m_a_d_m_a_x
in
ua
Наследие. Ужгород. Замок/Спадщина. Ужгород. Замок.
Оригинал взят у m_a_d_m_a_x в Наследие. Ужгород. Замок/Спадщина. Ужгород. Замок.
Перші згадки про замок.
Відносяться до IX століття. Це була твердиня на одному з горбів над поселенням білих хорватів. На той час замок мав вигляд дерев'яної фортеці, що складалася з дитинця і частоколу. Тоді ця територія була заселена слов'янами - білими хорватами. Тут було князівство, на чолі якого стояв князь Лаборець. Літописець «Геста гунгарорум» зазначає, що Ужгородський замок і вся прилегла територія належала Лаборцю. Коли на князівство напали мадяри, населення стало до боротьби. Про це також пише Руський Літопис Нестора 898 року: «Пришедше от востока (угри) и устремяшеся через горьі великьія, иже прозвашася горьі Угорьскьія, и почаша воєвати на живущая ту».
-----
Первые упоминания о замке.
Относятся к IX веку. Это была крепость на одном из холмов над поселением белых хорватов. В то время замок выглядел как деревянная крепость, состоявший из детинца и частокола. Тогда эта территория была заселена славянами - белыми хорватами. Здесь было княжество, во главе которого стоял князь Лаборец. Летописец «Геста гунгарорум» отмечает, что Ужгородский замок и вся прилегающая территория принадлежала Лаборцу. Когда на княжество напали мадьяры, население стало готовится к борьбе. Об этом также пишет Русская Летопись Нестора 898 года: «Пришедше от востока (угри) и устремяшеся через горьі великьія, иже прозвашася горьі Угорьскьія, и почаша воєвати на живущая ту».
Перший організований опір закарпатці дали під Ужгородом, де князем був Лаборець (Анон. кап. XIII), Мадярська орда була численною й захопила Ужгород, спаливши замок. Князь Лаборець втікав до своєї далекої фортеці - Земплина, але його наздогнали і над річкою Свіржавою повісили. Відтоді народ ту річку назвав Лаборцем - на пам'ять про князя. Але в бою за Ужгород був убитий і вождь мадярів Алмош. Мадярські кочівники поховали його у валі Земплинського городища - фортеці, яку також здобули. Могилу й багато оздоблене золотом поховання Альмоша виявили чехословацькі археологи.
-----
Первое организованное сопротивление закарпатцы дали под Ужгородом, где князем был Лаборец (Анон. Кап. XIII), Мадьярская орда была многочисленной и захватила Ужгород, спалив замок. Князь Лаборец бежал к своей далекой крепости - Земплин, но его догнали и над рекой Свиржавой повесили. С тех пор народ ту реку назвал Лаборцем - на память о князе. Но в бою за Ужгород был убит и вождь мадьяров Алмош. Венгерские кочевники похоронили его в вале Земплинського городища - крепости, которую также завоевали. Могилу и украшенное золотом захоронение Альмоша обнаружили чехословацкие археологи.
В кінці Х - на початку ХІ століть, коли рівнинна частина Закарпаття підпала під владу Угорського королівства, в Ужгороді будується кам'яний замок як адміністративний центр комітату Унг. Це вже була могутня оборонна споруда, про силу якої свідчить той факт, що в 1086 році під час набігу половецької орди під верховодством хана Кутеска, яка прорвалась через Карпатські перевали в Дунайську низовину, Ужгородський замок кочівники взяти не змогли. Історичні документи підтверджують, що кам'яні замки на Закарпатті почали дуже інтенсивно будуватися після татарської навали. І хоч татари відійшли, страх у мадярів залишився і король Бела IV наказав на стратегічно важливих пунктах зміцнити замки.
-----
В конце ХХ - начале XXI веков, когда равнинная часть Закарпатья попала под власть Венгерского королевства, в Ужгороде строится каменный замок как административный центр комитата Унг. Это уже было мощное оборонительное сооружение, о силе которого свидетельствует тот факт, что в 1086 году во время набега половецкой орды под верховенством хана Кутеска, которая прорвалась через Карпатские перевалы в Дунайскую низину, Ужгородский замок кочевники взять не смогли. Исторические документы подтверждают, что каменные замки на Закарпатье начали очень интенсивно строиться после татарского нашествия. И хотя татары отошли, страх у мадьяр остался и король Бела IV приказал на стратегически важных пунктах укрепить замки.
Епоха Другетів.
У 1312 році, після того, як італійські брати Другети допомогли королю Карлу Роберту з нової династії Анжу придушити повстання наджупана Петра Петені, Карл Роберт подарував братам Ужгородський замок та землі. Вони володіли ним 350 років.
