Журналіст, якого мало не вбили, переконаний, що винуватих за цей злочин «призначили»
Головний редактор газети «Коломийський вісник» Василь Дем’янів, подав сьогодні Апеляцію на рішення Коломийського міськрайсуду, який 19 квітня виніс вирок двом особам за замах на його життя. Як зазначає сам постраждалий, зареєструвати у суді апеляційну скаргу виявилося непростою справою, але вимога журналіста дати письмове обґрунтування у відмові прийняти цей документ, таки справило враження на працівників установи.
Апеляційне звернення до суду журналіст обґрунтовує великими сумнівами, що на лаві підсудних опинилися винуватці злочину. «Я написав заперечення на вирок, бо коли страждають невинні люди, це не просто злочин, це великий гріх», - зазначає редактор «Коломийського вісника». За його словами, після 9 місяців судових засідань розгляд справи додав йому ще більше сумнівів стосовно того, чи на лаві підсудних справді опинилися його кривдники. Як наголошує Дем’янів, свідчення засуджених не відповідають фактичним обставинам учинення злочину, які журналіст добре пам’ятає. Йдеться про доказові деталі, які чомусь не врахував суддя: хто і з якого боку наносив перші удари, «відсутність» знаряддя вчинення злочину та його мотивів. «За таких умов я в жодному разі не можу погодитися з обвинувальним вироком і визнати засуджених винними»,- заявив Дем’янів. То ж зважаючи на всі ці обставини він 11 квітня звернувся до суду із повторним клопотанням - відправити справу на повторне досудове слідство, однак суд відхилив клопотання вдруге.
Ще на початку судового засідання В. Дем’янів мав обґрунтовані претензії з приводу добросовісної роботи міліцейського слідства. Він так нічого і не дізнався про знаряддя злочину. Яким це "тупим предметом" (битою, обрізком арматури чи металевої труби) зловмисники проламали йому череп та перебили ногу? Міліція не залучала журналіста і до таких слідчих дій, як відтворення ситуації на місці події, очна ставка, а процедуру "впізнання" було взагалі сфальсифіковано. Слідчі також не побажали після зняття гіпсу з потерпілого провести судмедекспертизу знаку, залишеного на тілі від удару якимось предметом, що прорізав шкіряну куртку та светр. Можливо, саме цим предметом було тяжко понівечено журналіста, через що він став інвалідом. Окрім всього іншого, міліція об’єднала справу, що стосується бандитського нападу на Дем’яніва, в одне провадження із ще двома справами, де фігурують хуліганські мотиви. Таким чином громадськості дали зрозуміти, що справа за замахом на головного редактора є нічим іншим, як намаганням зловмисників заволодіти мобільним телефоном, хоча ні мобільного телефону, ні будь-яких інших речей злочинці навіть не намагалися у постраждалого вкрасти. Їхньою ціллю був непоступливий редактор незалежної газети. А умисел підозрюваних у нападі ретельно так і ніхто не вивчав, недостатньо уваги приділено достеменній перевірці версій, пов’язаних із професійною діяльністю журналіста.
Сумніви потерпілого посилилися і в ході судового розслідування. Два обвинувачені у замаху на життя редактора, після явки з повинною, заявили у суді, що їхні свідчення про вчинення злочину є неправдивими, і що справа є сфабрикованою міліцією на досудовому слідстві. Зізнання, як зазначили підозрювані, вони зробили під тиском. І коли наприкінці перед судовим вироком стало очевидним, що Феміді не вдасться довести їхню вину, один з них «чомусь» вирішив повністю визнати свою причетність до злочину, інший її надалі заперечує.
За словами Дем’яніва, він ще в ході першого судового засідання заявив, що не має до підозрюваних претензій, оскільки не впізнав і не міг впізнати кривдників, бо в присмерках бачив лише їхні силуети. Тепер, оцінюючи ситуацію, що склалася в судовому розслідуванні, журналіст зробив висновок, що воно фактично йде у фарватері міліцейського - поверхово та не об’єктивно, на догоду прокурорського державного обвинувачення.
«У мене й далі залишається підозра, що замість злочинців Феміда підсовує безправних «цапів-відбувайлів», щоб усе списати на злощасну «хуліганку», а замах на моє життя було вчинено через професійну діяльність», - заявив Василь Дем’янів.
