Демаркація пустослів’я
Originally posted by ihorhulyk at Демаркація пустослів’я
Певна річ, спільнота має аж забагато причин із осторогою ставитися до кроків чинної влади. Надто вони вже екстравагантні, не кажучи про поквапливість вчинків. Кажуть, що такі швидкості не притаманні для розважливого українця, який звик сім раз відміряти, - але то риторика знову ж таки офіційних речників команди із Банкової, а не експертна оцінка незаангажованих осіб.
Та менше з тим. Підстав недовіри, як зауважено, чимало, і на те є свої причини, не тільки ментального чи ідеологічного характеру. Досвід урядовців за часи незалежності держави свідчить, що, зазвичай, декларації мало узгоджуються із наслідками, що їх слід очікувати після гарних та округлих слів. Проблема - не в легковірності електорату, проблема у тому, що, мабуть, до усілякого роду задумів влади слід додавати ще й конкретику справ.
Причетна до розстрілів на Майдані так звана «опозиція» голосить тепер про доконечну потребу миру і усеохопної любові до ближнього. Влада розповідає про майбутній розвій господарки. Пересічний громадянин губиться у здогадах, хто з них має рацію. Бо вірити на слово ризиковано. А конкретних знань - замало. «Опозиція» приховує бажані для неї резони, зокрема, бажання уникнути відповіді за «роки імені Януковича», за розв’язану на Сході війну, влада, відповідно, теж не надто розповсюджується про свої мотиви.
До прикладу, у середовищі прихильників БПП прийнято уважати, що президент діє дуже дипломатично, але з прицілом на те, аби дати Європі зрозуміти серйозність намірів Києва долучитися до ЄС. Однак, нам видається, що у ЄС сидять і чекають, аби Україна перестала нарешті вішати свої проблеми на її заморочену іншими проблемами голову.
Ще один аргумент Банкової - одностороння демаркація кордонів з Московією - теж наразі не витримує критики. Це - радше, декларація добрих намірів, якою можна порозмахувати перед округлими очима європейських очільників, які зобов'язаних (?) сприймати „історичний документ” за стартовий постріл для просування України до членстсва в ЄС. Але... Наміри намірами, та чому насправді йдеться про спорудження «трьох ліній оборони» по периметру АТО, а не на кордонах з Росією? Адже, здається, Київ брав гроші у міжнародної спільноти не для «санітарної смуги», а для облаштування європейської межі з Росією. Але досі мова не йшла про створення робочих міжвідомчих груп, про залучення фахівців з-поміж дипломатів, прикордонників, зрештою, геодезистів та землевпорядників, фахівців з царини фортифікацій, які власне й розпочнуть будівництво «Стіни». Отже, як кажуть, обіцяного три роки чекаємо, зате говоримо, мовби зірку із неба вхопили...
Про саме поняття асоціації, то ми вже писали, що воно, радше, декларативне, аніж прагматичне. Йдеться навіть не про перманентно відкладені терміни застосування тих чи інших новел Угоди, а про статус, яким володіють і певні північноафриканські країни, що межують ж Європою морем. Але ж ніяка із них не стане навіть в неоглядному майбутньому повноправним членом Унії.
То, може, варто таки обмежити риторику, діждатися результату, а відтак вже тішити виборця гарними словами?
Ігор Гулик. Ілюстрація: vestnik.in.ua
Демаркация пустословия
Конечно, общество имеет кучу причин для того, чтобы осторожно относиться к шагам действующей власти. Слишком они уже экстравагантные, не говоря о поспешности поступков. Говорят, что такие скорости не присущи расчетливому украинцу, привыкшему семь раз отмерить, - но это риторика опять же официальных спикеров команды с Банковой, а не экспертная оценка незаангажированных людей.
И тем не менее. Оснований для недоверия, как замечено, немало, и на то есть свои причины, не только ментального или идеологического характера. Опыт чиновников за время независимости государства свидетельствует, что, как правило, декларации мало согласуются с последствиями, которые следует ожидать после хороших и гладких слов. Проблема - не в легковерности электората, проблема в том, что, пожалуй, ко всякого рода замыслам власти следует добавлять еще и конкретику дел.