У період, коли замок перебував у володінні роду Другетів (1322-1691), в фортифікаційному мистецтві відбувалися великі зміни, викликані переважно появою нових видів зброї, і в першу чергу зброї вогнепальної. Це все вимагало докорінної реконструкції замку, яка була здійснена в кінці XVI століття з використанням найновітніших досягнень фортифікаційного мистецтва Європи.
-----
Эпоха Другетов.
В 1312 году, после того, как итальянские братья Другеты помогли королю Карлу Роберту из новой династии Анжу подавить восстание сверхжупана Петра Петене, Карл Роберт подарил братьям Ужгородский замок и земли. Они владели им 350 лет.
В период, когда замок находится во владении рода Другетов (1322-1691), в фортификационном искусстве происходили большие изменения, вызванные преимущественно появлением новых видов оружия, и в первую очередь оружия огнестрельного. Это все требовало коренной реконструкции замка, которая была осуществлена в конце XVI века с использованием новейших достижений фортификационного искусства Европы.
В Ужгородському замку за проектом італійських інженерів було проведено повну реконструкцію з метою посилення його обороноздатності - було вимуровано міцніші стіни на певній відстані від палацу, на кожному розі споруджено ромбоподібний бастіон, висота якого досягає 10-15 м, висунутий за лінію квадрата стін. На майданчиках бастіонів розміщувалися гармати, які тримали під обстрілом підступи до замку. Для посилення міцності бастіонів їхні роги викладені квадратними плитами з білого каменю.
Замок був майже неприступним. Неприступність його особливо підкреслена з північного боку масивною гладдю високих стін, позбавлених навіть бійниць. Стіни побудовані з каменю. Північну частину замку захищав кільоподібний бастіон. У плані замок був неправильним чотирикутником - це зумовлено рельєфом Замкової гори. З трьох боків споруду оточував рів завглибшки 8-10 метрів, через який до в'їзної брами було перекинуто підйомний міст. До наших днів збереглись отвори для ланцюгів, за допомогою яких міст піднімався. Товщина зовнішньої кріпосної стіни досягала від 2,5-3 м до 10-метрової висоти, вона збереглася і дотепер.
-----
В Ужгородском замке по проекту итальянских инженеров была проведена полная реконструкция с целью усиления его обороноспособности - были выстроены крепкие стены на определенном расстоянии от дворца, на каждом углу построен ромбовидный бастион, высота которого достигает 10-15 м, выдвинутый за линию квадрата стен. На площадках бастионов размещались пушки, которые держали под обстрелом подступы к замку. Для усиления прочности бастионов их рога были сложены из квадратных плит из белого камня.
Замок был почти неприступным. Недоступность его особенно подчеркнута с северной стороны массивной гладью высоких стен, лишенных даже бойниц. Стены построены из камня. Северную часть замка защищал килеподобный бастион. В плане замок был неправильным четырехугольником - это обусловлено рельефом Замковой горы. С трех сторон сооружение окружал ров глубиной 8-10 метров, через который до въездных ворот был перекинут подъемный мост. До наших дней сохранились отверстия для цепей, с помощью которых мост поднимался. Толщина внешней крепостной стены достигала от 2,5-3 м до 10-метровой высоты, она сохранилась до сих пор.
Замок у визвольній війні 1703-1711 років
Виглядало це так. Місто готувалося до облоги. Нагромадили збіжжя на півроку, сподіваючись, що доти надійде до них допомога. Позганяли з цілої околиці худобу, щоб мати досить м'яса, У замку сховалася і мадярська шляхта - до 300-400 осіб та єзуїти. Восени 1703 року в околиці Ужгорода несподівано з'явилося декілька сот русинських селян. Це викликало паніку в місті. Адже надійшло з гір селянське військо Івана Беци з Виряви. Він захопив село Горяни під Ужгородом і погнав у гори всю худобу шляхти, а потому з кількома сотнями верховинців знову вийшов з лісів. На вулицях Ужгорода велися запеклі бої. Повстанців спочатку витіснили з міста і ті відійшли в Радванку і Горяни. Але незабаром підійшло значне підкріплення з Верховини. Вночі повстанці вдруге напали на місто, захопили його і тісним кільцем оточили замок. В обложеному замку шляхтич Дердь Палоні вів щоденник. У ньому читаємо: «Що за часи настали. Наші піддані й кріпаки повстали проти своїх панів, гонять нас, переслідують, як псів, і хочуть нас голодом замучити. Натовп русинів, одягнених в гуні, спустився з гір, зайняв місто… і, все збільшуючись, оточив кріпость».
