Оригинал взят у
m_a_d_m_a_x в
Наследие. Стара Ропа (Старая Соль). Костел Архистратига Михаила/Спадщіна. Стара Сіль. Костел. за великими картинками-переростками, як завжди до мене/за большими картинками-переростоками, как всегда ко мне -
http://m-a-d-m-a-x.livejournal.com/195799.htmlЗ історії Старої Солі і старосільського костелу
Зараз Стара Сіль має статус селища містького типу. Проживає тут близько 1200 осіб. Небагато - це на більш як сотню чоловік менше, ніж було в 1880 р.
----------
Из истории Старой Соли и старосельского костела
Сейчас Старая Соль имеет статус поселка городского типа. Проживает здесь около 1200 человек. Немного - это более чем на сотню человек меньше, чем было в 1880 году.
Згідно переказам, містечко Стару Сіль заснував польський король Казимір Великий, надав магдебурзьке право вже існуючому русинському поселенню. (Інші джерела не такі легковірні і стверджують, що перша згадка про Стару Сіль в документах датується аж 1502 роком).
Але легенди ж теж чимось підживлювались? Ну так от, в 1365 р. все той самий Казимір вивів жупу в Старій Солі з державної власності і надав поселення місцевому монастирю василіянів - з умовою, що частина доходів піде на побудову римо-католицької каплиці св. Анни. Ймовірно, та каплиця була відразу зведена з каменю. Цілком можливо, що стіни каплиці дожили до нашого часу як частина існуючого костелу. В 1469 р. до цієї каплиці було прибудовано дерев'яний костел. На будівництво його фундаментів пішов камінь з розібраної православної катедри в Перемишлі.
-----------
Согласно преданию, городок Старую Соль основал польский король Казимир Великий, предоставил магдебургское право уже существующем русинском поселению. (Другие источники не столь легковерны и утверждают, что первое упоминание о Старой Соли в документах датируется аж 1 502 годом).
Но легенды ведь тоже чем-то подпитывались? Ну так вот, в 1365 все тот же Казимир вывел жупу в Старой Соли из государственной собственности и предоставил поселение местному монастырю Ордена - с условием, что часть доходов пойдет на построение римско-католической часовни св. Анны. Вероятно, и часовня была сразу возведена из камня. Вполне возможно, что стены часовни дожили до нашего времени как часть существующего костела. В 1469 к этой часовни был пристроен деревянный костел. На строительство его фундаментов пошел камень с разобранной православной кафедры в Перемышле.
Стара Сіль була важливим осередком важення солі з королівських соляних шахт. Шахти закрили аж в 1853 р. - після того, як практично вичерпали всі місцеві запаси природньої солі. В 1880 р. проводилися геологічні дослідження з метою знайти нові родовища солі. Без успіху...
---------
Старая Соль была важным центром взвешивания соли из королевских соляных шахт. Шахты закрыли аж в 1853 гг. - После того, как практически исчерпали все местные запасы естественной соли. В 1880 проводились геологические исследования с целью найти новые месторождения соли. Безуспешно ...
Де місто - там торгівля (і не лише сіллю), де торгівля - там... Перші іудеї - згідно документам - з'явилися в Старій Солі в 1615 р. В XVIII ст. синів Ізраілю було вже стільки, що вони утворили в Старій Солі самостійну гміну (щось на кшталт сільради). Відомо, що в 1765 р. тут проживало 229 іудеїв. Десь на початку XVIII ст. з'явилася і синагога (не дожила до наших днів).
----------
Где город - там торговля (и не только солью), где торговля - там ... Первые иудеи - согласно документам - появились в Старой Соли в 1615. В XVIII в. сыновей Израиля было уже столько, что они образовали в Старой Соли самостоятельную гмину (что-то вроде сельсовета). Известно, что в 1765 г.. Здесь проживало 229 евреев. Еще в начале XVIII в. появилась и синагога (не дожила до наших дней).
Латинська парафія відома в поселенні з XV ст. Відомі навіть імена тодішніх парохів: в 1494-1495 рр. ним був священик Зигмунт, в 1497 р. - його наступники Павло і Мартин, а в 1498-1511 рр. - отець Ян Капустка.
