Sep 21, 2020 18:38
Пригадавім си стару бувальщину від свого дзядя.
Ще як прийшли совіти, то поділили його хату в невеличкому галицькому містечку надвоє. Одну частину залишили за ним, а в другу поселили сім"ю освободітелів. Но але містечко щодо вигод не дуже ся відрізняло від села - виходок мали оден, на подвір"ї, спільний на обидві родини.
Одного ранку дзядзьо ся просипає, і хутко надвір по потребі. Але на виходку видить нівроку таку собі замкнену колодку. То що мав робити ? З освободітелем дуже ся не посвариш, за виходок до Сибіру якось не хтіло би ся їхати.
То мав вертати назад. Знайшов у хаті вже свою колодку,вернувся до виходка і приладував збоку коло сусідської на ті самі двері.
Вже, як умови ся зрівняли, то мож про щось і говорити. Но то здоймили колодки як оден так і другий, і більше таких фіглів оден одному не робили.
Тепер, у часи коли приватна власність ся вернула, бажання хапнути собі в пріоритеті аніж отримання одинакового доступу до громадських об"єктів, особливо коли такий доступ і так обмежений. Як приклад - кількість машин на парковці перед будинком . Як хтось ся боїть, що йому такого місця забракне, ставит собі паркувальний бар"єр. І нема на то ради. Хіба зробити як дзядзьо - на то саме місце поставити собі ще оден ).
з дзюравого пуделка,
бздури