-----
Замок в освободительной войне 1703-1711 годов
Выглядело это так. Город готовился к осаде. Накопили зерна на полгода, надеясь, что до тех пор поступит к ним помощь. По сгоняли со всей окрестности скот, чтобы было достаточно мяса. В замке спряталась и мадьярская шляхта - до 300-400 человек и иезуиты. Осенью 1703 года на окраине Ужгорода неожиданно появилось несколько сотен русинских крестьян. Это вызвало панику в городе. Ведь поступило из гор крестьянское войско Ивана Бецы с Вирявы. Он захватил село Горцы под Ужгородом и погнал в горы весь скот шляхты, а потом с несколькими сотнями горцев вышел из лесов. На улицах Ужгорода велись ожесточенные бои. Повстанцев сначала вытеснили из города и те отошли в Радванку и Горцы. Но вскоре подошло значительное подкрепление из Верховины. Ночью повстанцы во второй раз напали на город, захватили его и тесным кольцом окружили замок. В осажденном замке шляхтич Дердь Палон вел дневник. В нем читаем: «Що за часи настали. Наші піддані й кріпаки повстали проти своїх панів, гонять нас, переслідують, як псів, і хочуть нас голодом замучити. Натовп русинів, одягнених в гуні, спустився з гір, зайняв місто… і, все збільшуючись, оточив кріпость».
Селяни, озброєні косами і сокирами, старими рушницями, здійснили кілька наступів, але були відбиті добре озброєними оборонцями замку. Пробували дістатися драбинами, - а далі привезли багато возів соломи довкола замку, щоб вогнем примусити його до здачі. На початку 1704 року ужгородська фортеця врешті-решт здалася. Виявилося, що із замку стріляли в повстанців отруєними стрілами. Таким був наказ єзуїтів. Селяни хотіли за це їх судити й покарати. Але Ракоці не дозволив. Він лише вигнав єзуїтів з Ужгорода.
-----
Крестьяне, вооруженные косами и топорами, старыми ружьями, совершили несколько выступлений, но были отбиты хорошо вооруженными защитниками замка. Пробовали добраться лестницами, - а дальше привезли много телег соломы вокруг замка, чтобы огнем принудить его к сдаче. В начале 1704 ужгородская крепость в конце концов сдалась. Оказалось, что из замка стреляли в повстанцев отравленными стрелами. Таким был приказ иезуитов. Крестьяне хотели за это их судить и наказать. Но Ракоцы не позволил. Он лишь выгнал иезуитов из Ужгорода.
Головним ватажком русинських селян, що зайняли Ужгородський замок, був Іван Беца з Виряви, а крім нього помітну роль у веденні облоги Ужгородського замку грали селяни з верховинських сіл - Ковачі, Добеї, Герзаничі, Брензовичі, Коссеї та інші. Повстанці занепокоїлись: військо потребувало провіанту. Раніше його постачали з маєтків шляхти. Тепер Ракоці заборонив нищити панські маєтки. Описуючи ці події в своїх мемуарах, Ракоці різко засуджував дії селян і вказував на те, що вони робили це без його вказівки. «Ніколи не дійде до спільної мови з дворянами в боротьбі проти австрійських гнобителів. Селян гнала проти своїх панів глибока ненависть», - писав Ракоці у своєму записнику. Тоді ж видав ряд наказів, якими під загрозою смерті забороняв своїм військовим частинам нападати на феодалів або їх переслідувати. За непослух дав розстріляти одного з керівників повстання - Альберта Кіша з Баркасова.
-----
Главным предводителем русских крестьян, занявшие Ужгородский замок, был Иван Беца с Вирявы, а кроме него заметную роль в ведении осады Ужгородского замка играли крестьяне из верховинских сел - Ковачи, Добей, Герзанич, Брензович, Коссеи и другие. Повстанцы забеспокоились: войско нуждалось в провианте. Ранее его поставляли из имений шляхты. Теперь Ракоци запретил уничтожать помещичьи имения. Описывая эти события в своих мемуарах, Ракоци резко осуждал действия крестьян и указывал на то, что они делали это без его указания. «Никогда не дойдет до общего языка с дворянами в борьбе против австрийских угнетателей. Крестьян гнала против своих господ глубокая ненависть », - писал Ракоци в своем блокноте. Тогда же издал ряд приказов, которыми под угрозой смерти запрещал своим воинским частям нападать на феодалов или их преследовать. За непослушание дал расстрелять одного из руководителей восстания - Альберта Киша с Баркасова.
У 1707 році замок урочисто зустрічав послів Петра I на переговорах із представниками Ференца II Ракоці. Після поразки повстання у 1711 році Ужгородський замок перейшов у розпорядження австрійської корони. Саме в цей час із нього до Відня вивезено всі матеріальні цінності: картини, меблі, колекцію дорогоцінного посуду, зброю. Австрійська імператриця Марія-Терезія у 1775 році передала замок Мукачівській греко-католицькій єпархії, аби там створити богословську академію, тоді ж була проведена незначна перебудова замку і знищений рицарський зал.