Відомо, що при костелі в Старій Солі діяли братства убогих (згадане під 1502 р.), Святої Анни (засноване львівським архієпископом Яном Дмитром Соліковським в 1598 р.), літературне (згадане в 1646 р.), а також Святої Трійці (створене в 1735 р.). Джерела під 1533 р. згадують також діяльність парафіяльної школи.
-----------
Латинский приход известен в поселении с XV в. Известны даже имена тогдашних настоятелей: в 1494-1495 гг. им был священник Зигмунт, в 1497 г.. - его преемники Павел и Мартин, а в 1498-1511 гг. - отец Ян Капустка.
Известно, что при костеле в Старой Соли действовали братства убогих (упомянутое в 1502), Святой Анны (основано львовским архиепископом Яном Дмитрием Соликовского в 1598), литературное (упомянутое в 1646), а также Святой Троицы (создано в 1735). Источники в 1533 упоминают также деятельность приходской школы.
Костел св. Михайла в Старій Солі
А Михайлівський костел (вул. І.Франка, якщо що, це при трасі) в перший візит в Стару Сіль мене таки вразжає! Скульптури чотирьох апостолів верхом на контрфорсах тримають оборону навкруги вівтарної частини, лелека на зруйнованому фасаді (в квітні 2009 року лелек було відразу четверо), ікона над головним входом (за стилем дуже схоже на роботу відомої художниці з діаспори Галини Мазепи), надзвичайна дерев'яна дзвіниця, так схожа на традиційні для Карпат дзвіниці православних, дерев'яних же храмів, але аж ніяк не мурованих середньовічних костелів... Супер!
------------
Костел св. Михаила в Старой Соли
А Михайловский костел (ул. И.Франко, если что, это при трассе) в первый визит в Старую Соль поражает! Скульптуры четырех апостолов верхом на контрфорсах держат оборону вокруг алтарной части, аист на разрушенном фасаде (в апреле 2009 года аистов было сразу четверо), икона над главным входом (по стилю очень похоже на работу известной художницы из диаспоры Галины Мазепы), чрезвычайная деревянная колокольня, так похожа на традиционные для Карпат колокольни православных, деревянных же храмов, но отнюдь не каменных средневековых костелов ... Супер!
Повернімося до історії святині.
В 1613 р. оту найдавнішу частину, муровану каплицю св. Анни, перебудовують на кошти Єжи Мніща (Mniszch). Було вимуровано нові склепіння і виконано розписи (? "декорації штукатурські").
Том І "Львівської архідієцезії латинського обряду" повідомляє наступне: в 1613 році під час ремонту каплиці було знайдено напис латиною: "Анно, родителько Діви... зглянься на те, щоб нащадок Болеслава споруджує цю святиню і покірно просить тримати його під своєю опікою року божого 1365". Це підтверджує версію, що каплицю св. Анни звів король Казимир Великий.
--------------
Вернемся к истории святыни.
В 1613 эту древнейшую часть, каменную часовню св. Анны, перестраивают на средства Ежи Мнища (Mniszch). Были выстроены новые своды и выполнены росписи (? "Декорации штукатурськи»).
Том "Львовской архиепархии латинского обряда" сообщает следующее: в 1613 году во время ремонта часовни была найдена надпись на латыни: "Анна, родительница Девы ... взглянуть на то, как потомок Болеслава строит эту святыню и покорно просит держать его под своей опекой года божьего 1365 ". Это подтверждает версию, что часовню св. Анны возвел король Казимир Великий.
У 1648 році храм спалили козаки Богдана Хмельницького. В 1652 р. Матеуш Пісаревич заповідає 100 флоринів на будівництво нової мурованої святині. Цих коштів було безумовно мало, допоміг збором грошей керівник самбірської економії Богуслав Лещинський. Храм закінчили будувати у 1660 р.
---------
В 1648 году храм сожгли казаки Богдана Хмельницкого. В 1652 Матеуш Писаревич завещает 100 флоринов на строительство новой каменной святыни. Этих средств было безусловно мало, помог сбором денег руководитель самбирской экономии Богуслав Лещинский. Храм закончили строить в 1660 году.
