d_desyateryk
in
ua
СВЯТЕННИКИ. ВИБУХ АНАЛЬНОЇ ЗОНИ
СВЯТЕННИКИ. ВИБУХ АНАЛЬНОЇ ЗОНИ.
Здавалося б, усі скандали довкола фільму Мирослава Слабошпицького «Плем’я» стали історією. Вже треба про нові здобутки турбуватися, підтримувати нашу нову хвилю. Але ж ні.
На вихідні у Будинку кінематографістів відбувся показ «Племені». За свідченнями очевидців, під час перегляду хтось із глядачів раптом заволав: "Ганьба! Мені соромно! Прокиньтеся, українці! Згадайте Довженка! Згадайте Шевченка! Україна гине!" Це ще було нічого - можливо, просто якийсь міський божевільний - такі в Національній спілці кінематографістів є, чого гріха таїти.
Але, коли сеанс закінчився, значна частина присутніх заходилася скандувати: «Ганьба!»
Ще раз, аби читач оцінив. «Плем’я», найуспішніший український фільм новітнього часу, незмінно зривало аплодисменти в десятках кінотеатрів по всьому світу. І єдиний зал, де його зустріли криками «Ганьба!», знаходиться в Україні, в будівлі професійної організації вітчизняних кінематографістів.
Щоправда, серед авдиторії переважали члени Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі - однієї з найдивніших організацій, котрі існують в країні, - а також власне представники Національної спілки кінематографістів, в тому числі старше покоління останніх. Вони й виконали заяложений куплет про ганьбу.
Декому цього здалося мало. Незабаром у Фейсбуці з’явився допис одного з найзапекліших українських борців за суспільну цноту, колишнього кінооператора. Цитувати ці вправи у хамстві (автор, наприклад, обзиває Слабошпицьцкого збоченцем, психічно хворим) нецікаво. Підтримала цю специфічну тональність теж не остання людина в Спілці, доволі відомий сценарист, у статті, центральним аргументом якої є часте згадування фекалій.
Обидва ці пани не приховують гомофобних поглядів, обидва - зоологічні антисеміти. А колишній кінооператор, окрім того, що хамить наліво і направо своїм колегам (це його давня розвага), на початку 1990-х підзаробляв зйомками… порнографії. Я не проти порнографії, але ж, панове, тут треба або хреста зняти, або труси вдягти!
Повернімося на деякий час у зал Будинку кіна. Серед глядачів був власне голова Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі Василь Костицький. В інтерв’ю з приводу подій він так само перейшов на особистості (вочевидь, через брак інших аргументів), брякнувши, що Мирослав Слабошпицький «десь глибоко в душі ображений чи то на Україну, чи то на українців». А ще проявив некомпетентність у питанні: не знав, що «Плем’я» давно вийшло в прокат.
Грати в старовинну гру «а судді хто» можна довго. В іншій комісії, набагато важливішій - тій, що вирішує, кому дати гроші на фільм - окрім порноморалістів, сидять люди, котрі при Януковичі писали доповідні в СБУ на молодих режисерів. Вищезгаданий Костицький на своїй посаді теж дещо вирішує: які літературні твори чи фільми пускати до публіки, а які - ні. При тому в біографії Василя Васильйовича немає ані натяку на бодай якийсь стосунок до мистецтва: правознавство було, кар’єра радянського чиновника була, інженерно-економічний факультет був, лісотехнічний інститут був, депутатство аж у трьох скликаннях було, а ось кіна з літературою не було, хоч лусни.
Але тут, скоріше, системний порок. Коли костицькі кажуть, що всюди в світі є подібні структури й обмеження, я починаю звіріти. Якщо ми маємо на увазі цивілізований світ, а не Іран, Північну Корею та інші непридатні для життя місця, то, смію завірити, в нормальних країнах заборонами фільмів та книг і не пахне, а ніяких комісій з моралі нема ніде. Нема! Чуєте, ви, обскуранти довбані? НЕМА!
І ще: якого дідька якесь депутатське одоробло має диктувати, що мені читати або дивитися? Це що за СРСР, а? З якої радості платники податків мають викладати на утримання цілої зграї тартюфів аж 3 мільйони гривень на рік? Нема куди гроші дівати?
На щастя, в парламенті нарешті зареєстрована ініціатива з ліквідації Нацкомморалі. Але порносвятенникам не варто засмучуватись. Аби опинитися в комфортному середовищі, не треба їхати в Північну Корею - достатньо податися в Донецьк. Там дуже опікуються суспільною мораллю: запровадили кримінальне покарання за одностатеві стосунки, намагаються заборонити жінкам ходити в ресторани без чоловіків, катують художників за карикатури на очільників «Новоросії», перетворили центр сучасного мистецтва «Ізоляція» на тюрму, а слово «жид» не сходить з вуст доблесних ополченців.