-----
В 1707 году замок торжественно встречал послов Петра I на переговорах с представителями Ференца II Ракоци. После поражения восстания в 1711 году Ужгородский замок перешел в распоряжение австрийской короны. Именно в это время из него в Вену вывезено все материальные ценности: картины, мебель, коллекцию драгоценных посуды, оружие. Австрийская императрица Мария-Терезия в 1775 году передала замок Мукачевской греко-католической епархии, чтобы там создать богословскую академию, тогда же была проведена незначительная перестройка замка и уничтожен рыцарский зал.
Сучасний стан.
Від 1947 року замок використовується як краєзнавчий музей.
Пам'ятка архітектури стало лишається одним з найвідвідуваніших туристичних об'єктів Ужгорода й України. У 2009 році, Ужгородський замок посів II місце у конкурсі «7 чудес Закарпаття».
-----
Современное состояние.
С 1947 года замок используется как краеведческий музей.
Памятник архитектуры остается одним из самых посещаемых туристических объектов Ужгорода и Украины. В 2009 году, Ужгородский замок занял II место в конкурсе «7 чудес Закарпатья».
Легенди.
Про Ужгородський замок є дві легенди, проте вони є варіаціями однієї історії:
Перша легенда про Ужгородський замок переносить нас у XVII ст., коли ним володів граф Другет. У нього була дочка. Один з сусідніх воєвод вирішив захопити Ужгородський замок і щоб дізнатися, як це зробити, переодягнувся незнайомцем. Приїхавши в Ужгород він випадково познайомився з дочкою Другета. Вони покохали одне одного, і дівчина розповіла всі таємниці замку, в тому числі і про потаємний хід, про який знали тільки в її родині. Довідавшись про це, батько наказав живцем замурувати дочку в стіні замку, а воєводу - стратити. З того часу опівночі в замку з'являється привид дівчини (так звана Біла Діва), яка шукає свого коханого, а з першими півнями зникає.
-----
Легенды.
О Ужгородском замке есть две легенды, однако они являются вариациями одной истории:
Первая легенда об Ужгородском замке переносит нас в XVII в., Когда им владел граф Другет. У него была дочь. Один из соседних воевод решил захватить Ужгородский замок и чтобы узнать, как это сделать, переоделся незнакомцем. Приехав в Ужгород он случайно познакомился с дочерью Другета. Они полюбили друг друга, и девушка рассказала все тайны замка, в том числе и о потайном ходе, о котором знали только в ее семье. Узнав об этом, отец приказал живьем замуровать дочь в стене замка, а воеводу - казнить. С тех пор в полночь в замке появляется призрак девушки (так называемая Белая Дева), которая ищет своего любимого, а с первыми петухами исчезает.
Друга легенда також про потаємний хід, але замість воєводи дівчина покохала слугу батька. Волею долі він опинився в таборі повсталих проти господаря. Не в змозі перенести розлуку його кохана, нехтуючи небезпекою, повідомила його, де вони увечері зустрінуться - біля самотнього дуба, що ріс посеред галявини неподалік від Ужгородського замку, до якого вів потаємний хід. Та батько дізнався про це, і хлопець замість своєї коханої, яку він чекав із нетерпінням, побачив перед собою трьох відданих своєму панові слуг, яким вдалося вислідити дівчину, коли вона пробиралася на зустріч з коханим. У замку, на очах у дівчини, його стратили, а нещасну живою замурували в замкову стіну. З тих часів привид дівчини кожної ночі шукає свого коханого.
-----
Вторая легенда также о потайной ход, но вместо воеводы девушка полюбила слугу отца. Волею судьбы он оказался в лагере восставших против хозяина. Не в состоянии перенести разлуку его возлюбленная, пренебрегая опасностью, сообщила ему, где они вечером встретятся - около одинокого дуба, который рос посреди поляны неподалеку от Ужгородского замка, к которому вел потайной ход. Но отец узнал об этом, и парень вместо своей возлюбленной, которую он ждал с нетерпением, увидел перед собой трех преданных своему господину слуг, которым удалось выследить девушку, когда она пробиралась на встречу с любимым. В замке, на глазах у девушки, его казнили, а несчастную живой замуровали в замковой стены. С тех пор призрак девушки каждую ночь ищет своего возлюбленного.
І на останок/И на последок
за большими картинками - переростками, как всегда, ко мне/за великими картинками - переростками, як завжди, до мене - http://m-a-d-m-a-x.livejournal.com/180134.html
Джерело/источник - https://uk.wikipedia.org/wiki/Ужгородський_замок
Ну как то так =))
Перші згадки про замок.
