Чому Майдан мусить стояти?
Originally posted by ihorhulyk at Чому Майдан мусить стояти?
Ілюстрація: svpressa.ru
Треба віддати належне Януковичу: він, як ніхто інший, зробив українцям надійне щеплення від легковажності їхнього особистого вибору. Він, це самовпевнене, тупе і недолуге непорозуміння, гадаю, змусить нас на довгі роки вперед затямити собі одну просту річ: країну не можна віддавати шахраям, наперсточникам і популістам. Бо це - наша країна, це - єдине спільне і для магната, і для найупослідженішого злидаря.
Зараз, коли наші мізки плавають у теплому океані ейфорії, мусимо таки взяти і порахувати. До 74-х... Саме стільки життів покладено на Майдані. Порахувати, пом’янути і повернутися до реальності. Згадати завершення крилатої фрази про те, хто користає плодами революції.
Переконаний, що позавчорашній Майдан кожен із політиків намагався зробити стартовим майданчиком своєї президентської кампанії. Особливо старалася щойно звільнена ЮВТ, та так, що іноді втрачала відчуття меж звичного для неї акторства. Можна, звісно, зрозуміти глибину емоцій колишньої бранки, яку ось таким несподіваним, майже фантастичним чином визволено, і вона дещо неадекватно сприймає нову реальність. Але, гадаю, навіть перша реакція Майдану трохи збила месіонерський запал Юлії Володимирівни. І це - тільки початок розчарувань «газової принциси».
З останніх вражень у мене надовго залишиться кинута Турчиновим репліка про те, що Майдан вже виконав свою функцію і може розходитися. Не витримав чоловік, ляпнув, те, що найбільше переймає його мізки.
Майдан - не «функція», Майдан - це люди. Майдан поклав оту Небесну сотню не задля того, аби у кріслі Рибака всівся Олександр Валентинович чи хтось там іще, завбачливо тримаючи місце до травня для своєї гламурної патронесси. Майже за арістотелевою «Політикою»: «Ми ж як говоримо: хор в комедії - одне, хор у трагедії - інше, навіть коли його учасники - одні й ті самі особи».
Майдан склав цю страшну офіру за іншу країну, без лицемірства і всесилля влади. Зрештою, Майдан був і залишається ЄВРОмайданом, і допоки винесені його хвилею на керівні вершини люди не втілять цю МРІЮ, до тих пір годі говорити про «виконану місію».
Я вже писав не раз і не двічі: проблема проблем України в тому, що її «еліта» вічно запізнюється, вона не здатна відчувати дорослішання народу, вона просто таки неспроможна вловити його налаштованість і його вектор руху. Не тому, що всі там, нагорі, такі обмежені і невігласи. Тому, що всю енергію, сили, інтелект вони витрачають на поборювання одне одного, на внутрішньовидову гризню, на вигадування схем безглуздого збагачення, яке перетворюється у їхніх головах у якийсь збоченський культ. Яскравий приклад ідіотизму новітніх українських гобсеків - Межигір’я. Ось унаочнення того, за що воюють і що вважають за найвищі цінності ті, кого ми обираємо. Ось ситуація, яка дала підстави Тарасу Прохаськові констатувати діагноз: "Сьогодні почалася пустка у тому сенсі, що Українська держава перестала існувати. Адже держава - це консенсус, це домовленість, в якій відбувається свідомий перерозподіл втрат і набутків. Коли неможливим стає консенсус, втрачає свій сенс і держава. Що ми тепер і отримали".
Ті, кого Майдан вніс на плечах у владу, звісно, мріють про те, як би увібгати свої, - дискредитовані і не дуже, сумнівні і більш-менш чисті, - історії у нову історію нової України. Як би втиснути свої «команди» у стару систему, яка власне й спровокувала народне повстання. Як би вписати у нові реалії ну ду-у-же потрібних їм людей, причетних до режиму «папєрєдніка». Я, наприклад, не здивуюся, зауваживши у штабах певних достойників людей з команди знаного всім юриста. Не дивуватимуся також, коли перед травнем у Києві з’являться одіозні російські фахівці з політтехнологічних трюків.
Мусимо зрозуміти: Європи боявся Янукович, Європи бояться і ті, хто нині стриже купони на жертвах Майдану. Бо вона - найнадійніший (у нашій ситуації) запобіжник всесилля, свавілля і корумпованої влади. Бо вона - обмежувач неймовірних апетитів чиновників, вона, як бачимо, доволі ефективна вакцина від метастазів минулого.
