"Звичайно, означування порядку національних барв у прапорі брав на себе або сам командир частини з власного погляду і розуміння, або вирішував це питання джура чи якийсь підстаршина, якому доручалося спорудити або вивісити прапор.
При цьому виконавці найбільш послуговувались дуже тоді популярною в масах наївною т.зв. “народньою” і “природньою” символікою, яка підказувала будувати прапори блакитно-жовті, себто такі, в полотнищах яких блакитна барва була нагорі, а жовта внизу на тій ніби підставі, що національний наш прапор віддзеркалює краєвид України: блакитне (синє) небо і золоті лани пшениці.
Тим то пояснюється, що наряду з прапорами жовто-блакитними, що будувалися за своєю справжньою назвою, постала велика кількість прапорів відворотніх - блакитно-жовтих, які утворилися за тією незграбною “небесно-пшеничною” символікою”.
Джерело: “Українські війьскові прапори й корогви. Історичний нарис” Микола Битинський.
Продовження дослідження з історії українського прапора
тут