Відносяться до IX століття. Це була твердиня на одному з горбів над поселенням білих хорватів. На той час замок мав вигляд дерев'яної фортеці, що складалася з дитинця і частоколу. Тоді ця територія була заселена слов'янами - білими хорватами. Тут було князівство, на чолі якого стояв князь Лаборець. Літописець «Геста гунгарорум» зазначає, що Ужгородський замок і вся прилегла територія належала Лаборцю. Коли на князівство напали мадяри, населення стало до боротьби. Про це також пише Руський Літопис Нестора 898 року: «Пришедше от востока (угри) и устремяшеся через горьі великьія, иже прозвашася горьі Угорьскьія, и почаша воєвати на живущая ту».
-----
Первые упоминания о замке.
Относятся к IX веку. Это была крепость на одном из холмов над поселением белых хорватов. В то время замок выглядел как деревянная крепость, состоявший из детинца и частокола. Тогда эта территория была заселена славянами - белыми хорватами. Здесь было княжество, во главе которого стоял князь Лаборец. Летописец «Геста гунгарорум» отмечает, что Ужгородский замок и вся прилегающая территория принадлежала Лаборцу. Когда на княжество напали мадьяры, население стало готовится к борьбе. Об этом также пишет Русская Летопись Нестора 898 года: «Пришедше от востока (угри) и устремяшеся через горьі великьія, иже прозвашася горьі Угорьскьія, и почаша воєвати на живущая ту».
Перший організований опір закарпатці дали під Ужгородом, де князем був Лаборець (Анон. кап. XIII), Мадярська орда була численною й захопила Ужгород, спаливши замок. Князь Лаборець втікав до своєї далекої фортеці - Земплина, але його наздогнали і над річкою Свіржавою повісили. Відтоді народ ту річку назвав Лаборцем - на пам'ять про князя. Але в бою за Ужгород був убитий і вождь мадярів Алмош. Мадярські кочівники поховали його у валі Земплинського городища - фортеці, яку також здобули. Могилу й багато оздоблене золотом поховання Альмоша виявили чехословацькі археологи.
-----
Первое организованное сопротивление закарпатцы дали под Ужгородом, где князем был Лаборец (Анон. Кап. XIII), Мадьярская орда была многочисленной и захватила Ужгород, спалив замок. Князь Лаборец бежал к своей далекой крепости - Земплин, но его догнали и над рекой Свиржавой повесили. С тех пор народ ту реку назвал Лаборцем - на память о князе. Но в бою за Ужгород был убит и вождь мадьяров Алмош. Венгерские кочевники похоронили его в вале Земплинського городища - крепости, которую также завоевали. Могилу и украшенное золотом захоронение Альмоша обнаружили чехословацкие археологи.
В кінці Х - на початку ХІ століть, коли рівнинна частина Закарпаття підпала під владу Угорського королівства, в Ужгороді будується кам'яний замок як адміністративний центр комітату Унг. Це вже була могутня оборонна споруда, про силу якої свідчить той факт, що в 1086 році під час набігу половецької орди під верховодством хана Кутеска, яка прорвалась через Карпатські перевали в Дунайську низовину, Ужгородський замок кочівники взяти не змогли. Історичні документи підтверджують, що кам'яні замки на Закарпатті почали дуже інтенсивно будуватися після татарської навали. І хоч татари відійшли, страх у мадярів залишився і король Бела IV наказав на стратегічно важливих пунктах зміцнити замки.
-----
В конце ХХ - начале XXI веков, когда равнинная часть Закарпатья попала под власть Венгерского королевства, в Ужгороде строится каменный замок как административный центр комитата Унг. Это уже было мощное оборонительное сооружение, о силе которого свидетельствует тот факт, что в 1086 году во время набега половецкой орды под верховенством хана Кутеска, которая прорвалась через Карпатские перевалы в Дунайскую низину, Ужгородский замок кочевники взять не смогли. Исторические документы подтверждают, что каменные замки на Закарпатье начали очень интенсивно строиться после татарского нашествия. И хотя татары отошли, страх у мадьяр остался и король Бела IV приказал на стратегически важных пунктах укрепить замки.
Епоха Другетів.
У 1312 році, після того, як італійські брати Другети допомогли королю Карлу Роберту з нової династії Анжу придушити повстання наджупана Петра Петені, Карл Роберт подарував братам Ужгородський замок та землі. Вони володіли ним 350 років.
