Originally posted by
gorlohvat at
трохи про український живопис "На пасіці " Тараса Шевченка та "Гість із Запоріжжя" Красицького - картини добре знані.
Вони чимось подібні - діти, сивочолі старці (брахмани) та власне козак-кшатрій у Красицького свідчать на користь прихованого ритуалу, певної посвяти, яку можна або разгадати або вигадати
Україна нагадує Рай - добре доглянутий сад або хутір, який насолоджується спокоєм нескінченого пишного літа.
Задне тло цих картин - сонце та дерева у сонці.
Священий Гай.
Не той раблезіансько-ковбасний рай як пир, рай як обжиралово вигаданий могилястами-пащекунамии 18 століття, які зрадили консервативну козацько-старшинську революцію Мазепи-Колединського, а суто сакральний простір, холодний - попри літо та сонце - через тінь від дерев.
Сакральний простір, який радше нагадує антиреспубліканську Горню Республіку Сковороди або перехрещене на царство Попа Івана лицарсько-європейське володіння Пресвітера Іоанна.
Можливо, на цих картинах і справді Рай і люди на них і старі і діти і жінка і козак вже загинули на землі в часи Руїни і перебувють за межею - з рештою ніхто не заборонить і подібне тлумачення...