Протокол візітації храму єпископом Криштофом Яном Шембеком у 1721 р. згадує сім вівтарів в старосілсьькому храмі. В документі також описана дерев'яна дзвіниця біля костелу - ймовірно та, що існує й сьогодні. В 1720 р. її було перекрито новим ґонтом.
-----------
Протокол визитации храма епископом Криштофом Яном Шембеком в 1721 году вспоминает семь алтарей в старосилськом храме. В документе также описана деревянная колокольня у костела - вероятно та, что существует и сегодня. В 1720 году она была перекрыта новым гонтом.
24 серпня 1743 року храм під титулом Архангела Михаїла і св. Станіслава освятив єпископ Вацлав Сераковський, присвячуючи його архангелу Михайлу і св. Станіславу. З такої оказії було інвентарізовано все костельне майно - цінний історичний документ.
-------------
24 августа 1743 года храм под титулом Архангела Михаила и св. Станислава освятил епископ Вацлав Сераковский, посвящая его архангелу Михаилу и св. Станиславу. С такой оказии было инвентаризировано все костельной имущество - ценный исторический документ.
Весь листопад 1914 р. Стара Сіль була суцільним полем бою. Після місячної битви від костела лишилися тільки руїни. Нижня частина стіни і вівтар звалилися до мавзолею (? думаю, так названо крипти), розчавивши тамошні поховання. В наві було пошкоджено великий шмат стіни гарматним пострілом. Після війни костел сяк-так підлатали. В храмі відбувалися служби, але до капітального ремонту все ніяк не доходило.
---------------
Весь ноябрь 1914 года Старая Соль была сплошным полем боя. После месячной битвы от костела остались только руины. Нижняя часть стены и алтарь рухнули в мавзолей (? Думаю, так названы крипты), раздавив тамошние захоронения. В нави был поврежден большой кусок стены пушечным выстрелом. После войны костел кое-как залатали. В храме происходили службы, но до капитального ремонта все никак не доходило.
Здивування віком костелу було недаремне: вигляд споруди вказував на значно пізніші перебудови, і саме так і було: остання велика реконструкція храму відбулася на початку ХХ століття. Ініціював її довголітній парох (з 1905р.) старосільського храму Адальберт (за іншими даними - Хенрик) Овоц. Без пітримки парафіяльного комітету нічого б не було, це теж треба зазначити.
Проект віднови виконав Броніслав Віктор, давно знайомий великою любов'ю до кам'яних завітушечек - ось як в Оброшині, приміром. Чи там в Чемеринцях або в Вижнянах. Проект був готовий в 1923 році. Костел в Старій Солі за ним ставав (і таки став) ефектною спорудою в так званому "рідному стилі", популярному напрямку тодішньої краківської архітектурної школи. Натхнення ця школа шукала переважно серед барокових провінціальних костелів. Віктор щедро розсипав храмом різьблені деталі, які пом'якшили образ старої споруди.
-------------
Удивление возрастом костела было не зря: вид сооружения указывал на значительно более поздние перестройки, и именно так и было: последняя большая реконструкция храма состоялась в начале ХХ века. Инициировал ее многолетний настоятель (с 1905г.) Старосильского храма Адальберт (по другим данным - Хенрик) Овоц. Без поддержки приходского комитета ничего бы не было, это тоже надо отметить.
Проект возрождения выполнил Бронислав Виктор, давно знакомый большой любовью к каменным завитушечкам - вот как в Оброшино, например. Проект был готов в 1923 году. Костел в Старой Соли по нему становился (и таки стал) эффектным сооружением в так называемом "родном стиле", популярном направлении тогдашней краковской архитектурной школы. Вдохновение эта школа искала преимущественно среди барочных провинциальных костелов. Виктор щедро рассыпал храмом резных деталей, которые смягчили образ старой постройки.
З 1922 по 1930 роки йшли ремонтні роботи. В 1923 р. було написано призивну промову до земляків в Америці - з воланням про фінансову допомогу (Західна Україна теж добряче наемігрантилась на межі ХІХ і ХХ століть). Головне в тому ремонті для нас, людей ХХІ століття, це те, що менш як сто років тому до історичних пам'яток народ все ще ставився по-дикунські, не так їх реставруючи, як модернізуючи і прикрашаючи. Сам Б.Віктор вважав свою працю "творчою реставрацією" - оксюморон за сучасними мірками. Ідеї такого підходу до реставрації пропагував Адольф Шишко-Богуш, в якого Броніслав Віктор навчався в Львівській політехніці. Схожі на старосілсьький проекти храмів можна віднайти в праці Шишко-Богуша "Проект костелу в Королівстві Польськім", опублікованій в 1910 р.
