"Тепер" і "зараз"...

[harnack]

Тепер чи зараз? Вже отепер, чи лиш зараз? І щойно, і тепер, і зараз: Гоголіада "заразчан" та "зараз-зомбенят" на Сїйчас-Заразщині!

Гоголіада-Кумедіада-Сміховиніада: так, мій суржико-фюрер щойно та отут (сказав), отепер та отут (каже), зараз та отут (скаже) - "мові капут" чи "недорікам капут

Comments

[harnack]

Ось яке давнє: 2007.02.04 | harnack: та як не зненавидіти лінивих потвор та виродків:

Шевченко: "ДавайтЄ" знову віршувать, "відзараз" нишком віршувать

Сергій Вакуленко пише:
> На жаль, оті "давайте" та "зараз" тепер просякли геть усе. Притому на "давайте" бодай иноді хтось може стрепенутися й сказати щось прикре, а от "зараз" у невластивому значенні ніхто навіть не помічає.

Тому й настала пора засівати філософію української мови, полемічно та ідеологічно скеровувати її проти російської (інший регістр неканонічної "лінгвістичної" творчости: наприклад, деінде, Ніцше вдався до полемічної нібифілософії - і став основою модерної риторики).

Щодо "тепер" - та отам ціле гомогенне семантичне поле, владний вектор та вісь часу:

1) дотепер - тепер - відтепер

(а в російській? - Що за збиранина, гетерогенність, невчасність, путанина пір та часу отам!)

І ширший аналогічний часовий горизонт:

2) донині - нині - віднині

Звідки й можна мати: теперішній-теперішність, нинішній-нинішність часу - і слава Вовишньому - не "на-стаящеє врємя" (що за іронія проти скороминущого, плинного часу)..

А мовлять нині в Україні за патогенним, знедоленим та неможливим зразком:

3) "дозараз" - зараз - "відзараз"

(отут "темпоральні" оператори до-за-від заряджені внутрішнім самосаботуванням)

Також цікава українська опозиція:

4) щойно/зараз (а в російській?)

І матимемо насущно український якір в часі:

5) щойно - о/тепер - зараз

(що за відчуття чергування та ритміки часу! А в недорікуватій російській?)

Ба навіть:

6) "щойно тепер"

Або: отепер, отеперечки ітд, що употужнює відчуття уприсутненого часу (а в російській?)

Суцільну українську філософію темпоральності можна собі отак загадати й не увідчужуватись російським лихоліттям, лихочассям та непорою.
Нанині та натепер - нашвидкуруч! А згодом? - Якби знаття!