Причастна к расстрелам на Майдане так называемая «оппозиция» теперь вопит о непременной потребности мира и всеохватывающей любви к ближнему. Власть рассказывает о будущем процветании экономики. Простой гражданин теряется в догадках, кто из них прав. Потому что верить на слово рискованно. А конкретных знаний - мало. «Оппозиция» скрывает желаемые для нее резоны, в частности, нужду уйти от ответа за «годы имени Януковича», за развязанную на Востоке войну, власть, соответственно, не очень-то распространяется о своих мотивах.
К примеру, в среде поклонников БПП принято считать, что президент действует очень дипломатично, но с прицелом на то, чтобы дать Европе понять серьезность намерений Киева вступить в ЕС. Однако, нам представляется, что в ЕС только сидят и ждут, чтобы Украина перестала наконец вешать свои проблемы на ее отягощенную другими проблемами голову.
Еще один аргумент Банковой - одностроння демаркация границ с Московией - тоже пока не выдерживает критики. Это - скорее декларация добрых намерений, которой можно помахать перед округлыми глазами европейских руководителей, обязанных (?) воспринимать "исторический документ" за стартовый выстрел для продвижения Украины в членстсва в ЕС. Но... Намерения намерениями, но почему на самом деле идет о строительстве «трех линий обороны» по периметру АТО, а не на границах с Россией? Ведь, кажется, Киев брал деньги у международного сообщества не для "санитарной полосы», а для обустройства европейского поребрика с Россией. И до сих пор речь не шла о создании рабочих межведомственных групп, о привлечении специалистов из числа дипломатов, пограничников, наконец, геодезистов и землеустроителей, специалистов из области фортификаций, которые собственно и начнут строительство «Стены». Словом, как говорится, обещанного три года ждем, зато говорим, будто звезду с неба схватили...
О самом понятии ассоциации. Мы уже писали, что оно, скорее, декларативное, чем прагматичное. Речь даже не о перманентно отодвигаемых сроках применения тех или иных новелл Соглашения, а о статусе, которым обладают и некоторые североафриканские страны, граничащие с Европой по морю. Но никакая из них не станет даже в неоглядном будущем полноправным членом Союза.
Так, может, стоит таки ограничить риторику, дождаться результата, а затем уже радовать избирателя красивыми словами?
Игорь Гулык
Певна річ, спільнота має аж забагато причин із осторогою ставитися до кроків чинної влади. Надто вони вже екстравагантні, не кажучи про поквапливість вчинків. Кажуть, що такі швидкості не притаманні для розважливого українця, який звик сім раз відміряти, - але то риторика знову ж таки офіційних речників команди із Банкової, а не експертна оцінка незаангажованих осіб.
Та менше з тим. Підстав недовіри, як зауважено, чимало, і на те є свої причини, не тільки ментального чи ідеологічного характеру. Досвід урядовців за часи незалежності держави свідчить, що, зазвичай, декларації мало узгоджуються із наслідками, що їх слід очікувати після гарних та округлих слів. Проблема - не в легковірності електорату, проблема у тому, що, мабуть, до усілякого роду задумів влади слід додавати ще й конкретику справ.
Причетна до розстрілів на Майдані так звана «опозиція» голосить тепер про доконечну потребу миру і усеохопної любові до ближнього. Влада розповідає про майбутній розвій господарки. Пересічний громадянин губиться у здогадах, хто з них має рацію. Бо вірити на слово ризиковано. А конкретних знань - замало. «Опозиція» приховує бажані для неї резони, зокрема, бажання уникнути відповіді за «роки імені Януковича», за розв’язану на Сході війну, влада, відповідно, теж не надто розповсюджується про свої мотиви.
До прикладу, у середовищі прихильників БПП прийнято уважати, що президент діє дуже дипломатично, але з прицілом на те, аби дати Європі зрозуміти серйозність намірів Києва долучитися до ЄС. Однак, нам видається, що у ЄС сидять і чекають, аби Україна перестала нарешті вішати свої проблеми на її заморочену іншими проблемами голову.