У період, коли замок перебував у володінні роду Другетів (1322-1691), в фортифікаційному мистецтві відбувалися великі зміни, викликані переважно появою нових видів зброї, і в першу чергу зброї вогнепальної. Це все вимагало докорінної реконструкції замку, яка була здійснена в кінці XVI століття з використанням найновітніших досягнень фортифікаційного мистецтва Європи.
-----
Эпоха Другетов.
В 1312 году, после того, как итальянские братья Другеты помогли королю Карлу Роберту из новой династии Анжу подавить восстание сверхжупана Петра Петене, Карл Роберт подарил братьям Ужгородский замок и земли. Они владели им 350 лет.
В период, когда замок находится во владении рода Другетов (1322-1691), в фортификационном искусстве происходили большие изменения, вызванные преимущественно появлением новых видов оружия, и в первую очередь оружия огнестрельного. Это все требовало коренной реконструкции замка, которая была осуществлена в конце XVI века с использованием новейших достижений фортификационного искусства Европы.
В Ужгородському замку за проектом італійських інженерів було проведено повну реконструкцію з метою посилення його обороноздатності - було вимуровано міцніші стіни на певній відстані від палацу, на кожному розі споруджено ромбоподібний бастіон, висота якого досягає 10-15 м, висунутий за лінію квадрата стін. На майданчиках бастіонів розміщувалися гармати, які тримали під обстрілом підступи до замку. Для посилення міцності бастіонів їхні роги викладені квадратними плитами з білого каменю.
Замок був майже неприступним. Неприступність його особливо підкреслена з північного боку масивною гладдю високих стін, позбавлених навіть бійниць. Стіни побудовані з каменю. Північну частину замку захищав кільоподібний бастіон. У плані замок був неправильним чотирикутником - це зумовлено рельєфом Замкової гори. З трьох боків споруду оточував рів завглибшки 8-10 метрів, через який до в'їзної брами було перекинуто підйомний міст. До наших днів збереглись отвори для ланцюгів, за допомогою яких міст піднімався. Товщина зовнішньої кріпосної стіни досягала від 2,5-3 м до 10-метрової висоти, вона збереглася і дотепер.
-----
В Ужгородском замке по проекту итальянских инженеров была проведена полная реконструкция с целью усиления его обороноспособности - были выстроены крепкие стены на определенном расстоянии от дворца, на каждом углу построен ромбовидный бастион, высота которого достигает 10-15 м, выдвинутый за линию квадрата стен. На площадках бастионов размещались пушки, которые держали под обстрелом подступы к замку. Для усиления прочности бастионов их рога были сложены из квадратных плит из белого камня.
Замок был почти неприступным. Недоступность его особенно подчеркнута с северной стороны массивной гладью высоких стен, лишенных даже бойниц. Стены построены из камня. Северную часть замка защищал килеподобный бастион. В плане замок был неправильным четырехугольником - это обусловлено рельефом Замковой горы. С трех сторон сооружение окружал ров глубиной 8-10 метров, через который до въездных ворот был перекинут подъемный мост. До наших дней сохранились отверстия для цепей, с помощью которых мост поднимался. Толщина внешней крепостной стены достигала от 2,5-3 м до 10-метровой высоты, она сохранилась до сих пор.
Замок у визвольній війні 1703-1711 років
Виглядало це так. Місто готувалося до облоги. Нагромадили збіжжя на півроку, сподіваючись, що доти надійде до них допомога. Позганяли з цілої околиці худобу, щоб мати досить м'яса, У замку сховалася і мадярська шляхта - до 300-400 осіб та єзуїти. Восени 1703 року в околиці Ужгорода несподівано з'явилося декілька сот русинських селян. Це викликало паніку в місті. Адже надійшло з гір селянське військо Івана Беци з Виряви. Він захопив село Горяни під Ужгородом і погнав у гори всю худобу шляхти, а потому з кількома сотнями верховинців знову вийшов з лісів. На вулицях Ужгорода велися запеклі бої. Повстанців спочатку витіснили з міста і ті відійшли в Радванку і Горяни. Але незабаром підійшло значне підкріплення з Верховини. Вночі повстанці вдруге напали на місто, захопили його і тісним кільцем оточили замок. В обложеному замку шляхтич Дердь Палоні вів щоденник. У ньому читаємо: «Що за часи настали. Наші піддані й кріпаки повстали проти своїх панів, гонять нас, переслідують, як псів, і хочуть нас голодом замучити. Натовп русинів, одягнених в гуні, спустився з гір, зайняв місто… і, все збільшуючись, оточив кріпость».