Ігор Гулик
Почему Майдан должен стоять?
Надо отдать должное Януковичу: он, как никто другой, сделал украинцам надежную прививку от легкомыслия их личного выбора. Он, это самонадеянное, тупое и рыхлое недоразумение, думаю, заставит нас на долгие годы вперед запомнить себе одну простую вещь: страну нельзя отдавать мошенникам, наперсточникам и популистам. Потому что это - наша страна это - единственное общее и для магната, и для самого несчастного нищего.
Сейчас, когда наш разум плавает в теплом океане эйфории, мы все же должны взять и посчитать. До 74-х... Именно столько жизней положено на Майдане. Посчитать, помянуть и вернуться к реальности. Вспомнить завершения крылатой фразы о том, кто пользуется плодами революции.
Убежден, что позавчерашний Майдан каждый из политиков пытался сделать стартовой площадкой своей президентской кампании. Особенно старалась только что освобожденная ЮВТ, да так, что иногда теряла ощущение границ привычного для нее актерства. Можно, конечно, понять глубину эмоций бывшей пленницы, которую вот таким неожиданным, почти фантастическим образом освобоили, и она несколько неадекватно воспринимает новую реальность. Но, думаю, даже первая реакция Майдана немного сбила миссионерський пыл Юлии Владимировны. И это - только начало разочарований «газовой принцисы».
Из последних впечатлений у меня надолго останется брошенная Турчиновым реплика о том, что Майдан уже выполнил свою функцию и может расходиться. Не выдержал человек, ляпнул то, что больше занимает его мозг.
Майдан - не «функция», Майдан - это люди. Майдан положил эту Небесную сотню не ради того, чтобы в кресле Рыбака уселся Александр Валентинович или кто-то там еще, предусмотрительно держа место до мая для своей гламурной патронессы. Почти по аристотелевской «Политике»: «Мы же как говорим: хор в комедии - одно, хор в трагедии - другое, даже когда его участники - одни и те же лица».
Майдан принес эту страшную жертву за другую страну, без лицемерия и всесилия власти. В конце концов, Майдан был и остается ЕВРОмайданом, и пока вынесенные его волной на руководящие вершины люди не воплотят эту МЕЧТУ, до тех пор нельзя говорить о «выполненной миссии».
Я уже писал не раз и не дважды: проблема проблем Украины в том, что ее «элита» вечно опаздывает, она не способна улавливать взросления народа, она просто таки не может уловить его настрой и его вектор движения. Не потому, что все там, наверху, все такие ограниченные и невежды. Потому что всю энергию, силы, интеллект они тратят на уничтожение друг друга, на внутривидовую грызню, на придумывание схем бессмысленного обогащения, которое превращается в их головах в какой-то извращенский культ. Яркий пример идиотизма новейших украинских гобсеков - Межигорье. Вот наглядный пример того, за что воюют и считают высшими ценностями те, кого мы избираем. Вот ситуация, дающая право Тарасу Прохаську констатировать диагноз: "Сегодня началась пустота в том смысле, что Украинское государство перестало существовать. Потому что государство - это консенсус, это договоренность, в которой происходит сознательное перераспределение потерь и доходов. Когда консунсус стал невозможным, утратило свой сенс и государство. Что мы теперь и получили".
Те, кого Майдан внес на плечах во власть, конечно, мечтают о том, как бы втиснуть свои, - дискредитированные и не очень, сомнительные и более-менее чистые, - истории в совершенно другую историю новой Украины. Как бы вмонтировать свои «команды» в старую систему, которая собственно и спровоцировала народное восстание. Как бы вписать в новые реалии ну о-очень нужных им людей, причастных к режиму «папередника». Я, например, не удивлюсь, заметив в штабах некоторых "достойных" людей из команды известного всем юриста. Не слишком буду шокирован также, когда перед маем в Киеве появятся одиозные российские специалисты по политтехнологическим трюкам.
Мы должны понять: Европы боялся Янукович, Европы боятся и те, кто сейчас стрижет купоны на жертвах Майдана. Потому что она - надежный (в нашей ситуации) предохранитель всесилия, произвола для власти. Потому что она - ограничитель невероятных аппетитов чиновников, она, как видим, довольно эффективная вакцина от метастазов прошлого.
