З Підзамча на Трускавецьку
Підзамче - досить поширена назва місцевостей коло замку як на Західній і прилеглій до неї центральній (Кам"янець) Україні, так і в Польщі.
На разі - про львівське Підзамче - дільницю на півночі від Замкової гори. Назва у перший раз зафіксована в кінци 17-го століття. Але на початку 19-го століття ся називала вже Гаврилівкою (Габріеловкою), і тілько по побудові станції Підзамче в 1867 році, ся назва також ся закріпила і за навколишньою територією.
Якраз тут , під вежею, і міститься станція Підзамче
Далі >>
плебанія церкви Параскеви П"ятниці . Власне,Параскева грецькою так і буде -п"ятниця. Зараз певно приватна територія , огорожа навколо будинку о чім вказує аж занадто промовисто.
вулиця Хмельницького у Львові найдовша з тих, яку не можна проїхати авто з кінця в кінець. Всьо через колію, під якою зроблено підземний перехід для людей, а дорогу просто перекрито.
Мури Онуфріївського монастиря. Сам монастир відомий тим, що ,за твердженням львівського хроніста Зиморовича в нім за княжих часів ся зберігала ікона, яка потім стала Маткою Боскою Ченстоховською . Ну а також друкарнею і могилою Івана Федоровича.
Львівська ратуша зі Старого ринку
Далі через центр. Вірменська вулиця, в минулому проходила серединою вірменського кварталу. Найдавніша згадка про вірмен у Львові з 1277 року - тобто практично майже з його заснування (1256) .
шпиль катедри у профіль.
Вдалині вежа і кам"яниця Корнякта. Щоб там ся не мовило про притискання православної меншини , але найбільша кам"яниця на Ринку - то його, православного грека , члена руської громади в стародавньому Львові .
Шевченко на стометрівці . До війни тут був пам"ятник Собєському (зараз у Вроцлаві) . Оповідають про него таку бувальщину - за перших совітів якийсь з освоботітелів ся допитував у місцевих - а що то за пам"ятник стоїт. Йому відповідали - "та то Собєський" , на що було запитання - "та я розумію що совєтський, але кому то пам"ятник"?
Наш Міцкевич. Як казали поляки - над Львовем плонє зніч польскості . Но але увесь цимес у тім , що скульптором саме цего фрагменту - колони з свічою - факелом - був українець Михайло Паращук.
" На уліце Міколая (Перви мая, Колонтая - то вже хто як коли )" - як колись ся спіівало . Вулиця Миколи Коперника.
по другім боці палац Потоцьких
Осолінеум , чи бібліотека Оссолінських. Заснована в 1817 році. По другій світовій війні переїхала у Вроцлав. Але будівля ся залишила у Львові.
Велике прибирання
Десь тут колись було джерело - ще за моєї пам"яті . Тепер тілько фонтан , та і то певно з водогону.
Дзвінниця церкви Святого духа. Сама церква зруйнована ще до перших совітів від німецької бомби.
Зараз біля дзвінниці музей русалки Дністрової . Неподалік пам"ятник одному з її авторів і очільнику руської трійці Маркіяну Шашкевичу.
костел Марії Магдалени , тепер органний зал.
Погляд на погляд з висоти на двір тюрми НКВД/КГБ/СБУ.
Одна з львівських вуличок коло Політехніки
Початок Сахарова. З правої сторони, за деревами, залишки першого львівського трамвайного депо , зараз там розмаїті музеї типу ретро-автомобілів і тд.
Пам"ятник на місці розстрілу польської професури німцями в 1941 році. Німці нищили польських професорів у Кракові і Львові, поляки українських вчителів на Холмщині . Та і наші хлопці у ті часи були явно не в білих рукавичках.
Поворот на Бойківську
фарби осені
хз як то назвати - тунель чи підземний перехід. Угорі залізнична колія.
----------------
Горіховий гай
міцний горішок
Володимира великого, колись ся називала дорогою на Кульпарків. Но але мені в іншу сторону.
і що вона там вишукує?
певно всьо що ся залишило від НІРТІ .Колись його замом директора по будівництву була жінка першого секретаря обкому партії по Львівській області - житло будували для співробітників чи не найліпше(у всякім разі найскорше) у Львові . Жартома оден з прилеглих районів, забудованих для співробітників інституту, називали ім"ям його директора - "Явичівка" .
Трускавецька. Ще зо 6 літ тому там хіба були чайки з куликами. Тепер асфальт з бетоном.
