ксенофобія

[nik_adams]

Пропорую увазі спільноти блог Юрка Іздрика, який, сподіваюся, не потребує представлення і рекомендацій. Бо якщо потребує, то я навіть не знаю, для чого ви на світі живете. Власне, іздрикова сторінка це навіть не блог, у прямому розумінні цього слова, а те місце, куди він викладає свої вірші. Але й цього більш ніж достатньо, бо таланту у нього достобіса. Що приємно, з роками Іздрик позбавляється прокляття постмодернізму, його поезія стає простішою, зрозумілішою, ближчою, але від того не менш глибокою і проникливою. Іздрик - Майстер, майбутня хрестоматійна легенда з якою нам пощастило жити в один час, тому він заслуговує на те, щоб про нього говорили. Originally posted by izdryk_y at ксенофобія

ми з тобою - країна ніколи й ніким не визнана материк безіменний і матриця матріархату з рук і ніг із волосся і пальців сплели вітчизну ми і тепер так безтямно вчимося її кохати а вона як зазвичай примхлива тривожна й відчужена а вона як буває цілком іще дика й незвідана і нема тут коліс - лиш монети тотемне кружало й темні джунглі - твоє символічне придане а моя дівизна - голі камені на узбережжі а твоя лівизна - у кристалах кварцу і соди в нас нема ще кордонів і досить умовні межі ми ще точно не знаєм чи нам чогось справді шкода ми вчимося любити сади своїх тіл достиглих ми вчимося сплітати ріки пустелі гори ми вчимось впізнавати кожен ландшафтний вигин ми говоримо мовами якими ніхто не говорить ця країна ніколи не буде названа ця країна ніколи не буде визнана але землі свої ні за що не віддасть вона і нікому чужому ніколи не стане вітчизною