Довідка: Як уже повідомлялося КЗУЖ раніше, 23 березня 2010 р. в місті Коломиї Івано-Франківської області було здійснено замах на життя головного редактора газети «Коломийський вісник» Василя Дем’яніва. Злочинці проламали журналісту череп, поламали ногу, що призвело до інвалідності. Лише за збігом обставин журналіст залишився живим.
Апеляційне звернення до суду журналіст обґрунтовує великими сумнівами, що на лаві підсудних опинилися винуватці злочину. «Я написав заперечення на вирок, бо коли страждають невинні люди, це не просто злочин, це великий гріх», - зазначає редактор «Коломийського вісника». За його словами, після 9 місяців судових засідань розгляд справи додав йому ще більше сумнівів стосовно того, чи на лаві підсудних справді опинилися його кривдники. Як наголошує Дем’янів, свідчення засуджених не відповідають фактичним обставинам учинення злочину, які журналіст добре пам’ятає. Йдеться про доказові деталі, які чомусь не врахував суддя: хто і з якого боку наносив перші удари, «відсутність» знаряддя вчинення злочину та його мотивів. «За таких умов я в жодному разі не можу погодитися з обвинувальним вироком і визнати засуджених винними»,- заявив Дем’янів. То ж зважаючи на всі ці обставини він 11 квітня звернувся до суду із повторним клопотанням - відправити справу на повторне досудове слідство, однак суд відхилив клопотання вдруге.
Ще на початку судового засідання В. Дем’янів мав обґрунтовані претензії з приводу добросовісної роботи міліцейського слідства. Він так нічого і не дізнався про знаряддя злочину. Яким це "тупим предметом" (битою, обрізком арматури чи металевої труби) зловмисники проламали йому череп та перебили ногу? Міліція не залучала журналіста і до таких слідчих дій, як відтворення ситуації на місці події, очна ставка, а процедуру "впізнання" було взагалі сфальсифіковано. Слідчі також не побажали після зняття гіпсу з потерпілого провести судмедекспертизу знаку, залишеного на тілі від удару якимось предметом, що прорізав шкіряну куртку та светр. Можливо, саме цим предметом було тяжко понівечено журналіста, через що він став інвалідом. Окрім всього іншого, міліція об’єднала справу, що стосується бандитського нападу на Дем’яніва, в одне провадження із ще двома справами, де фігурують хуліганські мотиви. Таким чином громадськості дали зрозуміти, що справа за замахом на головного редактора є нічим іншим, як намаганням зловмисників заволодіти мобільним телефоном, хоча ні мобільного телефону, ні будь-яких інших речей злочинці навіть не намагалися у постраждалого вкрасти. Їхньою ціллю був непоступливий редактор незалежної газети. А умисел підозрюваних у нападі ретельно так і ніхто не вивчав, недостатньо уваги приділено достеменній перевірці версій, пов’язаних із професійною діяльністю журналіста.
Сумніви потерпілого посилилися і в ході судового розслідування. Два обвинувачені у замаху на життя редактора, після явки з повинною, заявили у суді, що їхні свідчення про вчинення злочину є неправдивими, і що справа є сфабрикованою міліцією на досудовому слідстві. Зізнання, як зазначили підозрювані, вони зробили під тиском. І коли наприкінці перед судовим вироком стало очевидним, що Феміді не вдасться довести їхню вину, один з них «чомусь» вирішив повністю визнати свою причетність до злочину, інший її надалі заперечує.
За словами Дем’яніва, він ще в ході першого судового засідання заявив, що не має до підозрюваних претензій, оскільки не впізнав і не міг впізнати кривдників, бо в присмерках бачив лише їхні силуети. Тепер, оцінюючи ситуацію, що склалася в судовому розслідуванні, журналіст зробив висновок, що воно фактично йде у фарватері міліцейського - поверхово та не об’єктивно, на догоду прокурорського державного обвинувачення.
«У мене й далі залишається підозра, що замість злочинців Феміда підсовує безправних «цапів-відбувайлів», щоб усе списати на злощасну «хуліганку», а замах на моє життя було вчинено через професійну діяльність», - заявив Василь Дем’янів.
Довідка: Як уже повідомлялося КЗУЖ раніше, 23 березня 2010 р. в місті Коломиї Івано-Франківської області було здійснено замах на життя головного редактора газети «Коломийський вісник» Василя Дем’яніва. Злочинці проламали журналісту череп, поламали ногу, що призвело до інвалідності. Лише за збігом обставин журналіст залишився живим.