Пограниччя . Ланьцут.: u_o

u_o_i

Пограниччя . Ланьцут.

Aug 09, 2019 00:47

Цієї границі вже немає. Нема ані сторожі, ані митниць, та і люди здавна вже ся не
відрізняють по оба боки від неї. То вже пройшло більш як 600 літ, як вона ділила різні
держави.
Потому, більш як 400 літ, то була адміністративна границя в межах одної держави. і аж за
австріяків її стерли формально. а вже за PRL, підчас акції Вісла - і фактично.
Здавна в межиріччі Віслока і Дунайця проходила границя межи Галицькою Руссю і Малопольщою,
а ширше - межи світом латинськоорієнтованим і світом грецьким, чи, як тепер би сказали,
візантійським. З часу втраченння незалежности тут була адміністративна границя Руського
королівства, Руського воєводства в складі польської держави.
Саме Ряшів, чи, як тепер він ся називає.Жешув - був колись прикордонною фортецею
Галицької держави.
Правда, з часом від того руського Ряшева ніц ся не лишило, хіба тілько прапор
підкарпатського воєводства, столицею якого є Ряшів, містить герби колишніх воєводств
Руського королівства - Львівського лева і Белзького грифона.

На захід від него, не кажучи про південь і схід, ще є в минулому українські села,
наприклад, Братковичі, які повністю полонізувалися допіру в середині 19-го століття, а
вже на північ чи північний захід - правдива Малопольща.

В оден з липневих вікендів побувалисьмо у Ряшеві і , за 15 км від него, у Ланьцуті.
Спочатку - Ланьцут, привернув увагу величним замком Потоцьких - Любомирських. Но але по порядку. Місто в давнину було німецькою кольонією, і хто тих німців сюди покликав, зараз вже достеменно не відомо, чи то ще останній галицький князь Юрій -Болеслав, а чи перший польський король, що володів цими землями - Казимир Великий. Спочатку воно і називало ся на німецький манір - Landshut, так само як баварське містечко, звідки ся перебрали мешканці Ланцута.

То саме в той час було і у Львові, і у багатьох галицьких чи польських містах, особливо на Магдебурзькому праві - саме місто було німецькомовне. Но але з часом, через пару поколінь німецьке населення полонізувалося , і місто по-польськи стало ся називати Ланьцут.

Для українців воно пам"ятне тим, що тут був фільтраційний табір для вояків УГА і , потім, УНР, а також як місце народження Антіна Крушельницького, який необачно вивіз свою родину в СССР на поталу більшовикам.
По дорозі з Ланьцутського двірця до центру пару цікавих віл.

---------------

Зайшлисьмо через браму в огорожі до парку, що довкола замку. Всюди аж рябіло в очах від табличок - що йде реконструкція, але, на щастя, вона була не всеохопна, дещо все-таки можна було зобачити.
Насамперед парк.
Мацьопкий дроздик.

Невеличке озерце з лататтям

парковий бузько, чи, як тут кажут - боцян

альтанка

Матір Божа на території парку. Мане зацікавили пальці на руках - якісь вони аж дуже довгі

А ось і сам замок. , початково збудований у 2-й половині 16-го століття, і потім неодноразово перебудований

На одній з веж угорі польський Білий Орел

Хоч вхід до парку навколо замку безплатний, у самий замок нахаляву вже не зайдеш - тра заплатити за екскурсію чи в супроводі, чи просто з навушниками.
Вибралисьмо екскурсовода і не пожаліли - прекрасна оповідь про замок для 5-ти осіб. Дозволили нам знимкувати, але без спалаху - то троха з того, що вийшло

чудова люстра

---

заля для балю

Сцена мінітеатру

А це скульптура одного з синів власника замку. Дуже цікава оповідь була про него, але, нажаль, забувім вже.
Певно, троха не та пам"ять. А може - просто інформації було забагато, то вона мусила знайти вихід де-інде.

Троха Ланьцута поза межами замку.
Лавочка бурмистрів Яна і Станіслава Цетнарських. Одна з віл,що на початку допису - Zacisze, їхніх рук (чи, скорше, грошей) справа. Но але не тільки вона.
Там і будинок Магістрату, і будинок Суду, і перебудова Костелу, і прочая прочая ...

Власне - будинок Магістрату ,також результат роботи братів, на наступній знимці. Згори дата побудови -1900, по боках - транспаранти , що вказують на вік міста.

.
Тут раніше було Казино, а тепер - музей історії міста. Кажут,же там цікава експозиція і файні доглядачі / екскурсоводи. Але не малисьмо на то часу.Як ся придивити,
то видно на стіні бюст Пілсудського від вдячних громадян.

Кам"яниці на ланцутській площі Ринок

---------

Зазвичай посередині площі мала би бути ратуша, але у Ланьцуті -нє. Зате стоїть пам"ятник кареті. Певно, як згадка про величезний каретний двір при замку.