Декольте для антинаці
Originally posted by ihorhulyk at Декольте для антинаці
Напередодні ймовірного візиту фрау Меркель до України, візиту, який у Києві чомусь уважають «особливим», мені пригадалася три історії, - одна давніша, дві - зовсім свіжі, - які, думаю, варто пригадати для не надто пам’ятливих вітчизняних політиків та зацікавлених громадян.
Перша, коли з легкої руки пана Дм. Мєдвєдєва пані Меркель наполегливо взялася боротися із… «героїзацією нацизму та націонал-соціалізму в Україні».
Друга - бразилійська, - у якій пані Меркель запропонувала Путіну і Порошенкові «прямі переговори між українським урядом і сепаратистами у форматі відео конференції».
Третя - 4 березня 2014 року Ангела Меркель через свого представника відкрито висловилася за федералізацію України, як єдиний вихід з Кримської кризи.
Вона що, - із глузду з’їхала? Нормальна реакція нормального українця. Виглядає, - ні. Фрау Меркель верзла нісенітниці обидві нісенітниці при світлому розумі. Завдяки, мабуть, Путіну, знавцю достеменної біографії доньки лютеранського пастора, який «втік» із Західної Німеччини до… НДР, щоб зробити там доволі блискучу церковну кар’єру.
Насправді це були симптоми російсько-німецької змови, яку ми бачили у корупційній схемі Північного потоку (Шрьодер + Путін = «Газпром»), у відчайдушному спротиві Берліна у наданні ПДЧ для України, зрештою, у «справі Дем’янюка».
Нічого дивного: ошалілу від Майдану та світової підтримки зусиль українців Москву тіпає від перспективи відповідальності за «іррегулярну війну на Сході; Берлін же, переживши наслідки гітлеризму давніше, тепер взявся відбілювати власний імідж, звинувачуючи у гріхах наці вчорашніх «ундерменшів». Перед обома столицями фактично одне завдання: відхреститися від минулого, забути його, мов жахливий сон, знайти собі «цапів-відбувайлів».
Є, правда, різниця. Фрау Меркель виконує роль «прачки», аби її країна стала бездоганним лідером і законодавцем політичної моди на континенті. «Гаспадін» Путін робить це задля іншої мети: він намагається подати світу режим, збудований на героїзації сталінізму, «білим та пухнастим».
Зробити це важко, позаяк сталінізм, як і нацизм, - риси спадкові. Ба більше, - вони спонукають своїх прихильників гуртуватися у зграї. Так головний ідеолог нинішнього Кремля Дуґін - колись дивакуватий фільозоф з комуналки, відтак професор Московського університету, тепер - неформальний лідер «коричневого» руху в шагренєвій зоні ДНР-ЛНР, «радник» бородаїв, захарченків та іже з ними...
Чи читала фрау Меркель твори цього пана? Чи часом не зауважила певних збігів дуґінських нісенітниць із конкретними цитатами «біблії нацизму»? Чи випадковим є недавній дозвіл на видання «Майн кампф» у Німеччині усіма мовами, крім державної мови ФРН?
Свого часу фрау Меркель позувала на фотосесії з непристойно глибоким декольте. На передвиборчому плакаті німецькі християнські демократи (!) двозначно натякали симпатикам Анґели Доротеї: «Ми можемо пообіцяти вам більше».
А що запропонує фрау Меркель для України під час «особливого візиту»?
Ігор Гулик. Ілюстрація: veselahata.com
Декольте для антинаци
Накануне вероятного визита фрау Меркель в Украину, визита, который в Киеве почему считают «особым», мне вспомнилась три истории - одна старая, две - совсем свежие, - которые, думаю, стоит вспомнить для не слишком памятливых отечественных политиков и заинтересованных граждан.
Первая, когда с легкой руки господина Дм. Медведева госпожа Меркель настойчиво взялась бороться с... «героизацией нацизма и национал-социализма в Украине».
Вторая - бразильская, в которой госпожа Меркель предложила Путину и Порошенко «прямые переговоры между украинским правительством и сепаратистами».
Третья - 4 марта 2014 Ангела Меркель через своего представителя открыто высказалась о федерализации Украины как единственном выходе из крымского кризиса.
Она что, - с ума сошла? Нормальная реакция нормального украинца. Похоже, - нет. Фрау Меркель несла чушь при светлом уме. Благодаря, пожалуй, Путину, знатоку истинной биографии дочери лютеранского пастора, «сбежавшего» из Западной Германии в... ГДР, чтобы сделать там достаточно блестящую церковную карьеру.