Ще один аргумент Банкової - одностороння демаркація кордонів з Московією - теж наразі не витримує критики. Це - радше, декларація добрих намірів, якою можна порозмахувати перед округлими очима європейських очільників, які зобов'язаних (?) сприймати „історичний документ” за стартовий постріл для просування України до членстсва в ЄС. Але... Наміри намірами, та чому насправді йдеться про спорудження «трьох ліній оборони» по периметру АТО, а не на кордонах з Росією? Адже, здається, Київ брав гроші у міжнародної спільноти не для «санітарної смуги», а для облаштування європейської межі з Росією. Але досі мова не йшла про створення робочих міжвідомчих груп, про залучення фахівців з-поміж дипломатів, прикордонників, зрештою, геодезистів та землевпорядників, фахівців з царини фортифікацій, які власне й розпочнуть будівництво «Стіни». Отже, як кажуть, обіцяного три роки чекаємо, зате говоримо, мовби зірку із неба вхопили...
Про саме поняття асоціації, то ми вже писали, що воно, радше, декларативне, аніж прагматичне. Йдеться навіть не про перманентно відкладені терміни застосування тих чи інших новел Угоди, а про статус, яким володіють і певні північноафриканські країни, що межують ж Європою морем. Але ж ніяка із них не стане навіть в неоглядному майбутньому повноправним членом Унії.
То, може, варто таки обмежити риторику, діждатися результату, а відтак вже тішити виборця гарними словами?
Ігор Гулик. Ілюстрація: vestnik.in.ua
Демаркация пустословия
Конечно, общество имеет кучу причин для того, чтобы осторожно относиться к шагам действующей власти. Слишком они уже экстравагантные, не говоря о поспешности поступков. Говорят, что такие скорости не присущи расчетливому украинцу, привыкшему семь раз отмерить, - но это риторика опять же официальных спикеров команды с Банковой, а не экспертная оценка незаангажированных людей.
И тем не менее. Оснований для недоверия, как замечено, немало, и на то есть свои причины, не только ментального или идеологического характера. Опыт чиновников за время независимости государства свидетельствует, что, как правило, декларации мало согласуются с последствиями, которые следует ожидать после хороших и гладких слов. Проблема - не в легковерности электората, проблема в том, что, пожалуй, ко всякого рода замыслам власти следует добавлять еще и конкретику дел.
Причастна к расстрелам на Майдане так называемая «оппозиция» теперь вопит о непременной потребности мира и всеохватывающей любви к ближнему. Власть рассказывает о будущем процветании экономики. Простой гражданин теряется в догадках, кто из них прав. Потому что верить на слово рискованно. А конкретных знаний - мало. «Оппозиция» скрывает желаемые для нее резоны, в частности, нужду уйти от ответа за «годы имени Януковича», за развязанную на Востоке войну, власть, соответственно, не очень-то распространяется о своих мотивах.
К примеру, в среде поклонников БПП принято считать, что президент действует очень дипломатично, но с прицелом на то, чтобы дать Европе понять серьезность намерений Киева вступить в ЕС. Однако, нам представляется, что в ЕС только сидят и ждут, чтобы Украина перестала наконец вешать свои проблемы на ее отягощенную другими проблемами голову.
Еще один аргумент Банковой - одностроння демаркация границ с Московией - тоже пока не выдерживает критики. Это - скорее декларация добрых намерений, которой можно помахать перед округлыми глазами европейских руководителей, обязанных (?) воспринимать "исторический документ" за стартовый выстрел для продвижения Украины в членстсва в ЕС. Но... Намерения намерениями, но почему на самом деле идет о строительстве «трех линий обороны» по периметру АТО, а не на границах с Россией? Ведь, кажется, Киев брал деньги у международного сообщества не для "санитарной полосы», а для обустройства европейского поребрика с Россией. И до сих пор речь не шла о создании рабочих межведомственных групп, о привлечении специалистов из числа дипломатов, пограничников, наконец, геодезистов и землеустроителей, специалистов из области фортификаций, которые собственно и начнут строительство «Стены». Словом, как говорится, обещанного три года ждем, зато говорим, будто звезду с неба схватили...
О самом понятии ассоциации. Мы уже писали, что оно, скорее, декларативное, чем прагматичное. Речь даже не о перманентно отодвигаемых сроках применения тех или иных новелл Соглашения, а о статусе, которым обладают и некоторые североафриканские страны, граничащие с Европой по морю. Но никакая из них не станет даже в неоглядном будущем полноправным членом Союза.
Так, может, стоит таки ограничить риторику, дождаться результата, а затем уже радовать избирателя красивыми словами?
Игорь Гулык