокопівні Шевченко! І Царство Небесне.
***
Кожен адвокат, особливо той, який займається кримінальними справами, зіштовхується (чи не щодня) з етичними дилемами. Від їх вирішення залежить, як професійне життя адвоката, його кар’єра, так і життя особисте - стан внутрішнього спокою. Правила адвокатської етики є певним дороговказом, але як ним користуватися є питанням вибору та відповідальності за цей вибір кожного адвоката.
Пані Шевченко, з якими етичними дилемами ви зіштовхувалися і як їх вирішували? Ви вже відзначали, що захищали вбивцю. Це не було складно з етичної точки зору?
-Адвокат не може відмовитися від захисту, це заборонено законом.
-Але це дозволяється у певних випадках.
У рідкісних конкретних випадках, зазначених у законі. Я маю довести, що не можу захищати певну людину, бо по справі проходить мій родич тощо.
-А якщо через те, що особа - вбивця?
-Ні, в такому разі відмови не допускається.
Допускається відмова, коли позиція адвоката розходиться з позицією підзахисного. Я вважаю, що підзахисний вчинив це, і його дії слід кваліфікувати так. А підзахисний каже, що він не винен. Тоді я йому кажу, що не можу його захищати, що захисник має бути захисником, а не обвинувачем, другим прокурором. «Ти, - кажу я йому, - відмовся від мене, якщо ти зі мною не згоден». http://bihun.in.ua/jushits/jurhit/article/240/
Років з 5 (п”яти) кожне літо я їхав до баби з дідом в славне місто Єнакієве: місто шахтарів і металургів. Бабушка Юля, яка була головним редактором місцевої газети «Єнакіївський робочий» товаришувала з юристом Тетяною Прокопівною Шевченко. Бувало таке, що газета бабці версталась з 7 до 11-00 ранку, а десь з обіду ми з бабушкою Юлею йшли до її найкращої подруги Тетяни Прокопівни Шевченко в адвокатську контору - жінки пили чай, спілкувались (тоді ще вони називались «Юридична Консультація міста Єнакієве»). Там в тій конторі я і «тусив» дуже часто - бачив як працюють адвокати, як проводять інтерв»ю з клієнтами тощо (як шуткує мій друг і колега Ваня Клапа «це до питання про стаж роботи»))). Тетяна Прокопівна - була дуже талановитою і мудрою людиною! Витягла із в»язниць сотні і сотні, якщо не тисячі людей. Одному з них долею потім судилося стати Президентом України.
Якось в середині-наприкінці 1990-их я приїхав в Єнакієве і думаю зайду привітаюсь з Тетяною Прокопівною. Прийшов до її офісу, кажу «Добрий день!» Вона впізнала мене, каже, Олеже, а ти знаєш хто наш новий Прем»єр Міністр (а його тільки призначили як тиждень здається - і ніхто не знав що то за один)? Кажу, ні не знаю. Вона каже: «Віктор Федорович», каже, я його по малолєткє захищала в суді. Насправді, це як раз заслуга Тетяни Прокопівни, що вона знайшла тоді космонавта Леоніда Берегового, який заступився за малолітнього правопорушника, взяв його на поруки, і завдяки цьому - малолітній Вітя вийшов з-під варти набагато раніше, ніж очікувалось.
Далі ви знаєте що відбувалось. В 2003-04 рр. кримінальна справа зникла із Єнакієвського міського суду (суддя що її слухав - поїхав на мальдіви-канари тощо), пожар-потоп плюс миші постаралися. Відомий журналіст Володя Бойко потім робив розслідування про це. Виявив фальсифікації в обласному суді тощо. Але я не про це. Овоч виявився забудькуватим і ніколи не згадував про свого адвоката, яка по-суті витягла його з буцегарні свого часу. Типова поведінка для гопніка…
Тетяна Прокопівна була дуже мудрою, скромною жінкою, мала чудове почуття гумору. Коли я ще був молодим юристом, я завжди міг подзвонити до неї і проконсультуватися щодо тієї чи іншої складної ситуації. Вона завжди допомагала, радила що і як зробити краще - і це спрацьовувало завжди! Вона вчила мене багатьом речам, була моїм Наставником і першим Вчителем. Вчила, наприклад, що адвокат не має права відмовитись від захисту, завжди має іти до кінця, захищаючи свого клієнта! (раджу почитати інтерв»ю Тетяни Прокопівни чудовому журналісту і юристу Славіку Бігуну 2008 року -http://bihun.in.ua/jushits/jurhit/article/240/)
Наразі, зателефонувати їй я вже не зможу… Смерть - це відсутність вхідних повідомлень… Шкода, що із-за клятих окупантів навіть на похорони поїхати я не зможу… Вічна пам’ять Людині і Адвокату (з великої літери!) Тетяні Прокопівні Шевченко! І Царство Небесне.
***
Кожен адвокат, особливо той, який займається кримінальними справами, зіштовхується (чи не щодня) з етичними дилемами. Від їх вирішення залежить, як професійне життя адвоката, його кар’єра, так і життя особисте - стан внутрішнього спокою. Правила адвокатської етики є певним дороговказом, але як ним користуватися є питанням вибору та відповідальності за цей вибір кожного адвоката.
Пані Шевченко, з якими етичними дилемами ви зіштовхувалися і як їх вирішували? Ви вже відзначали, що захищали вбивцю. Це не було складно з етичної точки зору?
-Адвокат не може відмовитися від захисту, це заборонено законом.
-Але це дозволяється у певних випадках.
У рідкісних конкретних випадках, зазначених у законі. Я маю довести, що не можу захищати певну людину, бо по справі проходить мій родич тощо.
-А якщо через те, що особа - вбивця?
-Ні, в такому разі відмови не допускається.
Допускається відмова, коли позиція адвоката розходиться з позицією підзахисного. Я вважаю, що підзахисний вчинив це, і його дії слід кваліфікувати так. А підзахисний каже, що він не винен. Тоді я йому кажу, що не можу його захищати, що захисник має бути захисником, а не обвинувачем, другим прокурором. «Ти, - кажу я йому, - відмовся від мене, якщо ти зі мною не згоден». http://bihun.in.ua/jushits/jurhit/article/240/