Игорь Гулык
Ілюстрація: svpressa.ru
Треба віддати належне Януковичу: він, як ніхто інший, зробив українцям надійне щеплення від легковажності їхнього особистого вибору. Він, це самовпевнене, тупе і недолуге непорозуміння, гадаю, змусить нас на довгі роки вперед затямити собі одну просту річ: країну не можна віддавати шахраям, наперсточникам і популістам. Бо це - наша країна, це - єдине спільне і для магната, і для найупослідженішого злидаря.
Зараз, коли наші мізки плавають у теплому океані ейфорії, мусимо таки взяти і порахувати. До 74-х... Саме стільки життів покладено на Майдані. Порахувати, пом’янути і повернутися до реальності. Згадати завершення крилатої фрази про те, хто користає плодами революції.
Переконаний, що позавчорашній Майдан кожен із політиків намагався зробити стартовим майданчиком своєї президентської кампанії. Особливо старалася щойно звільнена ЮВТ, та так, що іноді втрачала відчуття меж звичного для неї акторства. Можна, звісно, зрозуміти глибину емоцій колишньої бранки, яку ось таким несподіваним, майже фантастичним чином визволено, і вона дещо неадекватно сприймає нову реальність. Але, гадаю, навіть перша реакція Майдану трохи збила месіонерський запал Юлії Володимирівни. І це - тільки початок розчарувань «газової принциси».
З останніх вражень у мене надовго залишиться кинута Турчиновим репліка про те, що Майдан вже виконав свою функцію і може розходитися. Не витримав чоловік, ляпнув, те, що найбільше переймає його мізки.
Майдан - не «функція», Майдан - це люди. Майдан поклав оту Небесну сотню не задля того, аби у кріслі Рибака всівся Олександр Валентинович чи хтось там іще, завбачливо тримаючи місце до травня для своєї гламурної патронесси. Майже за арістотелевою «Політикою»: «Ми ж як говоримо: хор в комедії - одне, хор у трагедії - інше, навіть коли його учасники - одні й ті самі особи».
Майдан склав цю страшну офіру за іншу країну, без лицемірства і всесилля влади. Зрештою, Майдан був і залишається ЄВРОмайданом, і допоки винесені його хвилею на керівні вершини люди не втілять цю МРІЮ, до тих пір годі говорити про «виконану місію».
Я вже писав не раз і не двічі: проблема проблем України в тому, що її «еліта» вічно запізнюється, вона не здатна відчувати дорослішання народу, вона просто таки неспроможна вловити його налаштованість і його вектор руху. Не тому, що всі там, нагорі, такі обмежені і невігласи. Тому, що всю енергію, сили, інтелект вони витрачають на поборювання одне одного, на внутрішньовидову гризню, на вигадування схем безглуздого збагачення, яке перетворюється у їхніх головах у якийсь збоченський культ. Яскравий приклад ідіотизму новітніх українських гобсеків - Межигір’я. Ось унаочнення того, за що воюють і що вважають за найвищі цінності ті, кого ми обираємо. Ось ситуація, яка дала підстави Тарасу Прохаськові констатувати діагноз: "Сьогодні почалася пустка у тому сенсі, що Українська держава перестала існувати. Адже держава - це консенсус, це домовленість, в якій відбувається свідомий перерозподіл втрат і набутків. Коли неможливим стає консенсус, втрачає свій сенс і держава. Що ми тепер і отримали".
Ті, кого Майдан вніс на плечах у владу, звісно, мріють про те, як би увібгати свої, - дискредитовані і не дуже, сумнівні і більш-менш чисті, - історії у нову історію нової України. Як би втиснути свої «команди» у стару систему, яка власне й спровокувала народне повстання. Як би вписати у нові реалії ну ду-у-же потрібних їм людей, причетних до режиму «папєрєдніка». Я, наприклад, не здивуюся, зауваживши у штабах певних достойників людей з команди знаного всім юриста. Не дивуватимуся також, коли перед травнем у Києві з’являться одіозні російські фахівці з політтехнологічних трюків.
Мусимо зрозуміти: Європи боявся Янукович, Європи бояться і ті, хто нині стриже купони на жертвах Майдану. Бо вона - найнадійніший (у нашій ситуації) запобіжник всесилля, свавілля і корумпованої влади. Бо вона - обмежувач неймовірних апетитів чиновників, вона, як бачимо, доволі ефективна вакцина від метастазів минулого.