Всього 9 км, майже 2 год.
На разі - про львівське Підзамче - дільницю на півночі від Замкової гори. Назва у перший раз зафіксована в кінци 17-го століття. Але на початку 19-го століття ся називала вже Гаврилівкою (Габріеловкою), і тілько по побудові станції Підзамче в 1867 році, ся назва також ся закріпила і за навколишньою територією.
Якраз тут , під вежею, і міститься станція Підзамче
Далі >>
плебанія церкви Параскеви П"ятниці . Власне,Параскева грецькою так і буде -п"ятниця. Зараз певно приватна територія , огорожа навколо будинку о чім вказує аж занадто промовисто.
вулиця Хмельницького у Львові найдовша з тих, яку не можна проїхати авто з кінця в кінець. Всьо через колію, під якою зроблено підземний перехід для людей, а дорогу просто перекрито.
Мури Онуфріївського монастиря. Сам монастир відомий тим, що ,за твердженням львівського хроніста Зиморовича в нім за княжих часів ся зберігала ікона, яка потім стала Маткою Боскою Ченстоховською . Ну а також друкарнею і могилою Івана Федоровича.
Львівська ратуша зі Старого ринку
Далі через центр. Вірменська вулиця, в минулому проходила серединою вірменського кварталу. Найдавніша згадка про вірмен у Львові з 1277 року - тобто практично майже з його заснування (1256) .
шпиль катедри у профіль.
Вдалині вежа і кам"яниця Корнякта. Щоб там ся не мовило про притискання православної меншини , але найбільша кам"яниця на Ринку - то його, православного грека , члена руської громади в стародавньому Львові .
Шевченко на стометрівці . До війни тут був пам"ятник Собєському (зараз у Вроцлаві) . Оповідають про него таку бувальщину - за перших совітів якийсь з освоботітелів ся допитував у місцевих - а що то за пам"ятник стоїт. Йому відповідали - "та то Собєський" , на що було запитання - "та я розумію що совєтський, але кому то пам"ятник"?
Наш Міцкевич. Як казали поляки - над Львовем плонє зніч польскості . Но але увесь цимес у тім , що скульптором саме цего фрагменту - колони з свічою - факелом - був українець Михайло Паращук.
" На уліце Міколая (Перви мая, Колонтая - то вже хто як коли )" - як колись ся спіівало . Вулиця Миколи Коперника.
по другім боці палац Потоцьких
Осолінеум , чи бібліотека Оссолінських. Заснована в 1817 році. По другій світовій війні переїхала у Вроцлав. Але будівля ся залишила у Львові.
Велике прибирання
Десь тут колись було джерело - ще за моєї пам"яті . Тепер тілько фонтан , та і то певно з водогону.
Дзвінниця церкви Святого духа. Сама церква зруйнована ще до перших совітів від німецької бомби.
Зараз біля дзвінниці музей русалки Дністрової . Неподалік пам"ятник одному з її авторів і очільнику руської трійці Маркіяну Шашкевичу.
костел Марії Магдалени , тепер органний зал.
Погляд на погляд з висоти на двір тюрми НКВД/КГБ/СБУ.
Одна з львівських вуличок коло Політехніки
Початок Сахарова. З правої сторони, за деревами, залишки першого львівського трамвайного депо , зараз там розмаїті музеї типу ретро-автомобілів і тд.
Пам"ятник на місці розстрілу польської професури німцями в 1941 році. Німці нищили польських професорів у Кракові і Львові, поляки українських вчителів на Холмщині . Та і наші хлопці у ті часи були явно не в білих рукавичках.
Поворот на Бойківську
фарби осені
хз як то назвати - тунель чи підземний перехід. Угорі залізнична колія.
----------------
Горіховий гай
міцний горішок
Володимира великого, колись ся називала дорогою на Кульпарків. Но але мені в іншу сторону.
і що вона там вишукує?
певно всьо що ся залишило від НІРТІ .Колись його замом директора по будівництву була жінка першого секретаря обкому партії по Львівській області - житло будували для співробітників чи не найліпше(у всякім разі найскорше) у Львові . Жартома оден з прилеглих районів, забудованих для співробітників інституту, називали ім"ям його директора - "Явичівка" .
Трускавецька. Ще зо 6 літ тому там хіба були чайки з куликами. Тепер асфальт з бетоном.
Всього 9 км, майже 2 год.