(no subject)
Дохтур Лівсі
Путін сидів на стулі і мєланхолічно раскачувався зі сторони в сторону, як китайський божок, втупившись в стоящий на столі перед ним тєлєфон. Наконєц тот зазвоніл. Путін нємєдлєнно схватив трубку:
- Альо, Гєля? Ну шо там еті козли про мене рішили, докладуй.
- Мсьє Путін? - сухо уточнили в трубкє. - Во пєрвих, не еті козли, а міровиє лідєри. А во вторих, хочєш караблік?
- Не поняв, це Мєркєль чи нє? - удівльонно тормознув Путін.
- Олланд на проводє, - прєдставилась трубка. - Так хочеш караблік? Большой, сєрєбрістий. А ше на нєго можна ставить всячєскі вєртольотіки.
- Отдай мнє "Містралі", козьол, - розізлився Путін. - Бо єслі я обращусь в басманний суд за нарушеніє договора, всю жизнь платитимеш неустойку.
- А хто нарушав? - удівілась трубка. - Просто караблік нада ше заработать прімєрною поведінкою. А ти хуліганиш і нікого не хочеш слушать.
- Я лічно тєбє шото сдєлав? - поінтєрєсувався Путін. - Собіраю ісконно русскіє зємлі, нікого не трогаю. Гєля гдє, мнє з нею нада поговорить.
- Ти подумай, Володя, - увєщєвала трубка. - От убіраєш с України солдатіков, увозиш машинки, а ми тобі за ето караблік. Большой, красівий, з моторчиком…
- Я шо, даун? Нормально со мной говорі, - обідився Путін, пуская слину. - Гдє Гєля?
- Ну тогда смотрі, такой варіант, - прєдложила трубка. - Убіраєш солдат і тєхніку обратно в Росію, разоружаєш боєвіков і виводиш з Крима войска. Остальноє оні додєлають самі.
- А єслі нє, то шо? - став в позу Путін.
- То ми подкинем їм трошечки того, трошечки етого. Может даже з моря поддєржим, у нас там как раз заблудилась нєбольшая флотілія ракєтних катєров…
- А ядєрной пилью ви случайно стать не хотітє? - пригрозив Путін. - Мєркєль гдє?
- Володя, єслі ше раз заікнешся про ядєрну пиль, то в тєбя прєвєнтівно пульнуть всі ядєрні страни, включая Ізраїль. Потому харе видєлуваться і давай поговоримо по сущєству. Ти вообщє понімаєш, шо тєбє світить в долгосрочной пєрспєктівє?
- Гєлю позви, головастік, - трєбував Путін.
- Намєкаю: валюти нєт, бо свіфти отключени. Газ і нєфть нікому кромє Кітая не треба, прічому ти йому ше доплачуєш за транзіт. Інтернета, комп'ютеров і тєлєфонов тоже нєт, бо дєйствує запрєт на ввоз високих тєхнологій. Тєлєвізори также попадають под цей запрєт. І як ти будеш зомбіровать свої маси, з мєгафоном Кісєльова на площадь виженеш?
- Гєлю дай, я сказав, - не успокаювався Путін.
- Дальше ломаються ваші броніровані мерседеси, а пєрєсєсть можна тільки на ладу каліну. От ти ж, вродє, вєрующій; прєдставляєш, шо пєрсонально тобі послє етого Гундяєв у Бога вимолить?
- А ти прєдставляєш, шо я сдєлаю з украми, пока ето всьо случиться? - грозно спросив Путін. - Поінтєрєсуйся у Порошенка, як воюють мої елітні бойци протів його чистоплюєв.
- Володя, срать ми хотєлі на укров, хіба ти не поняв? - улибнулась трубка. - Як до етого срали на чєчєнов і грузін. Проблєма в тєбє. Лібо ти дємонстріруєш адекватность, убираєш всьо за собой, іскрєннє ізвіняєшся і далєє занімаєшся ісключітєльно внутрєнніми проблємами, не корча вєлікого гєополітіка чи воєнного гєнія, лібо ми просто раздєлім твою тєріторію мєжду нормальними странами. І строй потом плани захвата міра в прєдєлах московськой області, окружонний базами НАТО. Вмєстє над ними поржом.
- Позовітє Ангєлу, - раскраснєвшегося Путіна бросило в жар і у нього началась льогкая ліхорадка. - Я должен з нею поговорить.
- Володя, ти должен Донбасс отстроїть, а не з Мєркєль поговорить, - напомнила трубка. - Там ваші орли планірують якісь міровиє пєрєговори в Мінськє, воспользуйся ними, шоб красіво закончить всю ету хєрню. Щитай це очєнь дружеским совєтом.
- Мєркєль давай, сколько можна просить? - не успокаювався Путін.
- От тепер даю, - согласилась трубка і на том конце шось зашуршало.
- Гутен таг, - депресівно поздоровався усталий голос.