Ігор Гулик
Почему Майдан должен стоять?
Надо отдать должное Януковичу: он, как никто другой, сделал украинцам надежную прививку от легкомыслия их личного выбора. Он, это самонадеянное, тупое и рыхлое недоразумение, думаю, заставит нас на долгие годы вперед запомнить себе одну простую вещь: страну нельзя отдавать мошенникам, наперсточникам и популистам. Потому что это - наша страна это - единственное общее и для магната, и для самого несчастного нищего.
Сейчас, когда наш разум плавает в теплом океане эйфории, мы все же должны взять и посчитать. До 74-х... Именно столько жизней положено на Майдане. Посчитать, помянуть и вернуться к реальности. Вспомнить завершения крылатой фразы о том, кто пользуется плодами революции.
Убежден, что позавчерашний Майдан каждый из политиков пытался сделать стартовой площадкой своей президентской кампании. Особенно старалась только что освобожденная ЮВТ, да так, что иногда теряла ощущение границ привычного для нее актерства. Можно, конечно, понять глубину эмоций бывшей пленницы, которую вот таким неожиданным, почти фантастическим образом освобоили, и она несколько неадекватно воспринимает новую реальность. Но, думаю, даже первая реакция Майдана немного сбила миссионерський пыл Юлии Владимировны. И это - только начало разочарований «газовой принцисы».
Из последних впечатлений у меня надолго останется брошенная Турчиновым реплика о том, что Майдан уже выполнил свою функцию и может расходиться. Не выдержал человек, ляпнул то, что больше занимает его мозг.
Майдан - не «функция», Майдан - это люди. Майдан положил эту Небесную сотню не ради того, чтобы в кресле Рыбака уселся Александр Валентинович или кто-то там еще, предусмотрительно держа место до мая для своей гламурной патронессы. Почти по аристотелевской «Политике»: «Мы же как говорим: хор в комедии - одно, хор в трагедии - другое, даже когда его участники - одни и те же лица».
Майдан принес эту страшную жертву за другую страну, без лицемерия и всесилия власти. В конце концов, Майдан был и остается ЕВРОмайданом, и пока вынесенные его волной на руководящие вершины люди не воплотят эту МЕЧТУ, до тех пор нельзя говорить о «выполненной миссии».
Я уже писал не раз и не дважды: проблема проблем Украины в том, что ее «элита» вечно опаздывает, она не способна улавливать взросления народа, она просто таки не может уловить его настрой и его вектор движения. Не потому, что все там, наверху, все такие ограниченные и невежды. Потому что всю энергию, силы, интеллект они тратят на уничтожение друг друга, на внутривидовую грызню, на придумывание схем бессмысленного обогащения, которое превращается в их головах в какой-то извращенский культ. Яркий пример идиотизма новейших украинских гобсеков - Межигорье. Вот наглядный пример того, за что воюют и считают высшими ценностями те, кого мы избираем. Вот ситуация, дающая право Тарасу Прохаську констатировать диагноз: "Сегодня началась пустота в том смысле, что Украинское государство перестало существовать. Потому что государство - это консенсус, это договоренность, в которой происходит сознательное перераспределение потерь и доходов. Когда консунсус стал невозможным, утратило свой сенс и государство. Что мы теперь и получили".
Те, кого Майдан внес на плечах во власть, конечно, мечтают о том, как бы втиснуть свои, - дискредитированные и не очень, сомнительные и более-менее чистые, - истории в совершенно другую историю новой Украины. Как бы вмонтировать свои «команды» в старую систему, которая собственно и спровоцировала народное восстание. Как бы вписать в новые реалии ну о-очень нужных им людей, причастных к режиму «папередника». Я, например, не удивлюсь, заметив в штабах некоторых "достойных" людей из команды известного всем юриста. Не слишком буду шокирован также, когда перед маем в Киеве появятся одиозные российские специалисты по политтехнологическим трюкам.
Мы должны понять: Европы боялся Янукович, Европы боятся и те, кто сейчас стрижет купоны на жертвах Майдана. Потому что она - надежный (в нашей ситуации) предохранитель всесилия, произвола для власти. Потому что она - ограничитель невероятных аппетитов чиновников, она, как видим, довольно эффективная вакцина от метастазов прошлого.
Игорь Гулык