Що має бути зроблене? Агресія Путіна в Україні потребує відповіді
Zbigniew Brzezinski, http://www.washingtonpost.com/
Щодо російської агресії проти України, значною мірою все залежить від подальших кроків Володимира Путіна.
Але те, що робить Путін, відображає не стільки розрахунок ймовірної відповіді НАТО (і особливо США), але й значною мірою його оцінку, як український народ буде реагувати на будь-яку подальшу ескалацію конфлікту з боку Росії.
І, на завершення, Українська Відповідь буде також залежати від реакції громадян на будь-яке додаткове повторення Путинської Кримської агресії, а також від того як вважає народ, чи по-справжньому їх підтримують США і НАТО.
Бандитська тактика Путіна під час захоплення Криму демонструє деякі аспекти щодо планування цієї операції. Він заздалегідь знав, що тонко замасковане вторгнення отримає народну підтримку від проросійської більшості Криму. Він не був впевнений, як легкі українські військові підрозділи, розміщені в цій місцевості будуть реагувати, тому війська вторглися в масках, на кшталт гангстерської мафії.
У випадку серйозного українського опору, він міг відмовитись від ініціативи і відступити.
Його початковий успіх може схилити до повторення цього спектаклю в областях належних до сходу України.
У разі успішності, завершальна третя фаза може буде направлена, з урахуванням поєднання політичної нестабільності і все більш явного використання російських військ, для повалення уряду в Києві.
Результат, відтак, буде схожим на дві фази захоплення Гітлером Судетської області після Мюнхена в 1938 році, та остаточної окупації Праги та Чехословаччини на початку 1939 року.
Багато залежить від того, як чітко Захід донесе диктатору в Кремлі (який певною мірою є комічною копією Муссоліні а також загрозливою подобою Гітлера) ту думку, що НАТО не може бути пасивним, коли в Європі спалахує війна.
У випадку руйнування України, під наглядом Заходу, свобода і безпека в прилеглих Румунії, Польщі, а також і в трьох прибалтійських республіках опиняться під загрозою.
Це не означає, що Захід, або Сполучені Штати, повинні погрожувати війною.
Але в першу чергу, односторонні і погрозливі дії Росії означають, що Захід повинен негайно визнати нинішній уряд України легітимним. Невизначеність щодо його правового статусу може спокусити Путіна на повторення своєї кримської шаради.
По-друге, Захід повинен передати - в приватному порядку на даному етапі (щоб не принизити Росію), - що українська армія може розраховувати на пряму і безпосередню західну допомогу на підтримання її обороноздатності.
В думках Путіна має не виникати жодних сумнівів, що напад на Україну спровокує тривалі та дорогі наслідки, а українці не повинні боятися, що вони залишаться в біді. Тим часом, сили НАТО, відповідно до планування на випадок непередбачених випадків, повинні бути приведені у бойову готовність. У військовому та політичному сенсі є доцільною висока готовність до авіаційного транспортування в Європу аеромобільних одиниць США.
Навіть якщо Захід хоче уникнути конфлікту, в Кремлі не має лишитись жодної двозначності відносно можливих наслідків подальшого авантюристичного застосування сили в центрі Європи.
На додачу, повинні бути узгоджені наступні кроки для того щоб прорахувати варіанти, які можуть призвести до війни. Ці дії мають бути вжиті на підтвердження бажання Заходу щодо мирного співіснування з Росією та консолідації спільних зусиль у допомозі Україні для відновлення економіки і стабілізації політичної ситуації.
Захід повинен переконати Росію, що вона не прагне залучити Україну до НАТО, чи направити проти Росії.
Українці самі мають визначити глибину їх наближення до Європи і сферу їх економічного співробітництва з Росією, в інтересах миру і стабільності в Європі.
І після травневих виборів, вони можуть переглянути деякі з механізмів особливого статусу Криму. Однак ці дії не мають бути вжиті під тиском нападу від сусіда, що обумовлений імперськими чи особистими амбіціями.
Джерело