На самом деле это были симптомы русско-германского заговора, которыю мы видели и в коррупционной схеме Северного потока (Шредер + Путин = «Газпром»), и в отчаянном сопротивлении Берлина в предоставлении ПДЧ для Украины, в конце концов, и в «деле Демьянюка».
Ничего удивительного: ошалевшую от Майдана и мировой поддержки усилий украинцев Москву трясет перед перспективой ответственности за «иррегулярную войну на Востоке; Берлин же, пережив последствия гитлеризма раньше, принялся отбеливать собственный имидж, обвиняя в грехах наци вчерашних «ундерменшей». Перед обеими столицами стоит фактически одна задача: откреститься от прошлого, забыть его, как страшный сон, найти себе «козлов отпущения».
Есть, правда, разница. Фрау Меркель выполняет роль «прачки» для того, чтобы ее страна стала безупречным лидером и законодателем политической моды на континенте. «Гаспадин» Путин делает это для другой цели: он пытается представить миру режим, построенный на героизации сталинизма, «белым и пушистым».
Реализовать это трудно, поскольку сталинизм, как и нацизм, - черты наследственные. Более того, - они побуждают своих сторонников сплотиться в стаи. Так, главный идеолог нынешнего Кремля Дугин - когда-то чудаковатый фильозоф из коммуналки, затем профессор Московского университета, теперь - неформальный лидер «коричневого» движения в шагреневий зоне ДНР-ЛНР, «советник» бородаев, захарченков и иже с ними...
Читала ли фрау Меркель произведения этого господина? Разве не заметила определенных совпадений дугинских нелепостей с конкретными цитатами «библии нацизма»? Случайно ли недавнее разрешение на издание «Майн кампф» в Германии на всех языках, кроме государственного языка ФРГ?
В свое время фрау Меркель позировала на фотосессии с неприлично глубоким декольте. На предвыборном плакате немецкие христианские демократы (!) двусмысленно намекали симпатикам Ангелы Доротеи: «Мы можем пообещать вам больше».
А что предложит фрау Меркель для Украины во время «особого визита»?
Игорь Гулык
Напередодні ймовірного візиту фрау Меркель до України, візиту, який у Києві чомусь уважають «особливим», мені пригадалася три історії, - одна давніша, дві - зовсім свіжі, - які, думаю, варто пригадати для не надто пам’ятливих вітчизняних політиків та зацікавлених громадян.
Перша, коли з легкої руки пана Дм. Мєдвєдєва пані Меркель наполегливо взялася боротися із… «героїзацією нацизму та націонал-соціалізму в Україні».
Друга - бразилійська, - у якій пані Меркель запропонувала Путіну і Порошенкові «прямі переговори між українським урядом і сепаратистами у форматі відео конференції».
Третя - 4 березня 2014 року Ангела Меркель через свого представника відкрито висловилася за федералізацію України, як єдиний вихід з Кримської кризи.
Вона що, - із глузду з’їхала? Нормальна реакція нормального українця. Виглядає, - ні. Фрау Меркель верзла нісенітниці обидві нісенітниці при світлому розумі. Завдяки, мабуть, Путіну, знавцю достеменної біографії доньки лютеранського пастора, який «втік» із Західної Німеччини до… НДР, щоб зробити там доволі блискучу церковну кар’єру.
Насправді це були симптоми російсько-німецької змови, яку ми бачили у корупційній схемі Північного потоку (Шрьодер + Путін = «Газпром»), у відчайдушному спротиві Берліна у наданні ПДЧ для України, зрештою, у «справі Дем’янюка».
Нічого дивного: ошалілу від Майдану та світової підтримки зусиль українців Москву тіпає від перспективи відповідальності за «іррегулярну війну на Сході; Берлін же, переживши наслідки гітлеризму давніше, тепер взявся відбілювати власний імідж, звинувачуючи у гріхах наці вчорашніх «ундерменшів». Перед обома столицями фактично одне завдання: відхреститися від минулого, забути його, мов жахливий сон, знайти собі «цапів-відбувайлів».
Є, правда, різниця. Фрау Меркель виконує роль «прачки», аби її країна стала бездоганним лідером і законодавцем політичної моди на континенті. «Гаспадін» Путін робить це задля іншої мети: він намагається подати світу режим, збудований на героїзації сталінізму, «білим та пухнастим».