- Гєля, шо це щас било? Шо за хєрню мнє тут Олланд ньос? - кіп'ятився в істєріці Путін. - Завєтіруй всьо нахрєн і хай не видєлуються, лягушатніки срані. Од них і так нормальниє люді бєгут і гражданство у нас випрашуть, якого ти позволяєш їм гадості разні вєщать?
- Простітє, а кто вам нужен, яка Гєля? - спросила трубка. - Мене звати Анжела Хорстовна, могу чєм-нібудь помочь?
- Гєля, шо за понти? - нєрвнічав Путін. - Давай, шурши бистрєє, бо Олланд такого наговорив, шо я тепер не засну.
- Владімір Владіміровіч, я вам не туалєтна бумага і шуршать, як ви виразились, нє собіраюсь. Мой коллєга Олланд вам, відімо, вєсьма доходчиво расказав наше відєніє сітуації, і добавить до його слов мені нєчєго. Развє шо хочу настоятєльно порєкомєндовать воспользоваться його дружеским прєдложенієм.
- Гєля, от не дєлай від, шо не знала! От нє надо, - трєбував Путін. - Ми гуляли з тобой по Бєрліну і я обстоятєльно ізлагав свої плани. І даже показував, де буде строїтья нова бєрлінська стіна…
- Козьол! - крикнула трубка. - Я думала, шо ти до мене коньки подбивав. Молов разну хєрню, шоб попонтуваться перед красівою дєвушкой. А ти, скотіна, всьо ето врємя любив Кабаєву, а мене только пользував.
- Я тебе не пользував, я валютой за услуги платив, - оправдувався Путін.
- Придурок, зачєм мнє валюта, яку ми самі пєчатаєм? Нєужелі ти мог подумать, шо я повелась на дєньги?
- Гєля, я обязатєльно приїду в Бєрлін і лічно всьо об'ясню. Только прошу, завєтіруй, шо там еті козли нарішали, - взмолився Путін.
- Владімір Владіміровіч, - сказала трубка офіціальним тоном. - В Бєрлінє больше не принімають воєнних прєступніков - ето раз, і два - Гєрманія не буде вєтіровать прєдложенія, які сама же внесла.
Шото щолкнуло і в трубкі почулись короткі гудки.
- Гєля! - заорав Путін. - Піздєц, Гєля, шо ти твориш, как ето понімать?
Но трубка угрюмо пищала, совєршенно не рєагіруя на його воплі…
Путін сидів на стулі і мєланхолічно раскачувався зі сторони в сторону, як китайський божок, втупившись в стоящий на столі перед ним тєлєфон. Наконєц тот зазвоніл. Путін нємєдлєнно схватив трубку:
- Альо, Гєля? Ну шо там еті козли про мене рішили, докладуй.
- Мсьє Путін? - сухо уточнили в трубкє. - Во пєрвих, не еті козли, а міровиє лідєри. А во вторих, хочєш караблік?
- Не поняв, це Мєркєль чи нє? - удівльонно тормознув Путін.
- Олланд на проводє, - прєдставилась трубка. - Так хочеш караблік? Большой, сєрєбрістий. А ше на нєго можна ставить всячєскі вєртольотіки.
- Отдай мнє "Містралі", козьол, - розізлився Путін. - Бо єслі я обращусь в басманний суд за нарушеніє договора, всю жизнь платитимеш неустойку.
- А хто нарушав? - удівілась трубка. - Просто караблік нада ше заработать прімєрною поведінкою. А ти хуліганиш і нікого не хочеш слушать.
- Я лічно тєбє шото сдєлав? - поінтєрєсувався Путін. - Собіраю ісконно русскіє зємлі, нікого не трогаю. Гєля гдє, мнє з нею нада поговорить.
- Ти подумай, Володя, - увєщєвала трубка. - От убіраєш с України солдатіков, увозиш машинки, а ми тобі за ето караблік. Большой, красівий, з моторчиком…
- Я шо, даун? Нормально со мной говорі, - обідився Путін, пуская слину. - Гдє Гєля?
- Ну тогда смотрі, такой варіант, - прєдложила трубка. - Убіраєш солдат і тєхніку обратно в Росію, разоружаєш боєвіков і виводиш з Крима войска. Остальноє оні додєлають самі.
- А єслі нє, то шо? - став в позу Путін.
- То ми подкинем їм трошечки того, трошечки етого. Может даже з моря поддєржим, у нас там как раз заблудилась нєбольшая флотілія ракєтних катєров…
- А ядєрной пилью ви случайно стать не хотітє? - пригрозив Путін. - Мєркєль гдє?
- Володя, єслі ше раз заікнешся про ядєрну пиль, то в тєбя прєвєнтівно пульнуть всі ядєрні страни, включая Ізраїль. Потому харе видєлуваться і давай поговоримо по сущєству. Ти вообщє понімаєш, шо тєбє світить в долгосрочной пєрспєктівє?