Можливо, саме тому в 1924 р. роботи в костелі було зупинено - консерваторський (читай - реставраційний) уряд у Львові не дав коштів на Стару Сіль.
-----------
С 1922 по 1930 годы шли ремонтные работы. В 1923 году была написана призывная речь к землякам в Америке - с воплем о финансовой помощи (Западная Украина тоже изрядно наемигрантилась на рубеже ХIХ и ХХ веков). Главное в том ремонте для нас, людей XXI века, это то, что менее ста лет назад к историческим памятникам народ все еще относился по-дикарские, не так их реставрируя, как модернизируя и приукрашивая. Сам Б.Виктор считал свой труд "творческой реставрацией" - оксюморон по современным меркам. Идеи такого подхода к реставрации пропагандировал Адольф Шишко-Богуш, у которого Бронислав Виктор учился в Львовском политехе. Похожие на старосилський проекты храмов можно найти в работе Шишко-Богуша "Проект костела в Королевстве Польском", опубликованной в 1910 году.
Возможно, именно поэтому в 1924 г.. Работы в костеле были остановлены - консерваторское (читай - реставрационное) правительство во Львове не дало средств на Старую Соль.
ще декілька фотографій/еще несколько фотографий
Та старосільці так просто не здалися: заради коштів на ремонт вони продали частину полів, котрі належали до парафії.
В 1926 р. вже було готове склепіння пресбітеріуму.
-------------
Но старосельцы так просто не сдались: ради средств на ремонт они продали часть полей, которые принадлежали к приходу.
В 1926 уже был готов свод пресбитериума.
За проктом архітектора Б. Віктора в 1926-1927 рр. змінено вигляд головного фасаду (надбудовано щит над входом), збудовані новий притвір та кругла каплиця під куполом біля південного фасаду, встановлена нова сигнатурка. Тоді ж з'явився мозаїчний образ богоматері.
Скульптури чотирьох євангелістів, які встановили на контрфорси, було виготовлено в 1928 році. В 1929 р. наву було скріплено залізобетоном, з'явився новий дах з прегарною високою сигнатуркою. Шкода, що вона не збереглася.
Станом на 1930 р. ремонт було закінчено. Його визнали таким успішним, що голову парафіяльного комітету Х.Кременецького в 1930 р. навіть нагородили медаллю з Ватикану "Pro Ecclesia et Pontifice".
-------------
По проекту архитектора Б. Виктора в 1926-1927 гг. изменен вид главного фасада (надстроен щит над входом), построены новые притворы и круглая часовня под куполом у южного фасада, установлена новая сигнатурка . Тогда же появился мозаичный образ Богоматери.
Скульптуры четырех евангелистов, которые установили на контрфорсы, были изготовлены в 1928 году. В 1929 неф был скреплен железобетоном, появилась новая крыша с красивейшей высокой сигнатуркой. Жаль, что она не сохранилась.
По состоянию на 1930 год ремонт был закончен. Его признали успешным, голову приходского комитета Х.Кременецького в 1930 г.. даже наградили медалью из Ватикана "Pro Ecclesia et Pontifice".
всередині костелу/внутри костела
Як же старалися старосільці, але далі був СРСР. Храм діяв досить довго, але в 1962 р. його зачинили і влаштували склад міндобрив. А потім у вогні пожежі в 1970-х рр. згинув дах споруди, завалившись всередину. Неначе цього було мало, почалася швидка руйнація стін, які набрали під час гасіння полум'я занадто багато води: пожежу намагалися приборкати за допомогою так званої "роп'яної води" (такої, з якої виварюють сіль). І хоча стіни костелу виглядають на міцні, насправді мури є настільки поруйнованими сіллю і ерозією, що врятує костел лише термінова реставрація. Станом на квітень-2009 якісь консерваційні роботи велись лише на головному вході до святині.
