sabrina_lite
in
ua
"Ї" і "Є" сиділи у фойє
Originally posted by sabrina_lite at "Ї" і "Є" сиділи у фойє
Язык не может сразу умереть.
Леонід Кисельов
Після тривалої дискусії на тему білоруської мови вирішила написати про мову українську.
Київ, 90-ті роки минулого століття. Відбувається своєрідний український підйом. З'являються українські телепрограми, популярна українська молодіжна музика, вдало дубльовані українською мовою фільми. Вся країна чекає на черговий випуск хіт-параду "Територія А". Вся країна регоче, дивлячись українського "Альфа". Шалену популярність мають канали "ICTV" та "1+1", які транслюють безліч україномовного телепродукту. Водночас у побутовому спілкуванні українська фактично відсутня - для пересічного жителя вона є насамперед мовою телебачення, шкільних підручників і вуличної реклами.
Київ, нульові. Ситуація змінюється. Українська мова виходить за межі телеекранів і книжкових сторінок, починає лунати на вулиці, у громадських місцях. Неспішно, несміливо, поволі, нагадуючи проліски, що проростають крізь ковдру снігу. У той час чільне місце в ефірі мас-медіа посідають російськомовні пісні та фільми. Кіноіндустрія сусідньої країни вже працює за принципом конвеєра, заповнюючи своїм продуктом вітчизняне ТБ.
Київ, десяті роки ХХІ віку, тобто наш час. Місто фактично стає двомовним. Українська мова перетворюється на такий само атрибут повсякденного життя, як маршрутки марки "Богдан". Людина, що говорить українською, не викликає ані агресії ("Клятий націоналіст!"), ані іронії ("Видно, що з села приїхав."), ані захвату ("Глянь, говорить по-нашому. Оце справжній патріот!"). Цей факт визнають навіть затяті українофоби: українську столицю починають зневажливо іменувати "Кыивом", лунають скарги на клятих бандерівців, що окупували "мать городов русских".
Що буде далі?
Не знаю, як наші діти, але більшість наших онуків і правнуків, гортаючи старі книжки, точно не розумітимуть, що то за дивне "є", обернуте "язиком" назад, і навіщо над літерою "е" ставити дві крапки. Доведеться пояснювати.))
А чи знаєте ви, що свого часу у Києві росіяни не могли безпроблемно замовити собі каву? Тому що не володіли ані українською, ані польською, натомість місцевий люд погано розумів російську.
Ось так.
Язык не может сразу умереть.
Леонід Кисельов
Після тривалої дискусії на тему білоруської мови вирішила написати про мову українську.
Київ, 90-ті роки минулого століття. Відбувається своєрідний український підйом. З'являються українські телепрограми, популярна українська молодіжна музика, вдало дубльовані українською мовою фільми. Вся країна чекає на черговий випуск хіт-параду "Територія А". Вся країна регоче, дивлячись українського "Альфа". Шалену популярність мають канали "ICTV" та "1+1", які транслюють безліч україномовного телепродукту. Водночас у побутовому спілкуванні українська фактично відсутня - для пересічного жителя вона є насамперед мовою телебачення, шкільних підручників і вуличної реклами.
Київ, нульові. Ситуація змінюється. Українська мова виходить за межі телеекранів і книжкових сторінок, починає лунати на вулиці, у громадських місцях. Неспішно, несміливо, поволі, нагадуючи проліски, що проростають крізь ковдру снігу. У той час чільне місце в ефірі мас-медіа посідають російськомовні пісні та фільми. Кіноіндустрія сусідньої країни вже працює за принципом конвеєра, заповнюючи своїм продуктом вітчизняне ТБ.
Київ, десяті роки ХХІ віку, тобто наш час. Місто фактично стає двомовним. Українська мова перетворюється на такий само атрибут повсякденного життя, як маршрутки марки "Богдан". Людина, що говорить українською, не викликає ані агресії ("Клятий націоналіст!"), ані іронії ("Видно, що з села приїхав."), ані захвату ("Глянь, говорить по-нашому. Оце справжній патріот!"). Цей факт визнають навіть затяті українофоби: українську столицю починають зневажливо іменувати "Кыивом", лунають скарги на клятих бандерівців, що окупували "мать городов русских".
Що буде далі?
Не знаю, як наші діти, але більшість наших онуків і правнуків, гортаючи старі книжки, точно не розумітимуть, що то за дивне "є", обернуте "язиком" назад, і навіщо над літерою "е" ставити дві крапки. Доведеться пояснювати.))
А чи знаєте ви, що свого часу у Києві росіяни не могли безпроблемно замовити собі каву? Тому що не володіли ані українською, ані польською, натомість місцевий люд погано розумів російську.
Ось так.