Зробити це важко, позаяк сталінізм, як і нацизм, - риси спадкові. Ба більше, - вони спонукають своїх прихильників гуртуватися у зграї. Так головний ідеолог нинішнього Кремля Дуґін - колись дивакуватий фільозоф з комуналки, відтак професор Московського університету, тепер - неформальний лідер «коричневого» руху в шагренєвій зоні ДНР-ЛНР, «радник» бородаїв, захарченків та іже з ними...
Чи читала фрау Меркель твори цього пана? Чи часом не зауважила певних збігів дуґінських нісенітниць із конкретними цитатами «біблії нацизму»? Чи випадковим є недавній дозвіл на видання «Майн кампф» у Німеччині усіма мовами, крім державної мови ФРН?
Свого часу фрау Меркель позувала на фотосесії з непристойно глибоким декольте. На передвиборчому плакаті німецькі християнські демократи (!) двозначно натякали симпатикам Анґели Доротеї: «Ми можемо пообіцяти вам більше».
А що запропонує фрау Меркель для України під час «особливого візиту»?
Ігор Гулик. Ілюстрація: veselahata.com
Декольте для антинаци
Накануне вероятного визита фрау Меркель в Украину, визита, который в Киеве почему считают «особым», мне вспомнилась три истории - одна старая, две - совсем свежие, - которые, думаю, стоит вспомнить для не слишком памятливых отечественных политиков и заинтересованных граждан.
Первая, когда с легкой руки господина Дм. Медведева госпожа Меркель настойчиво взялась бороться с... «героизацией нацизма и национал-социализма в Украине».
Вторая - бразильская, в которой госпожа Меркель предложила Путину и Порошенко «прямые переговоры между украинским правительством и сепаратистами».
Третья - 4 марта 2014 Ангела Меркель через своего представителя открыто высказалась о федерализации Украины как единственном выходе из крымского кризиса.
Она что, - с ума сошла? Нормальная реакция нормального украинца. Похоже, - нет. Фрау Меркель несла чушь при светлом уме. Благодаря, пожалуй, Путину, знатоку истинной биографии дочери лютеранского пастора, «сбежавшего» из Западной Германии в... ГДР, чтобы сделать там достаточно блестящую церковную карьеру.
На самом деле это были симптомы русско-германского заговора, которыю мы видели и в коррупционной схеме Северного потока (Шредер + Путин = «Газпром»), и в отчаянном сопротивлении Берлина в предоставлении ПДЧ для Украины, в конце концов, и в «деле Демьянюка».
Ничего удивительного: ошалевшую от Майдана и мировой поддержки усилий украинцев Москву трясет перед перспективой ответственности за «иррегулярную войну на Востоке; Берлин же, пережив последствия гитлеризма раньше, принялся отбеливать собственный имидж, обвиняя в грехах наци вчерашних «ундерменшей». Перед обеими столицами стоит фактически одна задача: откреститься от прошлого, забыть его, как страшный сон, найти себе «козлов отпущения».
Есть, правда, разница. Фрау Меркель выполняет роль «прачки» для того, чтобы ее страна стала безупречным лидером и законодателем политической моды на континенте. «Гаспадин» Путин делает это для другой цели: он пытается представить миру режим, построенный на героизации сталинизма, «белым и пушистым».
Реализовать это трудно, поскольку сталинизм, как и нацизм, - черты наследственные. Более того, - они побуждают своих сторонников сплотиться в стаи. Так, главный идеолог нынешнего Кремля Дугин - когда-то чудаковатый фильозоф из коммуналки, затем профессор Московского университета, теперь - неформальный лидер «коричневого» движения в шагреневий зоне ДНР-ЛНР, «советник» бородаев, захарченков и иже с ними...
Читала ли фрау Меркель произведения этого господина? Разве не заметила определенных совпадений дугинских нелепостей с конкретными цитатами «библии нацизма»? Случайно ли недавнее разрешение на издание «Майн кампф» в Германии на всех языках, кроме государственного языка ФРГ?
В свое время фрау Меркель позировала на фотосессии с неприлично глубоким декольте. На предвыборном плакате немецкие христианские демократы (!) двусмысленно намекали симпатикам Ангелы Доротеи: «Мы можем пообещать вам больше».
А что предложит фрау Меркель для Украины во время «особого визита»?
Игорь Гулык