----------
Как бы не старались старосельцы, но дальше был СССР. Храм действовал достаточно долго, но в 1962 г. его закрыли и устроили склад минеральных удобрений. А затем в огне пожара в 1970-х гг. погибла крыша сооружения, завалившись внутрь. Как будто этого было мало, началось быстрое разрушение стен, которые набрали во время тушения пламени слишком много воды: пожар пытались обуздать с помощью так называемой "ропьянои воды" (такой, с которой вываривают соль). И хотя стены костела выглядит крепкими, на самом деле стены настолько разрушенны солью и эрозией, что спасет костел только срочная реставрация. По состоянию на апрель-2009 кое-какие консервационные работы велись только на главном входе в святилище.
Пожежа повністю знищила вівтарі та інші речі, які якось доживали у пресбітеріумі. Два інші вівтарі, що пережили вогонь, є в жахливому стані. Врятований вівтар Успіння Богоматері зараз встановлено у греко-католицькій катедрі Перемишля. Що за іронія долі: вівтар же з костелу, чиї підмурки - з каменю православної перемишльської катедри... Врятовано також вівтар св. анни, який в 1970-х рр. відвезено до музею в Олеському замку.
В костелі було знайдено дерев'яну скульптуру (ймовірно, св. Ян Непомуцен) з XVIII ст.
--------------
Пожар полностью уничтожил алтари и другие вещи, которые как-то доживали в пресбитериуме. Два других алтаря, переживших огонь, в ужасном состоянии. Спасенный алтарь Успения Богоматери сейчас установлен в греко-католической кафедре Перемышля. Что за ирония судьбы: алтарь же из костела, чьи фундаменты - из камня православной перемышльской кафедры ... Спасено также алтарь св. анны, который в 1970-х гг. увезен в музей в Олесском замке.
В костеле было найдено деревянную скульптуру (вероятно, св. Ян Непомуцен) XVIII в.
Старі фотографії/старые фотографии
Старосільський костел у 1965 р.
Фото до 1939 р.
Фото до 1926 р. Ніяких апостолів.
Один з вівтарів костелу. 1992 р.
Проект Б.Віктора, 1923 р.
план
На початку 1990-х років місцева католицька громада почала клопотати про повернення храму віруючим, а з 1992 року - відправляти служби у закресті, найменш знищеній частині костелу.
--------------
В начале 1990-х годов местная католическая община начала ходатайствовать о возвращении храма верующим, а с 1992 года - вести службы в закристье, наименее уничтоженной части костела.
В 1995 році львівський архієпископ Мар'ян Яворський урочисто освятив колишній парафіяльний будинок в якості каплиці св. Варвари.
Храм зведено з цегли, має він одну наву, у плані споруда прямокутна з напівкнуглою апсидою, що підсилюється контрфорсами. До північного фасаду приєднана квадратова у плані каплиця (саме та, зведена Казимиром Великим), двоярусні фасади котрої оформлені пласкими арочними нішами і консольним фризом. Каплиця має складне зімкнене перекриття з роспалубками. Площини підпружних арок декоровані кесонами та ліпними розетками. До речі, ключі від костелу є в ксьондза з Старого Самбору, а більше ні в кого. Тому велике щастя потрапити всередину.
------------
В 1995 году львовский архиепископ Марьян Яворский торжественно освятил бывший приходской дом в качестве часовни св. Варвары.
Храм построен из кирпича, имеет он один неф, в плане сооружение прямоугольное с полукруглой апсидой, что усиливается контрфорсами. К северному фасаду присоединена квадратная в плане часовня (именно та, что сведена Казимиром Великим), двухъярусные фасады которые оформлены плоскими арочными нишами и консольным фризом. Часовня имеет сложные сомкнуты перекрытия с распалубками. Плоскости подпружных арок декорированы кессонами и лепными розетками. Кстати, ключи от костела - у ксенза из Ветхого Самбора, и больше ни у кого. Поэтому большое счастье попасть внутрь.
и на последок
источники
http://www.castles.com.ua/sil.htmlhttp://www.genealogia.okiem.pl/foto2/displayimage.php?pid=24226http://www.kresy.pl/ за великими картинками-переростками, як завжди до мене/за большими картинками-переростоками, как всегда ко мне -
http://m-a-d-m-a-x.livejournal.com/195799.html ну как то так =))