є імена...
Є такі імена... їх вимовляєш, а вони не резонують... інші імена ніби згущують атмосферу чи що... повітря стає таким щільним... навіть не пам"яттю чи емоцією, просто йде якесь тепло нізвідки... а тут... ти можеш навіть близько знати людину з таким "мертвим" для тебе іменем, але вимовляючи його вголос, раптом відчуваєш гостру порожнечу... помічаю, що я навіть уникаю називати людину її іменем, яке я не чую... все якісь "цукерки" придумую: котику, рибко, жабко, сонечко.... оце і питаю себе, що за мара... чи це свідчить, що людина тобі чужа апріорі, чи ім"я з якоїсь причини неприємне (може, в минулому житті хтось з таким ім"ям тебе скривдив),чи це просто ім"я людині не пасує?...