- Гєлю позви, головастік, - трєбував Путін.
- Намєкаю: валюти нєт, бо свіфти отключени. Газ і нєфть нікому кромє Кітая не треба, прічому ти йому ше доплачуєш за транзіт. Інтернета, комп'ютеров і тєлєфонов тоже нєт, бо дєйствує запрєт на ввоз високих тєхнологій. Тєлєвізори также попадають под цей запрєт. І як ти будеш зомбіровать свої маси, з мєгафоном Кісєльова на площадь виженеш?
- Гєлю дай, я сказав, - не успокаювався Путін.
- Дальше ломаються ваші броніровані мерседеси, а пєрєсєсть можна тільки на ладу каліну. От ти ж, вродє, вєрующій; прєдставляєш, шо пєрсонально тобі послє етого Гундяєв у Бога вимолить?
- А ти прєдставляєш, шо я сдєлаю з украми, пока ето всьо случиться? - грозно спросив Путін. - Поінтєрєсуйся у Порошенка, як воюють мої елітні бойци протів його чистоплюєв.
- Володя, срать ми хотєлі на укров, хіба ти не поняв? - улибнулась трубка. - Як до етого срали на чєчєнов і грузін. Проблєма в тєбє. Лібо ти дємонстріруєш адекватность, убираєш всьо за собой, іскрєннє ізвіняєшся і далєє занімаєшся ісключітєльно внутрєнніми проблємами, не корча вєлікого гєополітіка чи воєнного гєнія, лібо ми просто раздєлім твою тєріторію мєжду нормальними странами. І строй потом плани захвата міра в прєдєлах московськой області, окружонний базами НАТО. Вмєстє над ними поржом.
- Позовітє Ангєлу, - раскраснєвшегося Путіна бросило в жар і у нього началась льогкая ліхорадка. - Я должен з нею поговорить.
- Володя, ти должен Донбасс отстроїть, а не з Мєркєль поговорить, - напомнила трубка. - Там ваші орли планірують якісь міровиє пєрєговори в Мінськє, воспользуйся ними, шоб красіво закончить всю ету хєрню. Щитай це очєнь дружеским совєтом.
- Мєркєль давай, сколько можна просить? - не успокаювався Путін.
- От тепер даю, - согласилась трубка і на том конце шось зашуршало.
- Гутен таг, - депресівно поздоровався усталий голос.
- Гєля, шо це щас било? Шо за хєрню мнє тут Олланд ньос? - кіп'ятився в істєріці Путін. - Завєтіруй всьо нахрєн і хай не видєлуються, лягушатніки срані. Од них і так нормальниє люді бєгут і гражданство у нас випрашуть, якого ти позволяєш їм гадості разні вєщать?
- Простітє, а кто вам нужен, яка Гєля? - спросила трубка. - Мене звати Анжела Хорстовна, могу чєм-нібудь помочь?
- Гєля, шо за понти? - нєрвнічав Путін. - Давай, шурши бистрєє, бо Олланд такого наговорив, шо я тепер не засну.
- Владімір Владіміровіч, я вам не туалєтна бумага і шуршать, як ви виразились, нє собіраюсь. Мой коллєга Олланд вам, відімо, вєсьма доходчиво расказав наше відєніє сітуації, і добавить до його слов мені нєчєго. Развє шо хочу настоятєльно порєкомєндовать воспользоваться його дружеским прєдложенієм.
- Гєля, от не дєлай від, шо не знала! От нє надо, - трєбував Путін. - Ми гуляли з тобой по Бєрліну і я обстоятєльно ізлагав свої плани. І даже показував, де буде строїтья нова бєрлінська стіна…
- Козьол! - крикнула трубка. - Я думала, шо ти до мене коньки подбивав. Молов разну хєрню, шоб попонтуваться перед красівою дєвушкой. А ти, скотіна, всьо ето врємя любив Кабаєву, а мене только пользував.
- Я тебе не пользував, я валютой за услуги платив, - оправдувався Путін.
- Придурок, зачєм мнє валюта, яку ми самі пєчатаєм? Нєужелі ти мог подумать, шо я повелась на дєньги?
- Гєля, я обязатєльно приїду в Бєрлін і лічно всьо об'ясню. Только прошу, завєтіруй, шо там еті козли нарішали, - взмолився Путін.
- Владімір Владіміровіч, - сказала трубка офіціальним тоном. - В Бєрлінє больше не принімають воєнних прєступніков - ето раз, і два - Гєрманія не буде вєтіровать прєдложенія, які сама же внесла.
Шото щолкнуло і в трубкі почулись короткі гудки.
- Гєля! - заорав Путін. - Піздєц, Гєля, шо ти твориш, как ето понімать?
Но трубка угрюмо пищала, совєршенно не рєагіруя на його воплі…