Тартюфи, їдьте вже собі. Не смішіть людей. Двадцять перше століття на дворі.
Дмитро Десятерик, «День»
Здавалося б, усі скандали довкола фільму Мирослава Слабошпицького «Плем’я» стали історією. Вже треба про нові здобутки турбуватися, підтримувати нашу нову хвилю. Але ж ні.
На вихідні у Будинку кінематографістів відбувся показ «Племені». За свідченнями очевидців, під час перегляду хтось із глядачів раптом заволав: "Ганьба! Мені соромно! Прокиньтеся, українці! Згадайте Довженка! Згадайте Шевченка! Україна гине!" Це ще було нічого - можливо, просто якийсь міський божевільний - такі в Національній спілці кінематографістів є, чого гріха таїти.
Але, коли сеанс закінчився, значна частина присутніх заходилася скандувати: «Ганьба!»
Ще раз, аби читач оцінив. «Плем’я», найуспішніший український фільм новітнього часу, незмінно зривало аплодисменти в десятках кінотеатрів по всьому світу. І єдиний зал, де його зустріли криками «Ганьба!», знаходиться в Україні, в будівлі професійної організації вітчизняних кінематографістів.
Щоправда, серед авдиторії переважали члени Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі - однієї з найдивніших організацій, котрі існують в країні, - а також власне представники Національної спілки кінематографістів, в тому числі старше покоління останніх. Вони й виконали заяложений куплет про ганьбу.
Декому цього здалося мало. Незабаром у Фейсбуці з’явився допис одного з найзапекліших українських борців за суспільну цноту, колишнього кінооператора. Цитувати ці вправи у хамстві (автор, наприклад, обзиває Слабошпицьцкого збоченцем, психічно хворим) нецікаво. Підтримала цю специфічну тональність теж не остання людина в Спілці, доволі відомий сценарист, у статті, центральним аргументом якої є часте згадування фекалій.
Обидва ці пани не приховують гомофобних поглядів, обидва - зоологічні антисеміти. А колишній кінооператор, окрім того, що хамить наліво і направо своїм колегам (це його давня розвага), на початку 1990-х підзаробляв зйомками… порнографії. Я не проти порнографії, але ж, панове, тут треба або хреста зняти, або труси вдягти!
Повернімося на деякий час у зал Будинку кіна. Серед глядачів був власне голова Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі Василь Костицький. В інтерв’ю з приводу подій він так само перейшов на особистості (вочевидь, через брак інших аргументів), брякнувши, що Мирослав Слабошпицький «десь глибоко в душі ображений чи то на Україну, чи то на українців». А ще проявив некомпетентність у питанні: не знав, що «Плем’я» давно вийшло в прокат.
Грати в старовинну гру «а судді хто» можна довго. В іншій комісії, набагато важливішій - тій, що вирішує, кому дати гроші на фільм - окрім порноморалістів, сидять люди, котрі при Януковичі писали доповідні в СБУ на молодих режисерів. Вищезгаданий Костицький на своїй посаді теж дещо вирішує: які літературні твори чи фільми пускати до публіки, а які - ні. При тому в біографії Василя Васильйовича немає ані натяку на бодай якийсь стосунок до мистецтва: правознавство було, кар’єра радянського чиновника була, інженерно-економічний факультет був, лісотехнічний інститут був, депутатство аж у трьох скликаннях було, а ось кіна з літературою не було, хоч лусни.
Але тут, скоріше, системний порок. Коли костицькі кажуть, що всюди в світі є подібні структури й обмеження, я починаю звіріти. Якщо ми маємо на увазі цивілізований світ, а не Іран, Північну Корею та інші непридатні для життя місця, то, смію завірити, в нормальних країнах заборонами фільмів та книг і не пахне, а ніяких комісій з моралі нема ніде. Нема! Чуєте, ви, обскуранти довбані? НЕМА!
І ще: якого дідька якесь депутатське одоробло має диктувати, що мені читати або дивитися? Це що за СРСР, а? З якої радості платники податків мають викладати на утримання цілої зграї тартюфів аж 3 мільйони гривень на рік? Нема куди гроші дівати?
На щастя, в парламенті нарешті зареєстрована ініціатива з ліквідації Нацкомморалі. Але порносвятенникам не варто засмучуватись. Аби опинитися в комфортному середовищі, не треба їхати в Північну Корею - достатньо податися в Донецьк. Там дуже опікуються суспільною мораллю: запровадили кримінальне покарання за одностатеві стосунки, намагаються заборонити жінкам ходити в ресторани без чоловіків, катують художників за карикатури на очільників «Новоросії», перетворили центр сучасного мистецтва «Ізоляція» на тюрму, а слово «жид» не сходить з вуст доблесних ополченців.
Тартюфи, їдьте вже собі. Не смішіть людей. Двадцять перше століття на дворі.
Дмитро Десятерик, «День»