-----
Замок в освободительной войне 1703-1711 годов
Выглядело это так. Город готовился к осаде. Накопили зерна на полгода, надеясь, что до тех пор поступит к ним помощь. По сгоняли со всей окрестности скот, чтобы было достаточно мяса. В замке спряталась и мадьярская шляхта - до 300-400 человек и иезуиты. Осенью 1703 года на окраине Ужгорода неожиданно появилось несколько сотен русинских крестьян. Это вызвало панику в городе. Ведь поступило из гор крестьянское войско Ивана Бецы с Вирявы. Он захватил село Горцы под Ужгородом и погнал в горы весь скот шляхты, а потом с несколькими сотнями горцев вышел из лесов. На улицах Ужгорода велись ожесточенные бои. Повстанцев сначала вытеснили из города и те отошли в Радванку и Горцы. Но вскоре подошло значительное подкрепление из Верховины. Ночью повстанцы во второй раз напали на город, захватили его и тесным кольцом окружили замок. В осажденном замке шляхтич Дердь Палон вел дневник. В нем читаем: «Що за часи настали. Наші піддані й кріпаки повстали проти своїх панів, гонять нас, переслідують, як псів, і хочуть нас голодом замучити. Натовп русинів, одягнених в гуні, спустився з гір, зайняв місто… і, все збільшуючись, оточив кріпость».
Селяни, озброєні косами і сокирами, старими рушницями, здійснили кілька наступів, але були відбиті добре озброєними оборонцями замку. Пробували дістатися драбинами, - а далі привезли багато возів соломи довкола замку, щоб вогнем примусити його до здачі. На початку 1704 року ужгородська фортеця врешті-решт здалася. Виявилося, що із замку стріляли в повстанців отруєними стрілами. Таким був наказ єзуїтів. Селяни хотіли за це їх судити й покарати. Але Ракоці не дозволив. Він лише вигнав єзуїтів з Ужгорода.
-----
Крестьяне, вооруженные косами и топорами, старыми ружьями, совершили несколько выступлений, но были отбиты хорошо вооруженными защитниками замка. Пробовали добраться лестницами, - а дальше привезли много телег соломы вокруг замка, чтобы огнем принудить его к сдаче. В начале 1704 ужгородская крепость в конце концов сдалась. Оказалось, что из замка стреляли в повстанцев отравленными стрелами. Таким был приказ иезуитов. Крестьяне хотели за это их судить и наказать. Но Ракоцы не позволил. Он лишь выгнал иезуитов из Ужгорода.
Головним ватажком русинських селян, що зайняли Ужгородський замок, був Іван Беца з Виряви, а крім нього помітну роль у веденні облоги Ужгородського замку грали селяни з верховинських сіл - Ковачі, Добеї, Герзаничі, Брензовичі, Коссеї та інші. Повстанці занепокоїлись: військо потребувало провіанту. Раніше його постачали з маєтків шляхти. Тепер Ракоці заборонив нищити панські маєтки. Описуючи ці події в своїх мемуарах, Ракоці різко засуджував дії селян і вказував на те, що вони робили це без його вказівки. «Ніколи не дійде до спільної мови з дворянами в боротьбі проти австрійських гнобителів. Селян гнала проти своїх панів глибока ненависть», - писав Ракоці у своєму записнику. Тоді ж видав ряд наказів, якими під загрозою смерті забороняв своїм військовим частинам нападати на феодалів або їх переслідувати. За непослух дав розстріляти одного з керівників повстання - Альберта Кіша з Баркасова.
-----
Главным предводителем русских крестьян, занявшие Ужгородский замок, был Иван Беца с Вирявы, а кроме него заметную роль в ведении осады Ужгородского замка играли крестьяне из верховинских сел - Ковачи, Добей, Герзанич, Брензович, Коссеи и другие. Повстанцы забеспокоились: войско нуждалось в провианте. Ранее его поставляли из имений шляхты. Теперь Ракоци запретил уничтожать помещичьи имения. Описывая эти события в своих мемуарах, Ракоци резко осуждал действия крестьян и указывал на то, что они делали это без его указания. «Никогда не дойдет до общего языка с дворянами в борьбе против австрийских угнетателей. Крестьян гнала против своих господ глубокая ненависть », - писал Ракоци в своем блокноте. Тогда же издал ряд приказов, которыми под угрозой смерти запрещал своим воинским частям нападать на феодалов или их преследовать. За непослушание дал расстрелять одного из руководителей восстания - Альберта Киша с Баркасова.
У 1707 році замок урочисто зустрічав послів Петра I на переговорах із представниками Ференца II Ракоці. Після поразки повстання у 1711 році Ужгородський замок перейшов у розпорядження австрійської корони. Саме в цей час із нього до Відня вивезено всі матеріальні цінності: картини, меблі, колекцію дорогоцінного посуду, зброю. Австрійська імператриця Марія-Терезія у 1775 році передала замок Мукачівській греко-католицькій єпархії, аби там створити богословську академію, тоді ж була проведена незначна перебудова замку і знищений рицарський зал.
