Львів з відстані у 80 кілометрів
Зібравімся цего року в Карпати аж восени. Хтівім десь до Сколього, але нє, зранку ще доїхати туди можна але увечері ся вернути катма. Хіба десь ночувати або своїм їхати.
Ночувати вже м не хочу, мені дня вистарчтить. Так само не люблю скінчити там де почав.
В результаті повторив маршрут 2-річної давності ,Трускавець-Східниця (чи як мій колєга каже Клубнічєск -Восточнєнск через величезну кількість там братів зі сходу) через Цюхів Діл , хіба з невеликими відмінностями.
Відмінності ся почали зраху ж . Не захтівім гонорово вийти на автостанції і пройтися на піхоту через увесь Трускавець, а поїхав на виїзд в сторону Борислава на кільцеву ,
а далі мав у планах піти через ліс і десь вийти на дорогу на Орів.
То власне десь на кільцевій як тілько автобус рушив.
Далі >>
Но але "рисовали на бумаге да забыли про (чи просто забили на) овраги ". Кароч,як вийшов з кільцевої так десь за півгодини на неї ся і вернув, ну його нафіг ті ожинники з малинниками.
Як винагорода за повернення така мапа при дорозі, жовтим навів приблизно те як я йшов.
Кладка через струмок, 2 роки тому була ще деревляна, тепер вже залізобетонний мостик.
Ягідки при дорозі.
Десь плюсмінус нам туди, у гори.
Три труби , місцева знаменитість
Хтось за нами підглядає?
місцева флора
то вже осінь
Далеко серед листя долина.
а в ній Трускавець з Дрогобичом, і далі на Рихтичі.
Жовтий лист
І не один. Парують в небі наді мною, затуляючи Борислав з ближніми селами.
Ще одна знимка з дороги на Орів в долину - околиці Борислава/Дережичі/Лішня/Брониця
Перевал. Минулого разу з него йшов у долину аж у Орів , а потів підійиався на Цюхів Діл. Тепер же вирішив звернути вправо і йти паралельно хребту аж поки не вздріну дорогу з Буковиці, і нев вже дійду до Цюхового Долу.
Краєвидів звичайно, таких як у перший раз не було, все більше лісу. Але моментами було видно і якісь орівські присілки
і за ними далекі гори.
Всю дорогу крутилися / співали навколо мене якісь пташки , але ніц ся не давали до знимки. А ось метелик ся так не кремпував.
якесь нафтове залізяччя
грибочки, радують око
деревляний вівцепес
Приємна лісова дорога. То як здалеку ся дивити і не видіти болота під ногами і сильного вітру по сторонах.
В результаті "обрізання" дороги коло Оріва виграв десь півгодини часу по дорозі до Цюхового Долу.
Верх зустрів сильним вітром , але разом з тим і цікавим його наслідком - абсолютно не відчувалося коливань самої вежі. Видав ся нахилила в одну сторону і там ся і застабілізувала.
Знимки з гори
-далекі гори , більше хмар і менше чіткості як два роки тому
-справа в долині майбутня (тобто для мене майбутня , продовження маршруту) дорога на Східницю.
-вітряки здалека
- і зблизька. 2 роки тому їх ще не було то ходили ся дивити на гори. Тепер ходят на вітряки .
- То є Львів .Відстань більш як 80 км. Добре видно Високий Замок,Лису гору (гора Лева), Кайзервальд .Дивно що з такої далечини можна навіть побачити при відповідному збільшенні обриси деяких будинків. наприклад в районі Зеленої 105
-Той же Львів на горизонті. Спереду Трускавець.
Все, найвищу точку пройдено, найбільше місто побачене . Далі ся лишила дорога в долину , на Східницю
Зелені узбіччя
ще одне най - найвища гора що повністю розміщена у львівській області - Парашка.
То вже Східниця,
і це теж.
Всього 22 км, 6 год.