Пригоди Леніна і Сталіна в Харкові
Originally posted by ne_znaiko at Пригоди Леніна і Сталіна в Харкові
Як всім відомо, в Харкові не вщухають суперечки з приводу демонтажу пам"ятників Леніну. Від голосів, що "він нікому не завжає", що" зараз не час, бо і так проблем багато" до "це наша історія", "навіщо травмувати старше покоління".
З великим подивом доводилось спостерігати молодь, яка бігала на колорадські мітинги, на захист пам"ятника. Не вбирегли. Цікаво, чи відомо цим захисникам, що до середини 60-х, коли було встановлено пам"ятник Леніну на площі Свободи (тоді Дзержинського) на тому місці стояв пам"ятник Сталіну. І чи протестував хтось, коли його зносили.
Було
Було потім
Стало
Цього найбільшого в Україні велетня, що мав 20 метрів заввишки, повалити було важко, але це вдалося з першого разу. На відміну від пам"ятника на Новій Баварії, на проспекті Іліча, що прикрашав собою ДК ім. Іліча. Спершу він виглядав так
Потім він очевидно почав самоліквідуватись і його зміцнили бронзою
Потім йому відтяли голову
Потім йому приліпили нову (фото з новою головою не знайшла). Але це не допомогло. Нова голова на старому тулубі протрималася недовго
Навідь ця інсталяція "Крах тирана" не протрималась довго
Все, що залишилось
І хотілось би поцікавитись в тих, хто засуджував руйнацію і навідь намагався відтворити зруйноване, чи відому їм, що прикрашало друге крило ДК ім. Іліча?
А тут, замість ялинки, височив сіметрично Леніну - Сталін. Ніколи не чула, щоби хтось жалкував за ним. Фото не знайшла. Але він тут був. І з цього приводу є маленька родинна оповідь.
Моя прабабуся мала сина і доньку. Син (мій дідусь) оженившись, перебрався з села до міста. А донька вийшла заміж за військового і відбула з ним в нескінченні мандри, час від часу навідуючи матір. Чоловік її був родом з Курської області, як казали, з кацапщини, і був він справжнім комуністом. Тобто полюбляв проповідувати політику партії. І взагалі повчати неосвічених селян. Теща, переживши колективізацію на селі, зовсім не поділяла його поглядів і, як людина проста, не могла мовчати. Таким чином, під час відвідин відбувалися постійні суперечки на політичні теми. Чергова відпустка прийшлася на той час, коли розпочато було розвінчання "культу личності Сталіна". Комуністичний зять, бувши в довгій дорозі, про це ще не знав. І теща радо повідомила йому, що незабаром "Сталіна твого приберуть".
Почувши таку звістку, зять страшено розлютився. Зірвався з місця, почав бігати і вигукувати, що це не правда. Тоді вхопив тещу за плечі, став трясти її і кричати в обличчя:
- Такого не може бути! Ти все брешеш! Брешеш!
Теща лишалася незворушною. Спокійно дочекалася паузи між його відчайдушними вигуками і, лагідно усміхаючись, повторила:
- При-би-руть.
Як всім відомо, в Харкові не вщухають суперечки з приводу демонтажу пам"ятників Леніну. Від голосів, що "він нікому не завжає", що" зараз не час, бо і так проблем багато" до "це наша історія", "навіщо травмувати старше покоління".
З великим подивом доводилось спостерігати молодь, яка бігала на колорадські мітинги, на захист пам"ятника. Не вбирегли. Цікаво, чи відомо цим захисникам, що до середини 60-х, коли було встановлено пам"ятник Леніну на площі Свободи (тоді Дзержинського) на тому місці стояв пам"ятник Сталіну. І чи протестував хтось, коли його зносили.
Було
Було потім
Стало
Цього найбільшого в Україні велетня, що мав 20 метрів заввишки, повалити було важко, але це вдалося з першого разу. На відміну від пам"ятника на Новій Баварії, на проспекті Іліча, що прикрашав собою ДК ім. Іліча. Спершу він виглядав так
Потім він очевидно почав самоліквідуватись і його зміцнили бронзою
Потім йому відтяли голову
Потім йому приліпили нову (фото з новою головою не знайшла). Але це не допомогло. Нова голова на старому тулубі протрималася недовго
Навідь ця інсталяція "Крах тирана" не протрималась довго
Все, що залишилось
І хотілось би поцікавитись в тих, хто засуджував руйнацію і навідь намагався відтворити зруйноване, чи відому їм, що прикрашало друге крило ДК ім. Іліча?
А тут, замість ялинки, височив сіметрично Леніну - Сталін. Ніколи не чула, щоби хтось жалкував за ним. Фото не знайшла. Але він тут був. І з цього приводу є маленька родинна оповідь.
Моя прабабуся мала сина і доньку. Син (мій дідусь) оженившись, перебрався з села до міста. А донька вийшла заміж за військового і відбула з ним в нескінченні мандри, час від часу навідуючи матір. Чоловік її був родом з Курської області, як казали, з кацапщини, і був він справжнім комуністом. Тобто полюбляв проповідувати політику партії. І взагалі повчати неосвічених селян. Теща, переживши колективізацію на селі, зовсім не поділяла його поглядів і, як людина проста, не могла мовчати. Таким чином, під час відвідин відбувалися постійні суперечки на політичні теми. Чергова відпустка прийшлася на той час, коли розпочато було розвінчання "культу личності Сталіна". Комуністичний зять, бувши в довгій дорозі, про це ще не знав. І теща радо повідомила йому, що незабаром "Сталіна твого приберуть".
Почувши таку звістку, зять страшено розлютився. Зірвався з місця, почав бігати і вигукувати, що це не правда. Тоді вхопив тещу за плечі, став трясти її і кричати в обличчя:
- Такого не може бути! Ти все брешеш! Брешеш!
Теща лишалася незворушною. Спокійно дочекалася паузи між його відчайдушними вигуками і, лагідно усміхаючись, повторила:
- При-би-руть.