День мови в Україні

[katyona_ks]

Сьогодні в Україні святкують день української писемності й мови. Встановлено це свято Леонідом Кучмою у 1997 році і відзначається у день вшанування памяті Преподобного Нестора-Літописця - послідовника творців слов'янської писемності Кирила і Мефодія. Відтоді щороку 9 листопада до пам’ятника Нестора-літописця покладають квіти, також було організовано Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика, який проводився за підтримки Міністерства освіти та науки України та Ліги українських меценатів, але в Україні є такий затятий борець "за" українську мову, як міністр освіти Дмитро Табачник, який у 2010 році оголосив про відмову МОН України фінансувати проведення конкурсу. Дімачька, до речі, навіть пропонував відмінити іспит із української мови для вступу до ВИЩів, тобто абітурієнтові зовсім не обов’язково знати мови, якою він навчатиметься у ВИЩі у цій країні.



Останнім часом зустрічаю безліч "знатоків" мови, які "рахують, що знають українську мову", а коли питаєш їх "і скільки ж ви нарахували?", шаріються і не знають що відповісти. Бо не кожен, хто розуміє мову, нею володіє. Тому й виходить, що люди рахують думки, прасують білизну пральним порошком і купують туш для повій.



Та більш за всіх оцих знавців разом узятих нашу мову пакращує шановний прем’єр-міністр - друге обличчя країни, людина, яка представляє державу. Дяка Богові, що іноземці не знають, як воно ото базікає, а от самим слухати тут соромно. До речі, Янукович починав приблизно з такого ж рівня, але підтягнув мову і вимову настільки, що заслуговує поваги хоча б за це. То чому ж прем’єр не може, якщо президент зміг?





Я знаю, що цей запис зрозуміє відсотків 10 читачів, якщо не менше, тому що аудиторія здебільшого російськомовна, але бувають такі моменти у житті, коли конче необхідно дозволити собі висловитися саме рідною мовою. Найчастіше у таких випадках я беру папір, олівець і починаю писати вірші. Це дозволяє насититися соком традицій, всотати енергію предків, зарядитися потужною силою духовності свого народу. Але хіба цього вистачить на все життя, яке ти змушений проживати в іншомовному середовищі? І чому я у Львові не народилася...







У будь-якому разі, я вітаю українців із днем писемності та мови і бажаю кожному свідомому громадянину бажання знати і поважати свою мову, традиції і культуру нації.