-----
В 1707 году замок торжественно встречал послов Петра I на переговорах с представителями Ференца II Ракоци. После поражения восстания в 1711 году Ужгородский замок перешел в распоряжение австрийской короны. Именно в это время из него в Вену вывезено все материальные ценности: картины, мебель, коллекцию драгоценных посуды, оружие. Австрийская императрица Мария-Терезия в 1775 году передала замок Мукачевской греко-католической епархии, чтобы там создать богословскую академию, тогда же была проведена незначительная перестройка замка и уничтожен рыцарский зал.
Сучасний стан.
Від 1947 року замок використовується як краєзнавчий музей.
Пам'ятка архітектури стало лишається одним з найвідвідуваніших туристичних об'єктів Ужгорода й України. У 2009 році, Ужгородський замок посів II місце у конкурсі «7 чудес Закарпаття».
-----
Современное состояние.
С 1947 года замок используется как краеведческий музей.
Памятник архитектуры остается одним из самых посещаемых туристических объектов Ужгорода и Украины. В 2009 году, Ужгородский замок занял II место в конкурсе «7 чудес Закарпатья».
Легенди.
Про Ужгородський замок є дві легенди, проте вони є варіаціями однієї історії:
Перша легенда про Ужгородський замок переносить нас у XVII ст., коли ним володів граф Другет. У нього була дочка. Один з сусідніх воєвод вирішив захопити Ужгородський замок і щоб дізнатися, як це зробити, переодягнувся незнайомцем. Приїхавши в Ужгород він випадково познайомився з дочкою Другета. Вони покохали одне одного, і дівчина розповіла всі таємниці замку, в тому числі і про потаємний хід, про який знали тільки в її родині. Довідавшись про це, батько наказав живцем замурувати дочку в стіні замку, а воєводу - стратити. З того часу опівночі в замку з'являється привид дівчини (так звана Біла Діва), яка шукає свого коханого, а з першими півнями зникає.
-----
Легенды.
О Ужгородском замке есть две легенды, однако они являются вариациями одной истории:
Первая легенда об Ужгородском замке переносит нас в XVII в., Когда им владел граф Другет. У него была дочь. Один из соседних воевод решил захватить Ужгородский замок и чтобы узнать, как это сделать, переоделся незнакомцем. Приехав в Ужгород он случайно познакомился с дочерью Другета. Они полюбили друг друга, и девушка рассказала все тайны замка, в том числе и о потайном ходе, о котором знали только в ее семье. Узнав об этом, отец приказал живьем замуровать дочь в стене замка, а воеводу - казнить. С тех пор в полночь в замке появляется призрак девушки (так называемая Белая Дева), которая ищет своего любимого, а с первыми петухами исчезает.
Друга легенда також про потаємний хід, але замість воєводи дівчина покохала слугу батька. Волею долі він опинився в таборі повсталих проти господаря. Не в змозі перенести розлуку його кохана, нехтуючи небезпекою, повідомила його, де вони увечері зустрінуться - біля самотнього дуба, що ріс посеред галявини неподалік від Ужгородського замку, до якого вів потаємний хід. Та батько дізнався про це, і хлопець замість своєї коханої, яку він чекав із нетерпінням, побачив перед собою трьох відданих своєму панові слуг, яким вдалося вислідити дівчину, коли вона пробиралася на зустріч з коханим. У замку, на очах у дівчини, його стратили, а нещасну живою замурували в замкову стіну. З тих часів привид дівчини кожної ночі шукає свого коханого.
-----
Вторая легенда также о потайной ход, но вместо воеводы девушка полюбила слугу отца. Волею судьбы он оказался в лагере восставших против хозяина. Не в состоянии перенести разлуку его возлюбленная, пренебрегая опасностью, сообщила ему, где они вечером встретятся - около одинокого дуба, который рос посреди поляны неподалеку от Ужгородского замка, к которому вел потайной ход. Но отец узнал об этом, и парень вместо своей возлюбленной, которую он ждал с нетерпением, увидел перед собой трех преданных своему господину слуг, которым удалось выследить девушку, когда она пробиралась на встречу с любимым. В замке, на глазах у девушки, его казнили, а несчастную живой замуровали в замковой стены. С тех пор призрак девушки каждую ночь ищет своего возлюбленного.
І на останок/И на последок
за большими картинками - переростками, как всегда, ко мне/за великими картинками - переростками, як завжди, до мене - http://m-a-d-m-a-x.livejournal.com/180134.html
Джерело/источник - https://uk.wikipedia.org/wiki/Ужгородський_замок
Ну как то так =))