ariy_ukraina
in
ua_1
Русскій актёр Міхаіл Сегенюк (Боярський) (як Орда нації уніфікувала (денаціоналізувала)
Originally posted by ariy_ukraina at Русскій актёр Міхаіл Сегенюк (Боярський) (як Орда нації уніфікувала (денаціоналізувала)
Originally posted by mysliwiec at Русскій актёр Міхаіл Сегенюк (Боярський)
"Загалом, перелік «семінарських» прізвищ є дуже широким. Самі семінаристи жартома формулювали його наступним чином: «По церквам, по цветам, по камням, по скотам, и яко восхощет его преосвященство» .
Студенти чи випускники духовних закладів, ще до посвячення в сан намагались «облагозвучити» прізвища у тих випадках, коли вони звучали «неблагородно» чи не мелодично. Це відбувалось шляхом заміни «брутальних» прізвищ чи додаванням до них суфіксу «-ський», «-ов». Подібна практика існувала не лише серед духовенства - наприклад, Імператорським Указом від 5 листопада 1825 року було заборонено записувати в формуляри рекрутів їхні «непристойные прозвания», натомість вимагалось «створювати» прізвища для таких новобранців з імені по-батькові .
В окремих випадках видозміна прізвища була спробою «замаскувати» етнічне походження. Наприклад, як завуальовано натякає у своїх спогадах митрополит Веніамін (Федченков), його предки могли бути просто Федченками . Так само священицький рід, з якого походив український літературознавець Сергій Єфремов, мав первісне прізвище «Охріменко» .
Син псаломщика з Холмщини, священик Олександр Сегенюк (дід відомого російського актора Михайла Боярського) вирішив цю проблему в інший спосіб - перейшов на дівоче прізвище своєї матері полькі, та став Боярським".
"Як правило, такого роду прізвища майбутні панотці отримували під час навчання у духовних семінаріях. Це найменування нерідко було своєрідним «шифром», в якому фіксувалась не лише станова приналежність, але й особливості характеру, регіон походження, час прийняття сану тощо. Зокрема, такі священицькі прізвища як Фортунатов (від латинського «удача»), Екземлярський (від латинського «взірець») чи Гіляровський (від грецького «веселий») одночасно «оповідали» про якусь приватні риси їхніх першоносіїв, при цьому ця інформація могла бути «відчитана» тільки доволі вузьким колом найбільш освічених парафіян. Дуже поширені в Україні священицькі прізвища Левицький та Левитський приховували в собі алюзію до давньоєврейських левітів - служителів Єрусалимського Храму, однак навряд чи ця етимологія була прозорою і загальнозрозумілою. Окрему групу священицьких «патронімів» складають найменування, утворені від назв церковних свят (Рождественський, Хрестовоздвиженський, Богоявленський). Носій подібного прізвища міг отримати його як у зв’язку з конкретною подією, що відбулася у відповідний період церковного року, так і «на честь» храмового свята свого рідного села і т.п. Аналогічно, семінаристи, що потрапляли до духовного навчального закладу, віддаленого від місця їхнього народження, могли отримати прізвище, в якому фіксувалась назва їхньої малої батьківщини (Уфімцев, Сибірцев)" .
Звідси:
До речи, призвище Гумілёв, також семінарське і значить то саме, що і російське Смірнов, сле від латинського "гуміліс" - сумирний, непоказний, (низенький).
Originally posted by mysliwiec at Русскій актёр Міхаіл Сегенюк (Боярський)
"Загалом, перелік «семінарських» прізвищ є дуже широким. Самі семінаристи жартома формулювали його наступним чином: «По церквам, по цветам, по камням, по скотам, и яко восхощет его преосвященство» .
Студенти чи випускники духовних закладів, ще до посвячення в сан намагались «облагозвучити» прізвища у тих випадках, коли вони звучали «неблагородно» чи не мелодично. Це відбувалось шляхом заміни «брутальних» прізвищ чи додаванням до них суфіксу «-ський», «-ов». Подібна практика існувала не лише серед духовенства - наприклад, Імператорським Указом від 5 листопада 1825 року було заборонено записувати в формуляри рекрутів їхні «непристойные прозвания», натомість вимагалось «створювати» прізвища для таких новобранців з імені по-батькові .
В окремих випадках видозміна прізвища була спробою «замаскувати» етнічне походження. Наприклад, як завуальовано натякає у своїх спогадах митрополит Веніамін (Федченков), його предки могли бути просто Федченками . Так само священицький рід, з якого походив український літературознавець Сергій Єфремов, мав первісне прізвище «Охріменко» .
Син псаломщика з Холмщини, священик Олександр Сегенюк (дід відомого російського актора Михайла Боярського) вирішив цю проблему в інший спосіб - перейшов на дівоче прізвище своєї матері полькі, та став Боярським".
"Як правило, такого роду прізвища майбутні панотці отримували під час навчання у духовних семінаріях. Це найменування нерідко було своєрідним «шифром», в якому фіксувалась не лише станова приналежність, але й особливості характеру, регіон походження, час прийняття сану тощо. Зокрема, такі священицькі прізвища як Фортунатов (від латинського «удача»), Екземлярський (від латинського «взірець») чи Гіляровський (від грецького «веселий») одночасно «оповідали» про якусь приватні риси їхніх першоносіїв, при цьому ця інформація могла бути «відчитана» тільки доволі вузьким колом найбільш освічених парафіян. Дуже поширені в Україні священицькі прізвища Левицький та Левитський приховували в собі алюзію до давньоєврейських левітів - служителів Єрусалимського Храму, однак навряд чи ця етимологія була прозорою і загальнозрозумілою. Окрему групу священицьких «патронімів» складають найменування, утворені від назв церковних свят (Рождественський, Хрестовоздвиженський, Богоявленський). Носій подібного прізвища міг отримати його як у зв’язку з конкретною подією, що відбулася у відповідний період церковного року, так і «на честь» храмового свята свого рідного села і т.п. Аналогічно, семінаристи, що потрапляли до духовного навчального закладу, віддаленого від місця їхнього народження, могли отримати прізвище, в якому фіксувалась назва їхньої малої батьківщини (Уфімцев, Сибірцев)" .
Звідси:
До речи, призвище Гумілёв, також семінарське і значить то саме, що і російське Смірнов, сле від латинського "гуміліс" - сумирний, непоказний, (низенький).